Педагогічні науки/ 5.Современные методы преподавания.

Маланюк Н.М.

Заступник директора з навчально-виховної роботи,

ПП «ОЦ «Лінгвіст» (м. Київ), Україна

Формування позитивної мотивації до навчання математики як умова розвитку творчих математичних здібностей учнів

Мотивація відіграє важливу роль у навчально-творчій діяльності. Л.Виготський вважає, що «думка народжується не з іншої думки, а з мотивуючої сфери нашої свідомості», остання захоплює всі сфери: і інтереси, і потреби, і емоції, і афекти [2, 379].

Мотив – те, що «спонукає людину до діяльності та надає цій діяльності осмислення» [4, 83].

Мотив – «внутрішній чинник діяльності, усвідомлена бажана мета» [1, 30].

Сформувати в учня мотиваційну сферу – означає виробити в нього систему цінностей, виховати потребу в суспільно-корисній діяльності, в набутті нових знань та вмінь, розкрити особистісний смисл учіння, коли учень усвідомлює не тільки об’єктивне, а й суб’єктивне значення цього процесу, тобто він усвідомлює, як учіння допоможе йому визначити своє місце в житті суспільства і досягнути суспільно-корисних цілей [6, 67].

На думку І.Малафіїка, мотиви характеризують тенденції, спрямованість діяльності людини, її ставлення до тієї чи іншої справи, життєву значущість справи для неї. Від мотивів навчальної діяльності залежить, чим є для школяра сама навчальна діяльність, «що він засвоює, що бере з неї» [4, 84]. Науковець І.Малафіїк наголошує, що вирішальна роль у формуванні позитивного ставлення до навчання належить навчальному процесові, його змісту, методам, усій організації як індивідуальної, так і колективної навчальної діяльності учнів. Ми поділяємо такі думки автора та вважаємо, що саме від особистості вчителя (викладача), його професіоналізму, творчості та любові до дітей залежить успіх навчально-виховного процесу, а, отже, і вироблення в учнів стійкої та позитивної мотивації до навчання.

На мотиваційну сферу учнів у навчально-виховному процесі здійснюються впливи, які покликані її формувати. Ці впливи поділяють на специфічні та неспецифічні [6, 67]. Специфічні – безпосередньо направлені на формування позитивної мотивації учіння. Неспецифічні – виявляються такою організацією процесу, при якому система цінностей учня, що формується, отримує практичне втілення.

М.Метельський розкриває важливість формування позитивної мотивації до вивчення математики, наголошує, що саме відчуття обов’язку приносить меншу користь, ніж підкріплене позитивними емоціями, які здатні викликати живий інтерес [7, 19]. Інтерес – це активна пізнавальна спрямованість, пов’язана з позитивно емоційно забарвленим відношенням до вивчення предмета, з радістю пізнання, подолання труднощів, з усвідомленням успіху, із самовираженням і утвердженням особистості, що розвивається. «Необхідно не розважати, а захоплювати математикою», - наголошує М.В.Метельський [7, 20].

Науковець Г. Бевз наголошує на важливості формування дієвих мотивів учіння при вивченні математики. Автор переконаний, що учні мають усвідомлювати, що матеріал, який вивчається на уроках математики, знадобиться їм не лише для розвитку їхньої загальної культури, але й безпосередньо у практичній діяльності. «Навіть той, хто не пов’язує своє майбутнє з математикою, повинен розуміти, що без знання даного матеріалу він не зможе отримати атестат зрілості і продовжити навчання у вищому навчальному закладі» [1, 30].

На думку В.Шадрікова, задоволення від навчальної діяльності зростає по мірі ускладнення предмета, збільшення в ньому долі творчих компонентів, що дозволяють учневі проявляти особистісну ініціативу, реалізовувати багаж знань та вмінь. По мірі зростання навчальної майстерності учень починає бачити шляхи самовираження, самоактуалізації в діяльності. Критичними моментами, на думку автора, в генезисі мотивації є прийняття навчальної діяльності й розкриття особистісного смислу діяльності. Мотивація організовує цілісну поведінку, підвищує навчальну активність, впливає на формування мети та вибір шляхів її досягнення. В.Шадріков переконаний, що мотивація здійснює істотний вплив на весь процес генезису психологічної системи діяльності [8, 77]. Ми підтримуємо такі думки автора й вважаємо, що мотиваційна сфера кожного учня відіграє важливу роль у навчальній, навчально-пізнавальній, навчально-дослідницькій діяльності. Тому завданням вчителя-предметника є організація навчально-виховного процесу так, щоб мета освіти стала особистісно значущою для кожного учня. Лише за цієї умови можна розраховувати на її досягнення, а, отже, і на розвиток особистості учня, його творчих здібностей.

