Шарер К.В., Соколова І.Є.

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Використання бактеріофагів з лікувальною метою

Незважаючи на різноманіття терапевтичних препаратів дисбактеріози займають значне місце у структорі захворюваності населення. Для лікування цього типу розладів звичайні хіміотерапевтичні препарати типа антибіотиків взагалі непридатні, так як самі здатні опосередковувати виникнення дисбактеріозу чи погіршувати його перебіг. Для корекції мікрофлори потрібні препарати, які здатні вибірково, а не тотально пригнічувати певні групи мікроорганізмів, і у цьому сенсі бактеріофаги володіють рядом необхідних характеристик [2].

На сьогоднішній день для подолання дисбіозів кишківника розглядаються дві групи препаратів – пробіотики та бактеріофаги. Вважається, що пробіотична терапія здатна вирішити проблему дисбактеріозів повністю, оскільки штами мікроорганізмів, що входять до складу пробіотиків мають підвищену колонізаційну здатність для ефективного заселення кишечника, а також володіють значними антагоністичними властивостями, що дозволяє активно конкурувати з патогенною флорою. Водночас, цього іноді недостатньо, щоб здійснити повну елімінацію патогенних мікроорганізмів, що колонізували організм людини і виникає потреба у застосування додаткових можливостей корекції дисбіозів. В першу чергу для знищення патогенів використовують антибіотики, але їх застосування для лікування дисбіозів є сумнівним, оскільки сприяє формуванню антибіотикорезистентних. Тому альтернативним засобом стають бактеріофаги, яки знищують навіть антибіотикостійкі штами бактерій і не шкодять іншим представникам мікрофлори.

Враховуючи все перелічене вище , метою роботи було провести аналіз про використання фагів з лікувальною метою.

Бактеріофаготерапія є нешкідливим біологічним методом лікування, тому може застосовуватися навіть у дітей раннього віку і осіб похилого віку. Для отримання позитивних результатів використання бактеріофагів необхідно попереднє дослідження чутливості до них мікроорганізмів. При використанні бактеріофагів у великих клініках доцільно включати до складу виробничих штамів, на яких готуються комерційні препарати, госпітальні штами збудників гнійно-запальних захворювань, характерних для даного стаціонару. Важливо, що препарати бактеріофагів відносно дешеві, що має певне економічне значення в лікуванні хворих [4].

Відмінною рисою бактеріофагів, як терапевтичних засобів, є майже повна відсутність у них побічної дії, що дозволяє призначати ці препарати пацієнтам різних вікових груп без будь-яких обмежень, і ще до отримання результатів бактеріологічного дослідження можливо призначати полівалентні бактеріофаги. Препарати діагностичних бактеріофагів вводити хворим категорично забороняється. Сьогодні у межах СНД для фаготерапії і фагопрофілактики виробляються і використовуються:

· полівалентний сальмонельозний бактеріофаг;

· моновалентні бактеріофаги – черевнотифозний, дизентерійний, протейний, синьогнійний, холерний, стафілококовий, стрептококовий, колі-фаг (проти кишкової палички);

· комбіновані препарати полівалентних бактеріофагів – коліпротейний, піобактеріофаг (що включає стафілококові, стрептококові, клебсієльозні, ешерихіозні, протейні і синьогнійний бактеріофаги) та інші [6].

Бактеріофаг не тільки знищють патогенні бактерії, але й впливають на імунну систему і безпосередньо на імунну відповідь. Так, Аролова Д.М, Тимофеєва М.Е. встановили, що, незважаючи на спосіб застосування (місцеве або загальне), фаги проникають в кров, лімфу і потрапляють у вогнище запалення, здійснюючи позитивний вплив на імунітет. Під впливом фагів, в першу чергу, відбувається активація фагоцитозу, підвищується активність нейтрофілів та їх метаболічна активність, що перешкоджає рецидиву інфекції та хронізації запального процесу. Відзначено зниження кількості лейкоцитів і нейтрофілів, а рівень лімфоцитів підвищується переважно за рахунок Т-лімфоцитів. Дослідження факторів гуморального імунітету показало відсутність достовірних відмінностей у вмісті імуноглобулінів. При лікуванні інтестібактеріофагом гострої дизентерії відмічено підвищення клітинного імунітета більшою мірою, ніж при лікуванні антибіотиками [2].

