Психология и социология/ 2.Формы работы психолога-практика.

К. психол. н., доцент Карпенко Н.В., бакалавр Лісна М.М.

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка, Україна

Психологічна готовність до роботи з ВІЛ-позитивними людьми

У сучасному світі все гостріше постає проблема реалізації ВІЛ – позитивними людьми свого права на освіту, на спілкування, на працю, тому актуальність обраної теми очевидна. Нами зроблена спроба укласти опитувальник для студентів «Моя готовність до роботи з ВІЛ-позитивними клієнтами». У розробці питань ми спирались на такі поняття як професійна спрямованість, професійна «Я-концепція», психологічна готовність до професійної діяльності, на структуру і компоненти особистісної готовності до професійної діяльності. Усі питання складено відповідно до соціальної ситуації розвитку студентів. Опитувальник містить закриті та відкриті запитання. Подаємо нижче зміст тексту опитувальника.

Опитувальник: «Моя готовність до роботи з ВІЛ-позитивними клієнтами».

1. Вкажіть свій вік ____ та курс ____.

2. Укажіть свою стать: А) чоловіча, Б) жіноча.

3. Чи можете Ви охарактеризувати себе як людину, яка толерантно ставиться до ВІЛ-позитивних людей: А) так; Б) ні.

4. Чи думали Ви на початку навчання про те, що будете працювати з ВІЛ-позитивними клієнтами: А) так; Б) ні.

5. Чи бажаєте Ви після закінчення університету працювати з ВІЛ-позитивними клієнтами: А) так; Б) ні.

6. Як Ви думаєте, чи загрожує перебування ВІЛ-позитивних дітей здоров’ю тих дітей, які навчаються у звичайній загальноосвітній школі: А) так; Б) ні.

7. Якби з Вашою дитиною в одному класі навчалась ВІЛ-позитивна дитина, яке б ставлення Ви проявляли до даної ситуації: А) негативне; Б) терпиме; В) позитивне.

8. Чи відчуваєте Ви жалість, співпереживання до ВІЛ-позитивних людей, бажання їм надати психологічну допомогу? А) так; Б) ні.

9. Чи мають Віл-позитивні люди у сучасному світі право на навчання, працевлаштування, перебування у громадських місцях, лікування тощо? А) так; Б) ні.

10. Чи знаєте Ви людей, які категорично відмовляються спілкуватись з ВІЛ-позитивними людьми? А) так; Б) ні.

11. Якби Вам довелось навчатись в одній групі з ВІЛ-позитивним студентом – чи не були б Ви проти сидіти з ним за однією партою? А) я буду проти; Б) ні, я не буду проти; Власний варіант відповіді.

12. Чи знаєте Ви шляхи передачі ВІЛ-інфекції? А) так; Б) ні; В) знаю, але усі шляхи передачі ВІЛ-інфекції конкретизувати не можу.

13. Як Ви думаєте, що загрожує Вашій дитині, якщо вона навчається в одному класі з ВІЛ-позитивною дитиною?

14. Чи несе реальну загрозу здоров’ю людини перебування в одному приміщенні з ВІЛ-позитивною людиною? А) так; Б) ні.

15. Чи вважаєте Ви ВІЛ-позитивних людей неповноцінними, недостойними життя поряд із людьми, які не мають даної інфекції?А) так; Б) ні; Власний варіант відповіді.

16. Яку загрозу несуть Вам ВІЛ-позитивні люди?

17. Чи відчуваєте Ви гидливість по відношенню до ВІЛ-позитивних людей? А) так; Б) ні; В) часом буває, що відчуваю.

18. Чи загрожує Вам та вашому здоров’ю спілкування з ВІЛ-позитивними людьми?

19. Як Ви думаєте, що загрожує Вашій дитині, якщо вона займається спортом в одній групі з ВІЛ-позитивною дитиною?

20. Чи хотіли б Ви надавати психологічну допомогу ВІЛ-позитивним клієнтам? А) так; Б) ні; В) я про це ще не розмірковував (не розмірковувала).

21. Який саме вид психологічної допомоги Ви хотіли б надавати ВІЛ-позитивним клієнтам: А) консультації; Б) тренінги; В) індивідуальні та групові бесіди; Г) здійснення психотерапевтичного впливу; Д) робота з найближчим оточенням клієнта.

22. Чи змогли б Ви товаришувати з ВІЛ-позитивною людиною?

23. Чи погодились би Ви грати разом на майданчику у спортивні ігри з ВІЛ-позитивною людиною, беручись за руки, використовуючи одні і ті ж самі м’ячі, скакалки, інший спортивний інструментарій? А) так; Б) ні; Власний варіант відповіді.

