Філологічні науки

Н.М. Соловйова, А.М. Семисюк

Буковинський державний медичний університет

ТЕРМІНОСИСТЕМА АНГЛІЙСЬКОЇ СУБМОВИ «СТОМАТОЛОГІЯ» ЯК ОБ‘ЄКТ ЛЕКСИКОГРАФІЧНОЇ ПРАКТИКИ

Сучасна наука про мову розглядає її як складну динамічну систему. Вона безперервно розвивається, вдосконалюється, маючи своє минуле, теперішнє і майбутнє, тобто ця динаміка «…скрыта в любом отрезке жизни языка» (Герд).

І це закономірно, оскільки мова не може не змінюватися з тієї причини, що в основі комунікації лежить відображення людиною оточуючої дійсності, яка сама знаходиться в постійному русі, детермінує виникнення і слів, і термінів. Так, в англійській мові, за даними автора Великого Оксфордського словника Берчфільда [13], в середньому, за рік з'являється 800 нових слів, які потребують не лише їхньої фіксації, а й опису.

За останнє десятиріччя зросла увага лінгвістів і термінологів стосовно дослідження лексичних одиниць як елементів мовної системи, отже такі доробки слугують розкриттю глибинних структур семантичних явищ, дозволяють виявити основні закономірності та шляхи еволюції вокабулярного складу мови, причини утворення слова, час його появи та зміни значень, відтінків унаслідок розвитку науки.

Вивчення лексики як системи у вітчизняному і зарубіжному мовознавстві має давні традиції, дослідження номінативного корпусу мов збагатилося ефективними статистичними і психологічними методами.

Словниковий тезаурус мови сприяє точній і виразній передачі тих чи інших понять або предметів з будь-якої галузі знань. Теоретичним підґрунтям для опису лексики англійської терміносистеми (ТС ) субмови «Стоматологія» стали праці вітчизняних та зарубіжних лінгвістів у теорії номінації О.С. Кубрякової, В.Н. Телія, Ю.С. Степанова, А.Д. Швейцера, Т.В. Дейка, С. Левенсона, Дж. Ліча, Дж. Остіна, П. Грайса. Відсутність в мові визначення відомого поняття є однією з найбільших перешкод для його вираження в мові. Зазвичай вони долаються у процесі створення нового слова чи його запозичення з іншої мови. Таке поповнення лексики відбувається постійно, кристалізуючи в словах все те, що відклалося в суспільній свідомості.

Поняття в сучасній філософській науці розуміється як одна із форм відображення світу на щаблях пізнання, пов’язаних із застосуванням мови, як спосіб узагальнення предметів та явищ. Поняття називає також думку, що є узагальненим та уявним виділенням предметів певного класу за їхніми специфічними ознаками, тобто «поняття є також образи, відображення, знімки об’єктивної реальності» [10]. Поняття має тим більшу наукову цінність, чим більш суттєвими є ознаки, що складають його зміст, і, за якими узагальнюються предмети, чиї поняття перетворюється в певну систему знань.

Сучасні тенденції у розвитку словникового складу англійської мови віддзеркалюють прагматичний підхід щодо цього явища і дозволяють говорити про появу нового напрямку – функціональної лексикології, саме яка вивчає вплив прагматики на появу лексики. Вона виокремлює внутрішні закономірності, за якими здійснюється вибір та адекватне вживання слів у конкретному акті спілкування, а також визначає зв'язок між процесами номінації лексичних одиниць та їх прагматичною природою, спираючись, таким чином, на три прагматично-релевантні чинники: змістовий, соціологічний, психолінгвістичний.

Ідея прагматичного маркування слова не є принципово новою. Ще у 1977 році Дж. Катц стверджував, що поява у слова нового лексико-семантичного варіанта може бути розглянута як результат прагматичної варіативності слова, під якою лінгвісти розуміють розширення його значення залежно від узусу в різних ситуаціях мовлення відповідно до соціального, територіального, професійного і інших статусів учасників комунікації [6].

Термінологія як один із аспектів мови, розвиваючись сьогодні з особливою інтенсивністю, потребує систематизації та лексикографічної кодифікації внутрішньої і зовнішньої форм термінологічних одиниць. Терміни «сфера фіксації» (лексикографічні жанри) і «сфера функціонування» (спеціальна література) були започатковані В.П. Даниленко [3].