Велике значення бактеріофаги мають у профілактиці та терапії дисбактеріозу кишечника.

Фаготерапію застосовують в основному при лікуванні хронічних захворювань [1]. Для лікування дисбактеріозів шлунково кишкового тракту (ШКТ) використовують рідкі препарати бактеріофагів: синьогнійний, протейний, коліфаг, стафілококовий і комбінований полібактеріофаг, що містить перераховані фаги. Застосовують перважно перорально (добова доза 100 мл на день за 30 хвилин до приймання їжі). Курс лікування – 7-10 днів.

Задовільні клінічні аналізи отримують вже на 2-4 день лікування бактеріофагами, що виражені у зменшенні симптомів загальної інтоксикації, дизурії, зниженні температури тіла, поліпшенні роботи кишечника (особливо у дітей). Загальна бактеріологічна ефективність такої терапевтичної схеми понад 84%, клінічна – понад 92%, але за умов підбору відповідного фага. Клінічна ефективність фаготерапії майже порівнянна з активністю лікування фторхінолонами. Таким чином, бактеріофаготерапія є ефективним самостійним видом лікування або може використовуватися в комбінації з антибактеріальною терапією [7].

Труднощі лікування уражень шлунково кишкового тракту обумовлені багатьма факторами. Наприклад, впровадження ендоскопічних втручань (як лікувального, так і діагностичного характеру), що крім позитивних сторін, внесло ряд проблем: відкрилися нові вхідні ворота інфекції, збільшилася кількість оперованих хворих похилого віку з ослабленим імунітетом. Дренажі, хірургічне втручання і залишкові калові маси служать об'єктами для колонізації та місцями розмноження мікрофлори. Переважання ролі умовно-патогенних мікроорганізмів у розвитку дисбактеріозів призвело до зниження ефективності лікування і створило труднощі в підборі лікувальних препаратів, особливо для хворих, які страждають хронічними запальними захворюваннями шлунково кишкового тракту [7].

Відзначають клініко-лабораторне поліпшення у хворих з лабораторно підтвердженою дизентерію, яким проводили лікування з використанням базисної терапії та полібактеріофага в дозі, в 2 рази меншої за рекомендовану. Позитивний ефект можна пояснити впливом на супутню флору, але все-таки для лікування дизентерії слід використовувати фаги, що містять активні компоненти проти виділених мікроорганізмів і в стандартній дозі. Для цього більше підходить інтестіфаг. Слід відмітити, що існує точка зору, яка повністю заперечує значення бактеріофагів в лікуванні дисбактеріозів та інших гнійно-септичних інфекцій, і яка виходить з того, що за межами СНД бактеріофаги взагалі не використовують з терапевтичною метою [1].

Бактеріофаги в ряді клінічних досліджень застосовували без антибіотиків. При цьому визначено, що клінічне поліпшення відбувається в середньому на 3-6 діб швидше, ніж у осіб, яким давали лише хіміопрепарати.

З метою профілактики ендогенного інфікування при гострих лейкозах призначають спочатку фаги (колі-протейний, синьогнійний або стафілококовий) по 20-30 мл 2 рази на день, а потім бактерійні препарати – біфідумбактерин, біфікол або колібактерин 2-3 рази на день. Такий спосіб корекції мікробіоценозу кишечника став активно застосовуватися не тільки у гематологічних хворих, але і в педіатрії, гастроентерологічній практиці при лікуванні неспеціфічного виразкового коліту – для зменшення дисбіотичних змін, що ускладнюють перебіг цього захворювання [5].