24. Чи не було б для Вас проблемою разом приймати їжу за одним столом з ВІЛ-позитивною людиною? А) так, це для мене було б проблемою; Б) ні, це для мене не було б проблемою.

25. Чи є у Вас досвід спілкування з ВІЛ-позитивною людиною? А) так; Б) ні.

26. Якби Ви дізнались, що знайома Вам людина приховувала від Вас факт наявності ВІЛ-інфекції в неї – як би Ви до цього віднеслись? Як би змінилось Ваше ставлення до неї?

27. Як на Вашу думку – чи потрібно триматись на певній відстані від ВІЛ-позитивної людини під час спілкування? А) так; Б) ні.

28. Якби Ви дізнались, що Ваш друг має Віл-інфекцію – чи змінилось би Ваше ставлення до нього? Як саме?

29. Якби Ви навчались разом із ВІЛ-позитивним студентом в одній групі – яку дистанцію Ви тримали б між вами? А) 50см; Б) 1м; В) 2 м; Г) більше ніж 2 м; Д) не має значення.

30. Чи не вважаєте Ви загрозою для свого здоров’я сісти на те саме місце, де сиділи ВІЛ-позитивна людина або взятись за поручень у загальноміському транспорті, за який трималась дана людина?А) так; Б) ні.

На основі розробленого опитувальника нами було проведено реальне дослідження психологічної готовності студентів роботи з ВІЛ-позитивними клієнтами. Участь у дослідженні прийняли студенти IV, V курсів спеціальності «Практична психологія», «Соціальна педагогіка та практична психологія» педагогічного університету .

Масив дослідження становив 50 осіб віком від 20 до 24 років, із яких 48 осіб жіночої статі та 2 особи чоловічої статі. Це пов’язано з тим, що на спеціальності «Практична психологія», «Соціальна педагогіка та практична психологія» навчаються переважно особи жіночої статі. Дослідження проводилось у 2012-2013 роках.

Вибірка була стихійною, учать у дослідженні брали лише ті студенти, які погодились добровільно прийняти участь у дослідженні та відповісти запитання опитувальника, що забезпечило об’єктивність отриманих даних.

Наводимо аналіз результатів дослідження за опитувальником для студентів «Моя готовність до роботи з ВІЛ-позитивними клієнтами», запротокольованих Лісною М.М..

На третє питання «Чи можете Ви охарактеризувати себе як людину, яка толерантно відноситься до ВІЛ-позитивних людей?» нами одержано такі варіанти відповідей: так – 95%; ні – 4%.

На четверте питання «Чи думали Ви на початку навчання про те, що будете працювати з ВІЛ-позитивними клієнтами?» нами одержано такі варіанти відповідей: так – 36%; ні – 64%.

На п’яте питання «Чи бажаєте Ви після закінчення університету працювати з ВІЛ-позитивними клієнтами?» нами одержано такі варіанти відповідей: так – 45%; ні – 55%.

На шосте питання «Як Ви думаєте, чи загрожує перебування ВІЛ-позитивних дітей здоров’ю тих дітей, які навчаються у звичайній загальноосвітній школі?» нами одержано такі варіанти відповідей: так – 30%; ні – 70%.

На сьоме питання «Якби з Вашою дитиною в одному класі навчалась ВІЛ-позитивна дитина, яке б ставлення Ви проявляли до даної ситуації?» нами одержано такі варіанти відповідей: негативне – 6%, терпиме – 76%, позитивне – 18%.

На восьме питання «Чи відчуваєте Ви жалість, співпереживання до ВІЛ-позитивних людей, бажання їм надати психологічну допомогу?» нами одержано такі варіанти відповідей: так – 78%; ні – 22%.

На дев’яте питання «Чи мають Віл-позитивні люди у сучасному світі право на навчання, працевлаштування, перебування у громадських місцях, лікування тощо?» нами одержано такі варіанти відповідей: так – 82%; ні – 18%.

На десяте питання «Чи знаєте Ви людей, які категорично відмовляються спілкуватись з ВІЛ-позитивними людьми?» нами одержано такі варіанти відповідей: так – 52%; ні – 48%.

На одинадцяте питання « Якби Вам довелось навчатись в одній групі з ВІЛ-позитивним студентом – чи не були б Ви проти сидіти з ним за однією партою?» нами одержано такі варіанти відповідей: я буду проти – 21%; ні, я не буду проти – 73%; у якості власного варіанту відповіді було зазначено: 4% студентів не дають точної відповіді, оскільки не мають досвіду перебування в такій ситуації або вважають, що необхідно подумати перш ніж відповісти на дане запитання; 2% студентів обґрунтували свою відповідь так: «ні, я не буду проти» тим, що ВІЛ-інфекція не передається повітряно-крапельним шляхом.

