Хлапоніна А.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

Збагачення словникового запасу дітей в початковій ланці школи

В останні роки зріс інтерес учених-методистів і вчителів-практиків до методики навчання української мові в початкових класах, особливо до проблем словникової роботи на уроках української мови. Питання про вивчення словникової роботи в початковій школі було поставлене найвидатнішими методистами ще в минулому столітті: Ф.І.Буслаєвим, І.І.Срезневським, К.Д. Ушинським, Д.І. Тихомировим. Ф.І. Буслаєв звернув увагу на необхідність словникової роботи на уроках не тільки з метою навчання грамотному письму, але й для більшого розуміння учнями лексичного значення слів. Саме це розуміння гарантує точний і усвідомлений вибір слів в умовах природної мови.

Важливість словникової роботи на початковому щаблі навчання української мові, розвиваючий характер цієї роботи відзначав і Костянтин Дмитрович Ушинський. Він вважав, що творчі вправи під час словникової роботи цікаві дітям, "представляючи для них щось начебто гри в слова" [2, 89]. Такі вправи готують учнів до орфографії, а також дають дітям "владу над тим запасом слів, що несвідомо лежить у їхній пам'яті" [2, 94].

Прихильник і послідовник К.Д. Ушинського, Д.І. Тихомиров указував на необхідність організації вже в початкових класах спостережень над складом слова з метою більш глибокого проникнення в його зміст. Така робота укаже, "де і як груба матерія слова зберігає зародок значення, зерно поняття", це буде сприяти тому, що "учень побачить частини й походження слова, споріднення між словами, познайомиться з сімейством слів від одного загального кореня" [3, 7].

І.І.Срезневський також вважав, що словникова робота з утворення слів "природно поєднується" з "увагою до змісту слів і висловлювань" [2, 101].

"Словникова робота - це не епізод у роботі вчителя, а систематична, добре організована, педагогічно доцільно побудована робота, пов'язана з усіма розділами курсу мови", - писав відомий учений-методист А.В.Текучев [1, 15]. Одним з найважливіших завдань збагачення словникового запасу учнів, розвитку мови в початковій школі є впорядкування словникової роботи, виділення основних її напрямків і їхнє обґрунтування, керування процесами збагачення словника молодших школярів.

Формування в учнів навичок грамотного письма та збагачення їх словникового запасу є одним із важливих завдань початкової школи.

На сучасному етапі, на думку російського вченого М.Р. Львова, існує три основних шляхи засвоєння правопису і відповідно три взаємопов'язані лінії методичної роботи з учнями:

1) навчання правопису на основі правильного співвіднесення звука і
букви, їх комплексів з урахуванням позиції звука у складі слова, на основі
розвитку фонематичного слуху в учнів;

2) навчання правопису на основі перевірки орфограми із
застосуванням правил, тобто шляхом розв'язання граматико-орфографічних задач;

3) навчання правопису на основі запам'ятовування буквеного складу слів, їх морфемного складу, словотворчих гнізд, на основі проговорювання і списування, використання словників, активізації словника у власних записаних текстах.

Чинні підручники, реалізуючи програмові завдання, орієнтують вчителя на забезпечення послідовної роботи, спрямованої на ознайомлення учнів зі словниковими словами і закріплення в пам`яті їх графічних образів. Однак кількість подібних вправ, представлених у підручниках, є обмеженою. Завдання на повторення правопису словникових слів не завжди подаються з урахуванням психологічних особливостей запам'ятовування (після тривалої перерви). Це призводить до того, що під час виконання вправ типу списування з пропуском орфограм діти припускаються значної кількості помилок. Неправильне написання запам'ятовується і потім повторюється в учнівських роботах. Це й зрозуміло, адже орфографічна навичка формується на основі взаємопов'язаних слухових, артикуляційних, зорових і моторних (рукорухових) відчуттів.

Зробити свідомішим процес запам'ятовування графічного образу деяких слів дозволить їх етимологічний аналіз, який може подаватися дітям у вигляді завдань типу "Це цікаво!" або "Чи знаєш ти?".