Вітчизняними неонатологами показана висока ефективність фаготерапіі гнійно-септичних ускладнень у дітей раннього віку. Крім літичної дії на мікроби відзначають їх значення в механізмі антитоксического, клітинного та гуморального імунітету [2, 4], тобто фагові препарати здійснюють комплексну дію на організм.

Водночас, для застосування фагових препаратів існують і обмеження: фаги діють лише на чутливі до них бактерії і ця специфічність доволі сильно виражена. Одна з основних причин низької ефективності або повної відсутності лікувального ефекту полягає в невмілому підборі фагів для лікувальних цілей. Одна і та ж хвороба, наприклад дизентерія, може викликатися різними видами дизентерійних бактерій. Фаги, активні проти одних дизентерійних бактерій, абсолютно не впливають на інші. Це не завжди враховувалося в належній мірі при приготуванні фагових препаратів для лікування певних захворювань.

Постійно проводиться адаптація бактеріофагів шляхом збору фагорезистентних штамів мікроорганізмів і включення їх у виробництво. Таким чином вдається підвищувати літичну активність фагів, яка протягом 20 років підтримується приблизно на одному рівні [4].

Бактеріофаги застосовуються й у ветеринарії. Дослідники дійшли висновку, що фаготерапія була ефективнішою, ніж використання таких антибіотиків, як тетрациклін, стрептоміцін, ампіцилін або триметоприм/сульфаметоксазол. У результаті проведених дослідів встановлено, що одинична доза специфічного ешеріхіозного фага зменшувала на кілька порядків кількість бактерій в шлунково-кишковому тракті телят, поросят і ягнят, інфікованих штамом E. coli, який викликає діарею. Лікування також зупиняло втрату рідини і прояви інтоксикації. Крім того, встановлено, що при лікуванні фагами бактерії - збудники ставали менш вірулентними. В іншій роботі показано, що використання псевдомонадного і ацинетобактерного фагів дозволило зменшити шкірні прояви при опіку у морських свинок і захистити їх від серйозних інфекційних ускладнень [3].

Література:

1. Адаптированный бактериофаг для лечения и профилактики гнойно-септических инфекций / Зуева Л.П., Сухоминова Г.И., Линник С.А. и др. // Актуальные проблемы гнойно-септических инфекций. – 2004. – №2. – С. 16-17.

2. Аролава Д.М. Клеточный иммунитет больных острой дизентерий при фаготерапии / Аролава Д.М., Тимофеева М.Е., Мухитдинова М.И. // Актуальные вопросы бактериальных инфекций – 1989. – №2. – С. 11-13.

3. Веселов А.Я. Литическая активность и специфичность коммерческих бактериофагов / Веселов А.Я., Карманова С.Ю. // Клин. лаб. диагностика. – 1992. – № 9-10. – С. 55-57.

4. Дарбеева О.С. Новые препараты бактериофагов при лечении гнойно-воспалительных заболеваний / Дарбеева О.С., Майская Л.М., Малышева В.Ф. // Проблемы особо опасных инфекц. – 1995. – №6. – С. 184-188.

5. Коррекция дисбактериоза кишечника биологическими препаратами у больных острыми лейкозами / Толкачева Т.В., Абакумов Е.М., Мартынова В.А. [и др.] // Пробл. гемат. перел. крови. – 2001. – №7. – С. 29-31.

6. Поливалентный пиобактериофаг в лечении острых кишечных инфекций / Шахмарданов М.З., Земскова Л.Н., Исаев Н.П. [и др.] // Рос. мед. журн. – 1997. – №1. – С. 54-55.

7. Справочник по применению бактерийных и вирусных препаратов / под ред. С.Г. Дзагурова, Ф.Ф. Резепова. – М: Медицина, 1995. – 116 с.