Филологические науки/1. Методика преподавания языка и литературы

Шепелєва О.В.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Самостійна робота студентів як невід’ємний фактор формування майбутнього фахівця.

Передумовою успішного навчання іноземної мови є правильне планування, організація і контроль самостійної навчальної діяльності студента, яка до того ж має вирішальне значення у формуванні особистості майбутнього фахівця.

Самостійна робота студентів поряд з аудиторною представляє одну з форм навчального процесу і є істотною його частиною. Самостійна робота - це запланована робота студентів, виконувана за завданням і при методичному керівництві викладача, але без його безпосередньої участі.

Якщо в процесі навчання студент адаптується до системи навчання, то в самостійної навчальної діяльності відбувається зворотне: студент адаптує систему навчання до себе, своїх здібностей, створюючи по суті справи свою власну систему вчення, так само як і свою систему знань, умінь і навичок.

Самостійна робота сприяє:

• Поглибленню і розширенню знань;

• Формуванню інтересу до пізнавальної діяльності;

• Оволодінню прийомами процесу пізнання;

• Розвитку пізнавальних здібностей.

Самостійна робота студентів більш результативна, якщо в ній беруть участь два і більше студентів. Групова робота підсилює мотивацію та інтелектуальну активність студентів, підвищує ефективність пізнавальної діяльності студентів завдяки взаємному контролю.

Самостійна робота виконується з використанням опорних дидактичних матеріалів, покликаних коректувати роботу студентів і вдосконалювати її якість.

Головним завданням оволодіння іноземною мовою на немовних факультетах є, як відомо, підготовка майбутнього фахівця до читання і перекладу науково-технічної літератури. Це зумовлює обмеження обсягу суспільно-побутової лексики та перенесення акценту з теоретичних питань мови на його практичні додатки.

Самостійна робота включає відтворюючі процеси в діяльності студента. Залежно від цього розрізняють три рівні самостійної діяльності студентів:

1. Репродуктивний (тренувальний) рівень. Пізнавальна діяльність студента проявляється в пізнаванні, осмисленні, запам'ятовуванні. Мета такого роду робіт - закріплення знань, формування умінь, навичок.

2. Реконструктивний рівень. В ході самостійних реконструктивних робіт відбувається перебудова рішень, складання плану, тез, анотування, на цьому рівні можуть виконуватися реферати.

3. Творчий, пошуковий рівень. Самостійна творча робота вимагає провести аналіз проблемної ситуації, одержання нової інформації. Студент повинен самостійно провести вибір засобів і методів вирішення.

Найбільш раціональним методом самостійної роботи над літературою за фахом є читання без перекладу. Для цього необхідно з перших днів навчання при роботі над текстом і газетним матеріалом практикувати анотування, конспектування, постановку питань по суті змісту, короткий переказ з виділенням ключових моментів змісту. Читання без перекладу передбачає розуміння змісту тексту в цілому, тому слід орієнтувати студента використовувати словник тільки у виняткових випадках.

Найважливішою умовою активізації самостійної роботи з перекладу спеціальної літератури є її підбір з урахуванням майбутньої спеціалізації студента.

Істотним чинником активізації самостійної роботи є також контроль, який дисциплінує і організовує діяльність студентів, і забезпечує зворотний зв'язок. Традиційних форм контролю при вивченні іноземної мови - усне опитування, контрольні роботи, заліки та іспити - недостатньо. Вони повинні доповнюватися сучасними методами оптимізації контролю, зокрема, за допомогою його алгоритмізації та стандартизації.

Якість самостійної роботи студентів, а також методичне забезпечення дисципліни підвищує використання електронних засобів інформації. Викладач тепер має можливість створювати комп'ютерні тести для поточного та підсумкового контролю, відеофільми, фотоматеріали тощо.

Завдання вищої освіти - формувати творчу активність особистості, яка вільно володіє своєю професією і орієнтується в суміжних областях діяльності, готової до постійного професійного зростання, соціальної та професійної мобільності. Вирішення цих завдань неможливе без підвищення ролі самостійної роботи студента, яку викладач планує, організовує, контролює, а також об'єктивно і вільно оцінює.

Отже, самостійна діяльність студентів - важливий компонент процесу навчання; розвиваються і удосконалюються пізнавальні інтереси студентів, виникає потреба в майбутній самоосвіті.

Література:

1. Насімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні

технології. Навч. Посібник. – К.: Просвіта, 2000. – 368с.

2. Поважна Л.І., Цехмістрові Г.С. Організаційно–методичне забезпечення

контролю якості навчання у вищому закладі освіти. – К.: Навч. метод. посібн.

Міністерство освіти і науки України КІТЕП, 2001 – 45 с.

3. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / Науковий редактор українського видання доктор пед. наук, проф. С.Ю. Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 2003. – 273 с.

4. Ляховицкий М.В. Методика преподавания иностранных языком. – М.: Высшая школа, 1981.