На дванадцяте питання «Чи знаєте Ви шляхи передачі ВІЛ-інфекції?» нами одержано такі варіанти відповідей: так – 90%; ні – 3%; знаю, але усі шляхи передачі ВІЛ-інфекції конкретизувати не можу – 7%.

На тринадцяте питання «Як Ви думаєте, що загрожує Вашій дитині, якщо вона навчається в одному класі з ВІЛ-позитивною дитиною?» нами одержано такі варіанти відповідей: 63% студентів вважають, що нічому не загрожує навчання здорової дитини з ВІЛ-позитивною, з них: 21% студентів аргументував це відсутністю шляхів передачі ВІЛ-інфекції у шкільних умовах; 9% студентів наголосило на тому, що необхідно знати шляхи передачі ВІЛ-інфекції, навчити дитину захищатися від ураження ВІЛ-інфекцією, дотримуватись правил безпеки у спілкування із ВІЛ-позитивною дитиною і в такому випадку здоровій дитині навчання з ВІЛ-позитивною дитиною нічим не загрожує); 32% студентів вважають, що навчання здорової дитини з ВІЛ-інфікованою дитиною загрожує їй ураженням ВІЛ-інфекцією; 5% студентів пояснили причину загрози ураженням ВІЛ-інфекцією через те, що діти часто б’ються, з’являються рани і через кров може передатись дана інфекція; 4% студентів вважають, що це загрожує психічному здоров’ю здорової дитини або ж може вплинути на спілкування.

На чотирнадцяте питання «Чи несе реальну загрозу здоров’ю людини перебування в одному приміщенні з ВІЛ-позитивною людиною?» нами одержано такі варіанти відповідей: так – 17%; ні – 83%.

На п’ятнадцяте питання «Чи вважаєте Ви ВІЛ-позитивних людей неповноцінними, недостойними життя поряд із людьми, які не мають даної інфекції?» нами одержано такі варіанти відповідей: так -11%; ні – 89%; власний варіант відповіді: 6% студентів додали, що ВІЛ-позитивні люди такі ж самі повноцінні люди як і інші люди, а також усі люди мають право на повноцінне життя не залежно від хвороб, які вона має.

На шістнадцяте питання «Яку загрозу несуть Вам ВІЛ-позитивні люди?» нами одержано такі варіанти відповідей: 70% студентів вважають, що ніякої загрози ВІЛ-позитивні люди не несуть; 2% студентів не визначились з відповіддю на дане запитання; 2% студентів вважають, що загроза в тому, що можна заразитись ВІЛ-інфекцією, якщо не знати що конкретна людина має дану інфекцію; 2% студентів вважають, що ВІЛ-інфіковані люди можуть обікрасти, убити, змінити настрій і думки; 2% студентів вважають, що ВІЛ-позитиві люди викликають страх у здорових людей; 6% студентів вважають, що ВІЛ-інфіковані люди несуть загрозу, якщо не дотримуватись правил безпечного спілкування з ними, якщо вступати у статеві зв’язки з ними; 2% студентів вважають, що іноді зараження може бути навмисним або випадковим; 14% студентів вважають, що ВІЛ-інфіковані люди несуть загрозу зараження ВІЛ-інфекцією.

На сімнадцяте питання « Чи відчуваєте Ви гидливість по відношенню до ВІЛ-позитивних людей?» нами одержано такі варіанти відповідей: так – 9%; ні – 72%; часом буває, що відчуваю – 19%.

На вісімнадцяте питання «Чи загрожує Вам та вашому здоров’ю спілкування з ВІЛ-позитивними людьми?» нами одержано такі варіанти відповідей: 6% студентів вважає, що спілкування з ВІЛ-позитивними людьми загрожує здоров’ю; 11% студентів вважаю, що це загрожує здоров’ю інколи, в окремих випадках;2% студентів вважають, що спілкування з ВІЛ-позитивною не загрожує здоров’ю, якщо ВІЛ-позитивна людина знає свій статус; 9 % студентів утримались від відповіді на дане запитання; 72% студентів вважають, що спілкування з ВІЛ-позитивними людьми нічим не загрожує здоров’ю.

На дев’ятнадцяте питання «Як Ви думаєте, що загрожує Вашій дитині, якщо вона займається спортом в одній групі з ВІЛ-позитивною дитиною?» нами одержано такі варіанти відповідей: 11% студентів утримались від відповіді; 23% студентів вважає, що є загроза зараження ВІЛ-інфекцією; 11% студентів окреслили причину зараження ВІЛ-інфекцією через кров в результаті нанесення травм, ран; 66% студентів вважають, що заняття спортом в одній групі з ВІЛ-позитивною дитиною не несе загрози іншим дітям.

