Шарер К.В., Сень К.С, Соколова І.Є.

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Дисбактеріоз шлунково-кишкового тракту, обумовлений стафілококами

Сформована в еволюції система макроорганізм – нормальна мікрофлора існує під постійним впливом різноманітних факторів довкілля. Усі ці фактори – можуть окремо або у комплексі – можуть негативно впливати на динамічну рівновагу між макроорганізмом та його мікробіоценозом. Зміни у складі мікробних екосистем порожнин тіла людини з відхиленням від норми називають дисбактеріозом. Найпоширенішим є дисбактеріоз кишечника [6].

До факторів, які викликають зміни у складі нормальної мікрофлори, можна віднести вік людини, характер її харчування, зміну екологічних та кліматичних умов, навіть емоційний стан, – це буде так званий первинний дисбактеріоз. Зміни у складі мікрофлори також можуть бути наслідком певних захворювань або їх лікування. У даному разі дисбактеріоз називають вторинним [3]. Спроби лікувати дисбіотичні зміни антибіотиками, у свою чергу, призводять до виникнення подальших порушень складу нормальної мікрофлори. Крім того, використання антибіотиків призводить до зростання кількості резистентних до них мікроорганізмів [5], що небезпечне розвитком складнолікованого інфекційного процесу. До того ж, пригнічення або зміна мікрофлори кишечнику при дисбактеріозі призводить до загальних функціональних порушень у шлунково-кишковому тракті, які проявляються як: порушення всмоктування поживних речовин, зсування рН у лужний бік, порушення функції кишкових ферментів, порушення перистальтики кишечнику, утворення кишкових ендотоксинів, зміною проникності кишкової стінки [6].

Крім того, дисбактеріоз може бути обумовленим надмірним розвитком якої-небудь групи умовно-патогенних мікроорганізмів, що активно колонізують організм людини.

Метою роботи було розглянути роль стафілококів у формуванні дисбактеріозу шлунково-кишкового тракту (ШКТ).

Стафілококовий дисбактеріоз кишечника виникає зазвичай у хворих, що перенесли гострі кишкові захворювання, які страждають хронічними захворюваннями органів травлення або іншими хворобами, при яких знижуються захисні властивості організму [4].

Сприяючим чинником для патогенної дії стафілокока на стінку кишечника є токсична і алергічна дія антибіотиків безпосередньо на слизову оболонку і дефіцит вітамінів у організмі.

Для констатації стафілококового, протейної, грибкового та інших видів дисбактеріозу кишечника важливо не виявлення при бактеріологічному посіві фекалій названих бактерій взагалі, а повторне знаходження їх рясного росту у чистій культурі на поживних середовищах або виявлення різко підвищених кількостей цих мікробів при бактеріологічному дослідженні, чого не буває при наявності нормальних симбіонтів [2, 8].

Для підтвердження активної ролі стафілококів можна застосовувати серологічні методи дослідження: виявлення в сироватці крові антитіл. Для цієї мети ставлять реакцію аутоаглютінаціі з виділеною від хворого культурою стафілокока [8].

За клінічним перебігом розрізняють легкі, середньотяжкі і тяжкі форми стафілококового дисбактеріозу. Легкі форми стафілококового дисбактеріозу характеризуються субфебрильною температурою, незначними симптомами інтоксикації і маловираженими запальними процесами з боку кишечника. Температура тіла у хворих – 37,0-37,5°С, підвищення її супроводжується іноді ознобом. Серед загальних симптомів інтоксикації відзначаються лише невелика слабкість, порушення апетиту. Тривалість температури і загальних симптомів інтоксикації звичайно не перевищує 10-12 днів [4].

Запальні процеси, що розвиваються у кишечнику, характеризуються незначним болем у животі та рясним рідким випорожненням, в якому з'являється слиз. У частини хворих домішок слизу у випорожненнях може не бути, їх частота складає 4-5 разів на добу. При об'єктивному огляді виявляється незначна болючість при пальпації відрізків товстої кишки, здуття живота. У тих випадках, коли стафілококовий дисбактеріоз розвивається на тлі гострої дизентерії, виявляється спастично скорочена сигмовидна кишка. При ректороманоскопічному дослідженні відзначаються катаральні явища і дуже рідко геморагічні зміни [6]. Таким чином, при легкому перебігу стафілококового дисбактеріозу найбільш характерним є незначний запальний процес з боку слизової оболонки товстої кишки. При стафілококовому дисбактеріозі середньої тяжкості перебігу спостерігаються більш виражені клінічні прояви. Температура у таких хворих досягає 38-39°С, супроводжуючись у всіх ознобами і пітливістю. Серед скарг, які характеризують загальну інтоксикацію, хворі відзначають виражену слабкість, порушення апетиту, головний біль. Температура тримається до 15-20 днів. Хворі скаржаться на болі в животі, рясні рідкі випорожнення з домішкою слизу, крові і гною. Випорожнення 6-10 разів на добу [7].