Дослідження мовознавців свідчать про те, що терміносистема кожної субмови має свої понятійні особливості і специфічні мовні ознаки на морфологічному, словотворчому, лексико-семантичному та синтаксичному рівнях, що зумовлює вивчення галузевої модернізації лексичних одиниць англійської, німецької, французької та української субмов медицини; здійснення класифікації та систематизації складових цього семантичного поля, визначення номінативних класів, які презентують сучасний рівень даної предметної сфери.

Лінгвісти стверджують, що, незважаючи на автономність, первинність понятійної області та вторинність лексичної, і, орієнтуючись на концептосферу, термінологія схильна до різноманітних змін, незалежно від того, чи змінюються поняття за умов нових відкриттів, зародження нових напрямів і шкіл, тобто в результаті динаміки пізнання лексична область неминуче зазнає значних та вагомих змін [8].

Існує кілька підходів до розуміння процесу здійснення формування тезаурусу термінологічних словникових одиниць конкретної субмови, спираючись на метод визначення кількісних оцінок змістової вмотивованості. Концепції, запропоновані В.М. Лейчиком [7], Є. Вюстером [16], Р.В. Іваніцьким [5], уможливили вибір кількісних параметрів вмотивованості термінів, які задовільняють наступні вимоги, що ставляться до них:

Ø вибір найбільш вмотивованого терміна;

Ø вибір терміна з меншою лексичною довжиною;

Ø виявлення термінів за хибною семантичною орієнтацією;

Ø вибір терміна за милозвучністю

Лексикографічна практика уможливлює постійне спостереження за термінологічною модернізацією, яка проявляється у формуванні фахових мов і проводиться трьома основними шляхами: через використання внутрішніх ресурсів мови, пряме запозичення терміноелементів і конструювання нових основ, зіставлення еквівалентів термінів різних мов, що сприяє вибору найбільш оптимального варіанту терміна і включення його до вокабуляру лексикографічних джерел, а саме галузевих термінологічних, тлумачних, перекладних словників активного типу, які націлені на вдосконалення та поглиблення знань, професійної ерудиції.

Досліджені проблеми доводять правильність очікування перекладачів наукової літератури щодо більш якісного нового рівня термінологічного забезпечення, тому питання створення нових лексикографічних джерел, їхньої структури та форм є актуальними. Найбільш об’єктивною у прагматичному аспекті являється концепція лексикографічної кодифікації К.Я. Авербуха [1]: «Словник є одним із найважливіших засобів опису лексики мови. Реалізація будь-якого словникового проекту передбачає пошук і збір величезної кількості матеріалу, чіткого дотримання обраних методів дослідження; обмеження необхідної інформації». Лексикографічне опрацювання словника залежить від теоретичних передумов, на основі яких лексикограф укладає його, їх статусу та функції.

Лексикографія ще за часів Л.В. Щерби [11] значне місце відводить типології словників, надаючи пріоритет двомовним словникам, оскільки саме він з максимальною віддачею використовується в різних сферах діяльності мовознавців, а тому повинен одночасно бути тлумачним, унормованим. Для визначення його обсягу необхідно виходити з дидактичних та психологічних принципів, які враховують можливості запам'ятовування, засвоєння і розуміння. Двомовний галузевий словник укладається на основі лінгвістичного аналізу досліджуваної субмови via статистичний опис на рівні розписування тексту на словоформи із використання лексикографічної одиниці тексту (ЛОТу) для структурно-семантичної характеристики і динамічний, за умови, якщо термін розглядається як необхідний компонент текстотворення, де береться до уваги його багатозначність і залежність від контексту.

Запропоновані І.В Рахмановим [8] критерії укладання термінологічних словників були покладені до структури англо-українського словника термінів субмови «Стоматологія», які базуються на таких основних чинниках:

· частотність (яка визначається абсолютною частотою, тобто скільки разів слово зустрілось в даному контексті);

· ранговий коефіцієнт, тобто кількість джерел його функціонування;

· семантична цінність термінологічних одиниць;

· співвіднесеність : здатність термінологічної одиниці вступати у зв'язок з такою ж одиницею інших рівнів;

· опис понять у форматі їхніх лексико-категоріальних значень та семантично-морфологічних особливостей;

· Виділення з кількості синонімічних значень однієї лексичної одиниці як маркера певного поняття;

· інформативність;

· більш активне використання мовних ресурсів рідної мови;

· наближення перекладу до уніфікованих інтернаціональних стандартів.