На етапі первинного ознайомлення дітей із неперевіреними словами найбільш продуктивними є вправи, спрямовані на усвідомлення лексичного значення цих слів і закріплення в пам'яті їх графічного образу за рахунок багаторазового перечитування і списування. Наприклад:

1. Прочитай. У кожному рядку знайди зайве слово.

Випиши його. Підкресли букву, що позначає ненаголошений голосний у корені. З одним із виписаних слів склади і запиши речення.

Диня, гарбуз, огірок, черешня, картопля. Сорока, ластівка, ясен, горобець, снігур. Чашка, диван, тарілка, ложка, склянка.

2. Прочитай речення. Визнач, у якому значенні (прямому чи

переносному) вжито виділені слова.

Спиши речення, у яких виділені слова вжито в прямому значенні.

За селом починалося безмежне пшеничне поле. Мама розчесала Оленці пшеничне волосся.

Списування відіграє провідну роль у запам'ятовуванні, оскільки передбачає залучення багатьох аналізаторів (зорового, мовнорухового, слухового, моторного). У методиці відомі різні види списування: а) списування, яке супроводжується усним орфографічним коментарем; б) списування, яке наближається до зорового диктанту, передбачає значну підготовчу роботу (орфографічний коментар), розвиває пам'ять і тому є особливо важливим під час запам'ятовування буквеного складу слова. Для проведення цього виду роботи варто добирати невеликі за обсягом (краще віршовані) тексти, які містять кілька словникових слів.

Іноді з метою запам'ятовування словникові слова можна розташовувати ритмічно і так, щоб вони римувалися. Звичайно, це не вірші і тому подібні набори слів не несуть смислового навантаження, однак у такий спосіб запам'ятовуються значно швидше. Тому, використовуючи такий вид роботи, як письмо з пам'яті, дітям можуть бути запропоновані наступні набори словникових слів:

Горизонт, диктант, хвилина, велосипед, диван, дитина.

Килим, вулиця, криниця, черешня, очерет, пшениця.

Наступним кроком у засвоєнні написання словникових слів є відтворення їх графічного образу з пам'яті без попереднього зорового сприйняття. На цьому етапі найпоширенішим видом словниково-орфографічних вправ є диктанти, як навчальні, так і контрольні.

З метою перевірки міцності засвоєння правопису словникових слів варто також використовувати завдання на дописування пропущених букв у словах з подальшою самоперевіркою виконаної роботи за орфографічним словничком. Цей вид вправ дає змогу не лише контролювати правильність

написання, а й стимулює учнів до набуття навичок роботи зі словником .

Отже, успіх у лексико-орфографічній роботі при вивченні словникових слів забезпечується дотриманням цілої низки умов, серед яких найважливішими є:

— чітке планування роботи: розподіл вивчення словникових слів у часі,
передбачення системного їх повторення;

— опора на вивчені граматичні теми і набуті учнями орфографічні уміння
з метою забезпечення свідомого ставлення до необхідності
обов'язкового запам'ятовування графічного образу словникових слів;

— використання різноманітних тренувальних вправ, спрямованих на
залучення максимальної кількості аналізаторів, необхідних для запам'ятовування (слухового, артикуляційного, зорового, моторного) з метою
підвищення в учнів інтересу до вивчення словникових слів;

— стимулювання дітей до використання словника під час виконання
тренувальних вправ;

— здійснення вчителем систематичного контролю і залучення до
самоконтролю учнів під час засвоєння цього матеріалу.

Література:

1. Лазаренко Н. Збагачення словника молодших школярів прикметниками / Наталія Лазаренко // Почат. шк. - 1999. - № 1. - С. 14-17.

2. Методика викладання української мови : [навч. посіб. для учнів педучилищ із спец. 03.07 „Викладання у почат. кл." і пед. ін-тів із спец. 03.08.00 „Педагогіка і методика почат. навчання"/С.І. Дорошенко,М.С. Вашуленко, О.І.Мельничайко та ін. - К.: Вища шк., 1992. - 398 с.

3. Парамонова Л.Г.Розвиток словникового запасу дітей молодшого віку /Л.Г.Парамонова // Почат. шк.- 2002.-№ 3.- С.7- 9.