Розрізняють два види мотивів, а саме:

- пізнавальні мотиви, пов’язані зі змістом навчальної діяльності і процесом її виконання;

- соціальні мотиви, зв’язані з різноманітними соціальними взаємодіями учня з іншими людьми [4, 84].

І.Малафіїк виділяє ще одну групу мотивів – творчі.

У працях А.Маркової, А.Орлова, Л.Фрідман та ряду інших наголошується на тому, що вивчення кожного розділу або теми навчальної програми повинно складатись з трьох основних етапів: мотиваційного, операційно-пізнавального і рефлексивно-оцінкового [5, 56].

На формування мотивів учіння впливає стиль педагогічної діяльності вчителя, різні стилі формують різні мотиви. Так авторитарний стиль формує «зовнішню» (екстринсивну) мотивацію учіння, мотив «уникнення невдач», затримує формування «внутрішньої» (інтрисивної) мотивації. Демократичний стиль педагога, навпаки, сприяє інтрисивній мотивації; а ліберальний стиль знижує мотивацію учіння і формує мотив «надії на успіх» [3, 264].

Також на формування мотивації учіння позитивно впливає, застосований вчителем, метод мотивації. Метод мотивації – це такий спосіб навчання, за допомогою якого вчитель формує або активізує в учнів дієві мотиви учіння, переконує їх у тому, що все, що пояснюється, є корисним і навіть необхідним для учнів. [1, 30]. Г.Бевз наголошує, що під час викладу тієї чи іншої теми метод мотивації передбачає пояснення, для чого вона потрібна.

Ми підтримуємо думки І.Малафіїка, Є.Ільїна, Г.Бевза стосовно необхідності формування мотивації учіння та вважаємо, що засобом формування мотивації учіння є використання інформаційних технологій. Адже саме завдяки останнім можна продемонструвати в наочний спосіб використання тих чи інших математичних знань на практиці, в практичній діяльності.

Для формування позитивної мотивації та стійкого інтересу до вивчення предметів математичного циклу ми виконали наступні дії:

1. Реалізація зв’язку математики з життям, з іншими науками. Здійснювалось розв’язанням завдань з повсякденного життя (для прикладу, з теми «Розв’язування задач за допомогою відсотків» - задачі економічного спрямування); роз’яснення, де яким чином можна застосувати певне математичне знання, яке вивчається, до іншої галузі, науки.

2. Використання засобів інформаційних технологій з метою реалізації дидактичних принципів – наочності та доступності.

3. Комп’ютерні ігри навчального характеру з математики.

4. Створення різнорівневих навчальних завдань з метою індивідуалізації для того, щоб кожен учень отримував посильні завдання. Комплекс завдань для кожної групи учнів містив додаткові завдання, які ми назвали «на виріст» (завдання, на порядок складніші від рівня, на якому знаходиться учень на даному етапі) з метою розвитку окремих компонентів математичних здібностей, вміння застосовувати знання, вміння та навички в «незнайомих» ситуаціях, генерувати ідеї щодо розв’язання.

5. Використання різноманітних методів похвали та заохочення (оцінка як стимул, з досвіду роботи вчителем математики – позитивним стимулом є наклейки, цукерки та ін., які учень отримує після уроку за результатами своєї навчальної діяльності).

6. Демократичний стиль спілкування «учитель-учень».

Література:

1.Бевз Г.П. Методи навчання математики. – К.: Генеза, 2010. – 116 с.

2. Виготский Л.С. Избранные психологические исследования. – М.: АПН СССР, 1956. – 379 с.

3. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. – СПб.: Питер, 2003. – 512 с.

4. Малафіїк І.В. Дидактика. Навчальний посібник для студентів та вчителів. – Рівне: РДГУ, 2004. – 470 с.

5. Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации учения. – М., 1990. – 254 с.

6. Машбиц Е.И. Психолого-педагогические проблемы компьтеризации обучения. – М.: Педагогика, 1988. – 192 с.,

7. Метельский Н.В. Дидактика математики. – Минск: Изд-во БГУ им. В.И.Ленина, 1982. – 256 с.

8. Шадриков В.Д. Введение в психологию: мотивация поведения . – М.: Логос, 2001. – 136 с.