Ганнус В.Г.

Сумська філія

Харківського національного університету внутрішніх справ.

ВИПЕРЕДЖАЛЬНА ОСВІТА

Актуальність теми визначається особливостями сучасного етапу розвитку національної системи освіти, світоглядно - методологічними, теоретичними і практичними потребами щодо її модернізації, необхідністю переосмислення ціннісних засад освіти в ХХІ ст. через призму пріоритетів сталого розвитку України як незалежної держави. Для того, щоб впевнено стати поряд з провідними націями світу й посісти гідне місце у світовому співтоваристві, Україна за допомогою своєї системи освіти має не тільки готувати кваліфікованих фахівців, але й формувати соціально зрілих, відповідальних, культурних, духовно зрілих громадян країни.

1992 р. - Конференція ООН у Ріо-де-Жанейро з навколишнього середовища та розвитку (ЮНСЕД), на якій було прийнято рішення про зміну курсу розвитку світового співтовариства у напрямку його сталого розвитку.

2002 р. - Всесвітній саміт ООН зі сталого розвитку у Йоганензбурзі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 634 затверджено «Комплексну програму реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку, на 2003–2015 роки».

Сталий розвиток – це такий розвиток, який задовольняє потреби нинішнього часу, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби. Воно містить два ключових поняття: поняття потреб, зокрема потреб, необхідних для існування найбідніших прошарків населення, які повинні бути предметом першорядного пріоритету; поняття обмежень, обумовлених станом технології та організації суспільства, що накладаються на здатність навколишнього середовища задовольняти нинішні тамайбутні потреби.

Ключовим завданнями сталого розвитку є забезпечення випереджаючого розв'язання проблем соціального та духовного розвитку; узгодження темпів економічного розвитку з господарською ємністю екосистем; збереження і відновлення природних екосистем та їхньої здатності до самовідтворення.

Освіта для сталого розвитку базується на фундаментальному припущенні, що людство має радикально змінити сучасний хід економічного, екологічного і соціального розвитку для забезпечення здорового та якісного життя нинішніх та майбутніх поколінь. Формування мислення, орієнтованого на стале майбутнє та відповідні смисложиттєві цінності і пріоритети – ключова мета освіти для сталого розвитку.

Отже, завдання економічного та соціального розвитку повинні бути визначені з врахуванням його сталості у свсіх країнах – в економічно розвинутих та мало розвинутих, у країнах з ринковою чи плановою економікою. Конкретні підходи до його реалізації будуть, безумовно, відрізнятися, але вони повинні мати певні загальні принципові характеристики і виходити з консенсусу відносно основної концепції сталого розвитку і входити у широку стратегію для його існування.

З розвитком пов'язане прогресивне перетворення економіки та суспільства. Розвиток, який є усталеним за матеріальними параметрами, теоретично може мати місце навіть у жорстких соціальних і політичних рамках. Але фактично ця сталість може бути забезпечена лише за умови, коли при розробці політики розвитку приділяється увага таким питанням, як зміни у доступі до ресурсів і в розподілі витрат і доходів між різними верствами населення. Навіть при вузькомурозумінні фізичної сталостіі розвитку передбачається турбота про соціальну справедливість стосовно різних поколінь, турбота, що логічно має бути поширена на відносини справедливості до різних верств населення в межах кожного покоління.

Концепція сталого розвитку.

Задоволення людських потреб і прагнень є основним завданням розвитку. Сталий розвиток вимагає задоволення основних потреб усіх і надання всім можливості задовольняти свої прагнення до кращого життя. Характер потреб, які необхідно задовольняти, значною мірою залежить від соціальних і культурних факторів. З огляду на це, варто визнати, що досягнення екологічно усталеного (стійкого) розвитку вимагає пропаганди тих методів і цінностей, прийняття та задоволення яких не буде викликати несприятливих екологічних наслідків, і з якими ми всі розумно погодимося.

Отже, для задоволення основних потреб необхідно також задіяти весь потенціал розвитку. Сталий розвиток, безумовно, потребує більш інтенсивного економічного зростання у тих місцях, де зазначені потреби не задовольняються. В інших місцях воно може відповідати сучасним темпам за умови, що зміст цього зростання віддзеркалює широкі принципи сталості й відсутність експлуатації. Але одного економічного зростання недостатньо. Високі рівні виробничої діяльності можуть співіснувати із широко розповсюдженою бідністю й можуть бути загрозою для навколишнього середовища. Тому сталий розвиток вимагає від суспільства задоволення людських потреб шляхом збільшення виробничого потенціалу й забезпечення справедливих для всіх можливостей.

Література:

1.Кузнецов О. Л., Кузнецов П. Г., Большаков Б. Е. Система природа-общество- человек. Устойчивое развитие.- Дубна, 2000.

2.Моргун В.Ф. Інтеграція та диференціація освіти: особистісний та

технологічний аспекти // ПостМетодика [Полтава]. – 1996. - № 4(14). – С. 41-45

3.Підліснюк В., Рудик І., Кириленко В., Вишенська І., Маслюківська О. Сталий розвиток суспільства: роль освіти. Путівник / За ред. В.Підліснюк – К.:Видавництво СПД «Ковальчук», 2005.