Ващенко Наталя Миколаївна
Одеське обласне базове
медичне училище
Розвиток сучасної системи вищої
освіти в Україні
Той,
хто попереджає нас про
хибні шляхи, робить нам
таку
ж послугу, як і той, хто
вказує
нам вірний шлях.
Генріх
Гейне
XXI століття
- це епоха інформаційного суспільства, епоха технологічної культури. Формування
глобального інформаційного суспільства виводить на перший план проблему
поширення знань.
Успішність
України, конкурентоспроможність її економіки і добробут її громадян все більше
залежать від якісної освіти.
Підготовка
висококваліфікованих фахівців, компетентних в передових досягненнях світової
науки і здатних критично мислити і самостійно застосовувати отримані знання, є
нагальною потребою нашого часу. Слід визнати, що освіта і наука є головним
національним капіталом, який повинен зайняти пріоритетне місце в структурі
політики держави і інтересів громадян.
Серйозні
трансформації в житті суспільства і держави торкнулися сфери вищої освіти. Вища
освіта прагне адаптуватися до нових умов, орієнтуючись на світові стандарти
освіти. Це передбачає усебічне реформування систем, як шкільної, так і вищої
освіти з урахуванням світових тенденцій і цінностей, що раніше склалися, і
пріоритетів, властивих тільки Україні. Метою освіти повинен стати розвиток
творчої, креативно мислячої особистості.
Високий
рівень освіти нації сприяє більшій сприйнятливості і дієвості економічних і
соціальних реформ, формуванню правової і екологічної культури при здійсненні
соціальної і технологічної діяльності, створює умови для прогресивної
індивідуальної активності особи в суспільстві.
Головним
завданням освіти в XXI столітті є застосування нових інформаційних технологій в
поширенні знань. Ці технології дозволяють делокалізувати систему поширення
знань за допомогою технології дистанційної освіти, завдяки якій якісна освіта
стає доступною для кожної людини, незалежно від місця її проживання. Така
освіта найбільш демократична, вона може бути адаптована до рівня знань і
запитів окремої особистості. В зв'язку з цим багато країн звертаються до ідеї
безперервного дистанційного навчання, у рамках якого базова освіта
розглядається лише як підготовка до професійної кар'єри, яку людина робить усе
життя. В умовах інтенсифікації наукового знання, що становить основу глобальної
економіки, навчання упродовж усього життя повинне стати пріоритетним.
Стратегічна
мета дистанційної освіти - забезпечити громадянам право здобуття освіти
будь-якого рівня на місці їх проживання або професійної діяльності. Ця мета
досягається в руслі світової тенденції мобільного поширення знань за допомогою
обміну освітніми ресурсами.
Особливу
важливість придбає національна освіта, яка повинна прагнути до збереження
кращих традицій і стандартів класичної освіти. При цьому потрібне впровадження
інновацій у вітчизняну освіту. Реформування освітньої системи має бути
орієнтоване на вироблення моделі, що враховує як вітчизняний досвід, так і
кращі досягнення світової освітньої практики.
Прийнято
вважати, що освіта, яка
ґрунтується на інформаційних
технологіях, є третьою глобальною революцією в розвитку людства : перша
пов'язана з появою писемності, друга - з винаходом книгодрукування.
Нові
інформаційні технології в освіті мають істотні переваги. Ці технології сприяють
ліквідації відставання периферійних районів держави від столичних і інших університетських центрів в контексті
вільного доступу до освіти, інформації і культурних досягнень.
Вони
створюють умови для розвитку світового освітнього простору, експорту і імпорту
освіти, об'єднання світового інтелектуального, творчого, інформаційного і
науково-педагогічного потенціалів.
Сьогодні,
національна освітня система України зазнає серйозні трансформації. Йде пошук
шляхів перетворень в цій сфері діяльності у світлі Болонського процесу. Прагнення адаптуватися до світових стандартів
освіті викликає необхідність першочергового рішення таких ключових питань, як
визначення місця ВНЗ у сучасному світі, а отже і пов'язаній з цим модернізації
освітніх структур, вдосконалення методики викладання, впровадження новітніх технологій в освітній процес та ін.
Основним
завданням реформування вищої освіти в Україні має бути підвищення її якості в
контексті світових і європейських стандартів. Таким чином, виходячи з основних
принципів європейської вищої освіти, сформульованих у Великій Хартії
Університетів, Болонській декларації і Левенському комюніке, а також розглядаючи мотивацію до навчання як основний
чинник прогресу освіти, буде доцільним проведення реформ у сфері освіти.
Окремий
момент, на якому слід зупинити увагу, стосується вищих учбових закладів, освіта
в яких має свої особливі умови. Це – медичні ВНЗ. Положення про їх діяльність в
чинному Законі України "Про вищу освіту", а також в Проекті Закону
"Про внесення змін до Закону України" Про вищу освіту "
регламентується на загальних підставах разом з положеннями про діяльність
стандартних ВНЗ. Зважаючи ж на особливу специфіку медичної освіти, її
нормативна регламентація має бути виписана в окремих розділах закону "Про
вищу освіту".
