Право/2.Административное и финансовое право

студ. Бондаренко В. В.

Наук. керівник: доц. Панькевич В. М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Роль прийняття Податкового кодексу в оптимізації системи оподаткування України

 
Актуальність теми. Регулювання податкової політики держава здійснює в основному через прийняття нормативно-правових актів та вироблення механізму їх реалізації і контролю. Положення нормативно-правових актів, що визначають порядок адміністрування з конкретного виду податку, не завжди узгоджувалися з положеннями інших нормативно-правових актів, що призводить до наявності колізійних норм і виникнення спорів між суб'єктами податкових правовідносин. Подоланню цієї проблеми сприяло прийняття Податкового кодексу України (далі – ПК України), який мав усунути вищезгадані недоліки податкового законодавства та провести систематизацію законодавчих актів у сфері оподаткування. Однак, чинний ПК України залишив не вирішеними деякі проблеми нормативного регулювання оподаткування.
Питанням нормативно-правового регулювання оподаткування займалися такі вчені як О. В. Поколодна, А. С. Кравчун, Н. О. Павловська, Б.А. Карпінський, Н.С. Залуцька, К. І. Швабій та інші.
Метою дослідження є аналіз недоліків та переваг чинного Податкового кодексу України з метою внесення пропозицій щодо його вдосконалення. 
Виклад основного матеріалу. 1 січня 2011 року в Україні набрав чинності Податковий кодекс і замінив велику кількість законодавчих актів з питань оподаткування. Він розглядався як документ, який повинен оптимально поєднати фіскальну функцію податків, від якої залежить фінансова забезпеченість держави, та регулювальну з метою зниження обсягів тіньової економіки.

Основною причиною прийняття Податкового кодексу, була об’єктивна необхідність існування нормативно-правового акту, де б на законодавчому рівні були чітко визначені види загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Адже, аналіз податкового законодавства свідчить, що види і кількість податків і зборів після прийняття Україною незалежності з року в рік постійно зростали. Так, у 1991 році їх нараховувалося 16, у 1997 р. – 19, у 2000 р. – 24, а 2005 р. – 30 [1, с. 278-281].

При розробці Податкового кодексу України головними стали принципи, задекларовані у Програмі інтеграції України до Європейського союзу. Зазначену програму 14 вересня 2000 року було схвалено Президентом України з метою прискорення реалізації інтеграції України до Європейського союзу. Відповідно до неї пріоритетним напрямом адаптації українського законодавства до директив ЄС визнано адаптацію податкового законодавства. Так, Податковим кодексом запроваджено систему малопрогресивного оподаткування фізичних осіб із високим рівнем доходу та податку на нерухоме майно, передбачено скасування необґрунтованих пільг та неефективних податків і зборів, усунуто економічно необґрунтовані розбіжності між підходами до визначення та оцінки доходів і витрат при встановленні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, спрощена процедура адміністрування цього податку, скасовано низку податкових пільг.

З метою створення умов для подальшого інтегрування України до світової спільноти, адаптації податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу, у Кодексі вдосконалено правове регулювання у сфері оподаткування підакцизних товарів, впроваджено термін «акцизний податок» [2, с. 25].

Також у Податковому кодексі України вдосконалено деякі види податків, принципи та ставки оподаткування, зменшено кількість податків та зборів: загальнодержавних – з 29 до 18, місцевих – з 14 до 5. Крім того, передбачено зниження ставок: податку на прибуток – поступово з 25 до 16 відсотків у 2014 році, податку на додану вартість – з існуючих 20 до 17 відсотків у 2014 році [1, с. 278-281].

До прийняття кодексу, за даними дослідження PayingTaxes 2010, середньостатистичне українське підприємство протягом року сплачувало 147 податків та платежів, що є найгіршим показником у світі (183 місце). Для порівняння, у Росії кількість платежів становить –11, Польщі – 40, Чехії – 12, Білорусі – 107, Грузії – 18, США – 10, Франції – 7. Більша частина податків та внесків (96 %) в Україні пов’язана з оподаткуванням праці [3, с. 23-28].

Крім того, із прийняттям Податкового кодексу Україна у міжнародному рейтингу «DoingBusiness» за версією Світового банку за показником «сплата податків» у 2010 р. посідала 181 місце з 183, а у 2013 р. її позиція перемістилась на 165 сходинку [4].

ПК України узагальнив основні принципи податкової системи держави. Так, відповідно до ст. 4 ПК України, до них відносять такі: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів [6, c. 4-5].

Однак, деякі законодавчі ініціативи, які регулюють суспільні відносини у сфері справляння податків і зборів, суперечать принципам, на яких ґрунтується податкове законодавство. Так, згідно з принципом стабільності, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Проте, пропозиції законопроекту, внесеного 16 листопада 2012 р. головою парламентського комітету з питань фінансів, банківської діяльності, податкової і митної політики Віталієм Хомутинніком «Про внесення змін до деяких Законів України щодо операцій з іноземною валютою» щодо набрання ним чинності через 60 днів з дня його опублікування не повною мірою узгоджуються з вимогами підпункту 4.1.9 пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України, яким і визначено принцип стабільності податкового системи України. Це породжує проблему колізії норм податкового законодавства. В свою чергу, колізії та суперечності між правовими нормами призводять до порушення системності правового регулювання і тим самим знижують його ефективність, що є неприпустимим не лише з огляду теорії права, а й відповідно до змісту п. 2 резолютивної частини рішення Конституційний Суд України у справі від 03.10.1997 р. № 4-зп, де зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному [5].

Отже, провівши аналіз чинного податкового законодавства, ми можемо зробити висновок, що Податковий кодекс України є передумовою виконання завдань податкової реформи і кроком на шляху до створення більш досконалої системи оподаткування. Податковий кодекс України має ряд переваг: зменшення кількості податків, зниження певних податкових ставок та інше. Однак існують і суттєві недоліки, які свідчать про необхідність подальшої роботи над його удосконаленням. Так, Головне науково-експертне управління апарату Верховної Ради України та інші структурні підрозділи парламентського апарату мають звертати увагу депутатів на суперечності проектів нормативно-правових актів, що ними подаються на розгляд, принципам, визначеними Податковим кодексом України та іншим законодавчим актам. Адже, економічна доцільність не має бути вища за дотримання всіма суб’єктами права режиму законності.

Література:

1.Поколодна О.В. Податкове регулювання в Україні / О. В. Поколодна // Вісник економіки транспорту і промисловості – 2012. - № 38. – с. 278-281.

2. Кравчун А. С.Податковий кодекс як важливий крок на шляху реформування податкової системи України / А. С. Кравчун // Актуальні проблеми запобігання та протидії корупції і охорони права власності : збірник наукових праць. – Херсон-Тернопіль : ХЮІ ХНУВС, 2011. – 230 с.

3. Вахновська Н.А. Податковий кодекс в контексті реформування податкової системи України / Н.А. Вахновська // Економічний форум. – 2011. – № 1. − С. 23−28.

4. http://russian.doingbusiness.org.

5. http://pravnyk.info.

6. Податковий кодекс України від 2 груд. 2010 р. № 2755-17 зі змінами та доповненнями від 03.02.2013 [Електронний ресурс] / Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2011. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.