При об'єктивному огляді відзначають болючість при пальпації відрізків товстої кишки, здуття живота і спастично скорочену сигмовидну кишку. При ректороманоскопічному дослідженні виявляють наявність катарально-геморагічного запалення і значно рідше – ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки [8]. Загальна тривалість стафілококового дисбактеріозу середньоважкої течії триваліша, ніж легкої форми. При цьому подовжується період нормалізації випорожнень і довше зберігаються патологічні домішки в калі. Результатом захворювання зазвичай буває повне одужання, і лише в поодиноких випадках може спостерігатися погіршення з подальшими рецидивами. Стафілококовий дисбактеріоз важкого перебігу характеризується значною вираженістю всіх симптомів, пов'язаних як з інтоксикацією, так і з місцевими запальними процесами в кишці. Температура тіла при цій формі перебігу досягає 39-40°С і вище. У всіх хворих лихоманка супроводжується ознобом, вираженою пітливістю. Загальні симптоми інтоксикації характеризуються різкою слабкістю, зниженням апетиту, безсонням, головним болем. Прояви запального процесу з боку кишечника характеризуються сильним болем у животі і порушенням випорожнень з появою слизу, крові і гною. Випорожнення буває від 7 до 12 раз і частіше [7]. Ректороманоскопічне дослідження показує наявність запалення ерозивно-виразкового характеру. Зникнення болю в животі, припинення виділення слизу, крові і гною спостерігається на 16-20 день і пізніше. Відновлення слизової оболонки кишечнику затягується на 30-45 днів.

При тяжкому перебігу стафілококового дисбактеріозу кишечника відзначаються зневоднення організму, що розвивається в результаті появи блювоти, порушуються функції серцево-судинної системи: тахікардія, глухість тонів серця, зниження артеріального тиску, ціаноз. Хворі можуть загинути від інфекційно-токсичного шоку. Стафілококовий дисбактеріоз часто протікає по типу псевдомембранозного ентероколіту. Прогноз в таких випадках несприятливий [2].

Період загострення при стафілококовому дисбактеріозі характеризується змінами периферичної крові – лейкоцитоз до (10-12)×10⁹ / л, збільшення швидкості осідання еритроцитів; при тяжкому перебігу є гіпопротеїнемія і гіпохолестеринемія [4]. Про стафілококову етіологію захворювання кишечника свідчить не лише значна кількість стафілокока у калі в чистій культурі, але і тривалість запального процесу, що посилюється після прийому антибіотиків. При важких формах стафілококи довгостроково у великій кількості висіваються з крові, сечі і кала. При прогресуванні захворювання розвивається стафілококовий сепсис. Особливо різко обважнюється перебіг дисбактеріозу при асоціації стафілокока з протеєм та дріжджоподібними грибами [8].

Проблема дисбактеріозу протягом останніх 20 років набула особливої актуальності через вживання людиною харчових продуктів з великою кількістю неприродних домішок, що згубно діють на представників нормофлори. Крім того, у цей же період відмічається неконтрольоване застосування населенням для самолікування антибіотичних препаратів, які самі провокують дисбактеріоз, а крім того, сприяли виробленню у багатьох мікроорганізмів резистентності до них. Тому проблема дисбактеріозів визначила необхідність пошуків специфічних засобів профілактики та лікування дисбактеріозів і у якості таких засобів можуть бути застосовані бактеріофаги.

За останні 10 років виробництво цих препаратів у межах СНД активізувалося, відновили роботу виробництва, які існували раніше, причиму випускаються не лише «старі» препарати бактеріофагів. але і створюються нові. Здійснюється постійне вивчення потреби ринку у бактеріофагах і, відповідно до цього, визначається обсяг виробництва. Лікувально-профілактичні бактеріофаги містять поліклональні вірулентні бактеріофаги широкого діапазону дії, активні в тому числі і проти бактерій, стійких до антибіотиків. Фаготерапія може успішно поєднуватися з призначенням антибіотиків [1].

Література:

1. Адаптированный бактериофаг для лечения и профилактики гнойно-септических инфекций / Зуева Л.П., Сухоминова Г.И., Линник С.А. и др. // Актуальные проблемы гнойно-септических инфекций. – 2004. – №2. – С. 16-17.

2. Ардатская М.Д. Дисбактериоз кишечника, современные аспекты изучения проблемы / М.Д. Ардатская, Л.В. Дубинин // Журнал микробиологии, вирусологии и иммунологии. – 2001. – №2. – С. 67-72.

3. Воробьев А.А. Основы микробиологии, вирусологии и иммунологии / А.А. Воробьев, Ю.С. Кривошеев, А.С. Быков. – М.: Мастерство, 2001. – С. 11-214.

4. Кушинин А.Л. Дисбиоз и его последствия / А.Л. Кушинин // Фармакотерапия дисбиоза. – 2002. – №5. – С. 28-32.

5. Перетц Л.Г. Значение нормальной микрофлоры для организма человека / Л.Г. Перетц. – М.: МИА, 1995. – 356с.

6. Петровская В.Г. Микрофлора человека в норме и патологии / В.Г. Петровская, О.П. Марко. – М.: Б.и., 1996. – 189с.

7. Пинегин Б.В. Дисбактериоз кишечника / Б.В. Пинегин, В.Н. Мальцев, В.М. Коршунов. – М.: МЗ РФ, 2002. – 46 с.

8. Робертс М.К. Диагностика стафилококковых инфекций / М.К. Робертс. – М: Мир, 2005. – 98с.