При
досягненні будь-якої мети, у тому числі і мети освіти у формуванні гармонійно
розвиненої особистості існує ряд перешкод. До проблем, які стоять зараз
перед процесом освіти можна віднести такі. Основна проблема - це засвоєння
величезного і постійно такого, що збільшується, обсягу знань, орієнтація в
потоці все зростаючої інформації. Крім того, освіта в сучасному інформаційному
суспільстві має бути не лише засобом засвоєння готових загальновизнаних знань,
але і засобом інформаційного обміну.
Розглядаючи
систему освіти України на цьому етапі, слід зазначити, що стратегічний напрям
її розвитку багато в чому полягає у входженні у Болонський процес. Згідно програмного документу Болонського
процесу MAGHA CHARTA UNIVERSITATUM навчальні заклади повинні давати освіту і виховання, при яких поважалася
"...гармонія довкілля і самого життя". Болонський процес, як такий, спрямований на об'єднання
стандартів освіти на рівні загальноєвропейських. Особливу увагу в цьому питанні слід приділити аспекту розбіжності
цінностей українського народу і Заходу, система освіти якого активно впроваджується в систему
української освіти.
Знаменитий історик
М.П. Погодін висловив думку, яка навряд чи втратить свою актуальність. "Одне Євангеліє дане
людському роду, але всякий народ розуміє оне
по-своєму, додає свої дії до оного по-своєму…"
Питання
реформування освітньої системи в нашій країні багато в чому, на жаль,
політизоване. Закордонний досвід,
західні стандарти, у тому числі стандарти Болонського
процесу, підносяться як
деяка
панацея, а накопичені віками вітчизняні досягнення в сфері освіти принижуються, а в деяких випадках -
ігноруються.
Механічна
підгонка вітчизняної системи освіти під які-небудь закордонні системи не зможе вирішити головної освітньої проблеми
- що і як робити, перетворюючи нашу освіту, щоб не розгубити її національних
коренів, традицій, цінностей, що лежать у фундаменті вітчизняної культури.
Як слід діяти
щоб зберегти високе місце вітчизняної освіти і примножити його вклад в
європейський і глобальний освітні процеси? Реформування освітньої сфери слід
починати з корінного перегляду державної політики в області освіти. І тут йдеться
не лише про подолання відокремленості між політичними кругами і науковим
співтовариством, а і про зміну відношення в першу чергу, представників
політичної еліти до ролі освітньої сфери, усвідомлення того, що вкладення в
освіту приносять суспільству максимальну користь, примушуючи працювати так
званий "людський капітал". І в цьому сенсі впровадження європейських
підходів більш ніж доречне.
По-друге,
реформування системи освіти в Україні неможливе без вирішення проблеми
"Освіта і суспільство". Суть її в тому що відбувається втрата довіри
до освіти, причому саме суспільство є
однією з
причин, що породили існуючий розрив між суспільними потребами і освітою.
Відмовляючи
освітній сфері в мінімумі уваги, суспільство нарікає на те, що вона не дає
максимальної віддачі.
Декларуючи
прихильність європейським цінностям по відношенню до освіті, політична еліта і
суспільство, в цілому, не помічають фактичної фінансової дискримінації вченого,
викладача, учителя. Постійно ми чуємо сумніви в їх професійному рівні, принизливого
протиставлення зарубіжним колегам. Ідеалізація західної системи освіти,
принизливе, а іноді зневажливе відношення до національної вітчизняної спадщини
в області освіти несе небезпечний для держави і суспільства негативний
соціальний заряд.
Висновки.
Необхідно
визнати наступне:
1. Підвищення
рівня освіти, науки і культури - це шлях відродження нашої України.
2.
Реформування системи освіти не самоціль, а засіб підвищити роль освіти і науки
в суспільстві, відвести гідне і престижне місце у сфері громадських
пріоритетів.
3. Схеми
перетворень повинні здійснюватися системно, з урахуванням найкращих вітчизняних
традицій і передового зарубіжного досвіду.
ЛІТЕРАТУРА
1.
http://lib.sportedu.ru/Books/XXPI/2006n1/p82-86.htm
2.
http://charko.narod.ru/tekst/an8/II_6.htm
3.
http://www.ref.by/refs/33/6101/1.html
4.
1. Тимошенко
О. Освіта України в контексті розвитку світових тенденцій // Вища освіта
України. - 2009. - №2. - с. 90
5.
2. Бойко А.
Проблеми розвитку української освіти в умовах євро інтеграції // Вища освіта
України. - 2009. - №3. - с.44
6.
3.
Андрущенко Т. Освіта України в системі цінностей «розколотого світу» // Вища
освіта України. - 2009. - №2. - с. 31
7.
.
Коллинз Дж. Основные ценности / Дж. Коллинз, Дж. Поррас // Персонал. —
1998.
— № 1. — С. 92–100.