Проблема графічного зображення значення слова є найважливішою в традиційній лексикографії, але й до сьогоднішнього дня мають місце основи стійкого протиріччя відносно значень слова з точки зору лексикографічної практики. У ракурсі системно-польового підходу до цієї проблеми доцільно описувати семантику слова у межах парадигм найбільш пов’язаних між собою слів, які складають лексико-семантичну групу (ЛСГ), поля, підсистеми, тощо. При виділенні ЛСГ спочатку необхідно відшукати слово-ідентифікатор, яке виражає значення в найбільш нейтральній і абстрактній формах; а далі за допомогою тлумачних, синонімічних та антонімічних словників скласти список слів, що входять до значення слова-ідентифікатора. Отриманий список потрібно пропустити через фільтр словникових дефініцій і залишити тільки ті, в тлумаченні яких є хоча б один елемент, який відповідає змісту домінанти синонімічного ряду. Лише тоді стане можливим чітко визначити семантику слів, які належать до певної ЛСГ.

Лексикографічне опрацювання спеціальних позначень у англійській субмові «Стоматологія» ускладнюється структурою її ТС. Спостерігаємо двобічний процес: збільшення доступних тільки спеціалістам термінів, кількість яких перевершує загальновживану лексику, і водночас зумовлює активне проникнення спеціальної лексики в загальнолітературну мову.

Предметно-понятійне поле цієї ТС включає спеціальну лексику (звуження або зменшення поняття репрезентованого загальновживаним словом); вузькоспеціальні терміни: терміни досліджуваної галузі, які не викликають сумніву щодо їхньої термінологічності і зрозумілі фахівцям; загальновживану лексику, яка виражає поняття відносно різноманітних видів людської діяльності, а також абстраговані поняття; терміни – запозичення з суміжних наук без зміни семантики. Широко представлені загальномедична термінологія (розташована на периферії терміносистеми); інтернаціональні слова; метамовні засоби. Все це забезпечує необхідну для стоматологічної науки точність і однозначність номінації її ТС, лексичні одиниці якої мовно закріплюють її понятійний концепт з виявленням дефінітивної функції термінологічної сфери.

Першим кроком у вирішенні проблеми лексико-семантичного дослідження спеціальної лексики англійської субмови «Стоматологія» був відбір корпуса ТС на основі автентичних джерел для досягнення кінцевої мети – укласти двомовний галузевий словник.

Базовий термінологічний фонд, який функціонує у сучасній англійській субмові «Стоматологія», відповідає професійному соціуму, слугує як підтвердження відкритості цієї терміносистеми. Він зумовлений кодифікацією наступних понятійних структурно і семантично об’єднаних класів, стратифікаційна варіативність яких представлена такою моделлю:

( Практичне надання стоматологічних послуг)

( Охорона здоров'я )

Ресурси

Фінанси менеджмент

Нові соціальні передумови сприяли появі нових термінів, міжнародних абревіатур, символів, які донедавна взагалі не існували в мові стоматології і не завжди зрозумілі для тих, хто користується ними (менеджмент у галузі охорони здоров’я), що історично з’явився тільки сьогодні, фундатори держаних програм здоров’я, страхові агенти, бухгалтери, юристи, інженери, що зайняті у галузі охорони здоров’я, лікарі-стоматологи, медсестри і кожен з нас для кваліфікованого спілкування з питань особистого страхування здоров’я. Тому автори вважали за доцільне ввести у словниковий вокабулярій лексику страхової медицини.

Визначення внутрішнього механізму динаміки дослідження термінологічної лексики передбачало вивчення сучасної мовної ситуації, презентації номінативних одиниць English-Ukrainian Stomatology Word – Bank та їх тлумачення; приклади ключових денотатів цього предметно-понятійного поля запозичені з Енциклопедичного словника медичних термінів Табера [15], словника “Survey of English Usage”[14], а також Ілюстрованого Словника Дорланда [12].

Кожна дефініція представлена англійською мовою із тлумаченням українською, подається найбільш точні українські відповідники англійських термінів, відсутнє просте калькування, яке притаманне багатьом сучасним словникам. Викопіюванні термінологічні одиниці аналізувалися нами з урахуванням їхньої зовнішньої і внутрішньої форм графічного оформлення, інтернаціональності, що дозволило сформувати моделі для побудови та систематизації нових термінів. Це є прості, складні, багатокомпонентні, комбіновані, запозичені терміни, скорочення, епонімні утворення. До галузевого словника увійшли також і найбільш уживані лексичні одиниці та словосполучення з різних, суміжних зі стоматологією наук, загальномедичні терміни, які презентують сучасний рівень розвитку корпусу даної терміносистеми.

Передбачувана система лексикографічного опису у галузевому словнику має наступну структуру: лексичні одиниці об’єднуються у словникову статтю за гніздовим і тематичним принципами: основне слово; слова, які сполучаються з ним; варіанти лексичних одиниць в складі словосполучень. Багатокомпонентні терміни кодифікуються переважно за домінуючим словом, яке є або лексико-граматичним, або семантичним ядром терміна.

Лінгводидактична характеристика спеціальної лексики базується на описі словникового складу чотирьох номінативних підгруп: ротова порожнина в нормі та патології; методи діагностики, терапевтичного, хірургічного та ортопедичного лікування стоматологічних хвороб;стоматологічні інструменти та обладнання; лікарські засоби, згруповані за принципом їхньої фармакологічної дії або терапевтичного ефекту. Відсотковий розподіл вибірки на літеру “R” з лексичною довжиною 650 слововживань склав 50%; 30%; 15%; 5% відповідно до частотності структур змістових значень, що представлені в словнику.

Таким чином, для укладання двомовного термінологічного словника на попередньому етапі необхідно сформулювати його концепцію, оцінити лексикографічну ситуацію галузі, визначити вимоги адресата, тип словника, його призначення, обсяг, критерії відбору та презентації лексичних одиниць. Методи лінгвістичного спостереження і опису, зіставлення застосовуються з метою пояснення особливостей структури, семантики та функціонування термінів субмови «Стоматологія».

Підсумовуючи все вище зазначене, можна констатувати, що сучасна наукова методична література, розглядаючи різні види лексикографічних праць, вважає словник продуктом національної культури, соціальним феноменом [ 4], який регламентує слововживання і навіть життя мови у рамках визначеної норми.

Література:

1. Авербух К.Я. К проблеме адекватного терминографического описания терминологии // Терминологическая система как объект лексикографии. – тез. докл. Симпозиума.-М.: Рус. яз., 13-14 дек., 1989, – с. 6-9.

2. Герд А.С. Логико-понятийное моделирование терминосистем и машинный фонд русского языка. – В кн.: Отраслевая терминология и ее структурно-типологическое описание. – Воронеж, 1988.

3. Даниленко В.П. Русская терминология / В.П. Даниленко. – М., 1976, – с. 52.

4. Дубчинський В.В. Словарь как социальный феномен // Функциональный аспект семантики языковых единиц. – Материалы VI. Международная научная конференция по актуальным проблемам семант. исследований. – Харьков, 1997. – с. 7-8.

5. Іваницький Р.В. Деякі критерії відбору термінів до словників // Науковий вісник Чернівецького університету. – Випуск 27. Германська філологія. – Чернівці: ЧДУ, 1998. – с. 94-100.

6. Заботкина В.И. Соотношение прагматической и семантической вариативности в лексике современного английского языка. – Тез. докл. Всесоюзной научной конференции. – Калинин, 1988. – с. 207 – 208.

7. Лейчик В.М. Оптимальная длина и оптимальная структура термина // Вопросы языкознания. – 1981. – №2. – с. 63-73.

8. Рахманов І.В. Словарь наиболее употребительных слов английского, немецкого языка / І. В. Рахманов. – М, 1960.

9. Суперанская А.В. Общая терминология: Вопросы теории / А.В. Суперанская, Н.В. Подольская, Н.В. Васильева. – М.: Наука, 1989. – 246.

10. Уваров Л.В. Образ, символ, знак. / Л.В. Уваров. – Минск, 1967. 110с.

11. Щерба Л.В. Русско-французский словарь / Л.В. Щерба. М.: Рус. яз.,1997. –848с.

12. Dorland’s illustrated medical dictionary. – Philadelphia: W.B. Saunders Co., 1956, 1354p.

13. Survey of English Usage.- London. London University Press, 1995. –877 p.

14. Taber’s Cyclopedic Medical Dictionary. – Philadelphia: F.A. Davis Company, 1993. – 2590p.

15. Wüster E. Einführung in die allgemeine Terminologielehre und terminilogische Lexikographie.- Copengagen, 1985. –214s