На двадцяте питання «Чи хотіли б Ви надавати психологічну допомогу ВІЛ-позитивним клієнтам?» нами одержано такі варіанти відповідей: так – 38%; ні – 17%; я про це ще не розмірковував (не розмірковувала) – 45%.

На двадцять перше питання «Який саме вид психологічної допомоги Ви хотіли б надавати ВІЛ-позитивним клієнтам?» нами одержано такі варіанти відповідей: консультації – 51% студентів; тренінги – 53%; індивідуальні та групові бесіди – 39%; здійснення психотерапевтичного впливу – 26%; робота з найближчим оточенням клієнта – 46%;

На двадцять друге питання «Чи змогли б Ви товаришувати з ВІЛ-позитивною людиною?» нами одержано такі варіанти відповідей: 67% студентів відповіли, що зможуть потоваришувати з ВІЛ-позитивною людиною; 9% студентів утримались від відповіді на запитання; 9% студентів зазначили, що не змогли б потоваришувати з ВІЛ-позитивною людиною; 15% студентів не впевнені, що змогли б потоваришувати з ВІЛ-позитивною людиною.

На двадцять третє питання «Чи погодились би Ви грати разом на майданчику у спортивні ігри з ВІЛ-позитивною людиною, беручись за руки, використовуючи одні й ті ж самі м’ячі, скакалки, інший спортивний інструментарій?» нами одержано такі варіанти відповідей: так – 62%; ні – 38%.

На двадцять четверте питання «Чи не було б для Вас проблемою разом приймати їжу за одним столом з ВІЛ-позитивною людиною?» нами одержано такі варіанти відповідей: так, це для мене було б проблемою – 34%; ні, це для мене не було б проблемою – 66%.

На двадцять п’яте питання «Якби Ви дізнались, що знайома Вам людина приховувала від Вас факт наявності ВІЛ-інфекції в неї – як би Ви до цього віднеслись? Якби змінилось Ваше ставлення до неї?» нами одержано такі варіанти відповідей: 6% студентів утримались від відповіді; 2% студентів зазначили, що перестали б спілкуватись з такою людиною; 2% студентів проявили невпевнену позицію в даній ситуації; 90% студентів відповіли, що їх ставлення не змінилось би до такої людини, з них: 2% студентів зазначили, що їх ставлення до такої людини не зміниться, якщо буде зрозуміло, що ВІЛ-інфікована людина дбала постійно про їх небезпеку; 9% студентів проявили бажання підтримати, поговорити з такою людиною; 9% студентів згадали принцип конфіденційності та право не розголошувати таку інформацію, тому не їх ставлення не змінилось би; 9% студентів зазначили, що така людина викличе у них жалість та співчуття; 4% студентів зазначили, що відчули б здивування, шок; 4% студентів відповіли, що спочатку відчули образу, засмучення, що від них приховувалась така інформація, але ставлення не змінилось би; 13%студентів сказали, що віднесуться до такої ситуації з розумінням, толерантно.

На двадцять шосте питання «Як на Вашу думку - чи потрібно триматись на певній відстані від ВІЛ-позитивної людини під час спілкування?» нами одержано такі варіанти відповідей: так – 32% студентів; ні – 68%.

На двадцять сьоме питання «Якби Ви дізнались, що Ваш друг має Віл-інфекцію – чи змінилось би Ваше ставлення до нього? Як саме?» нами одержано такі варіанти відповідей: 85% студентів відповіли, що їх ставлення не змінилось би, з них: 4% студентів додали, що були більш обережними з такими друзями, 15% студентів додали, що намагались би більше спілкуватись, підтримувати друга, надавати йому психологічну допомогу, 4% студентів зауважили на саму цінність друга і дружби; 4% студентів зазначили, що їх ставлення змінилося б, вони б перестали спілкуватись з другом; 9% студентів утримались від відповіді на запитання; 2% студентів проявили не однозначне ставлення до друга в такій ситуації.

На двадцять восьме питання «Якби Ви навчались разом із ВІЛ-позитивним студентом в одній групі – яку дистанцію Ви тримали б між вами?» нами одержано такі варіанти відповідей: 50см – 4% студентів; 1м – 9%; 2 м – 4%; більше ніж 2 м – 2%; не має значення – 81%.

На двадцять дев’яте запитання «Чи не вважаєте Ви загрозою для свого здоров’я сісти на те саме місце, де сиділи ВІЛ-позитивна людина або взятись за поручень у загальноміському транспорті, за який трималась дана людина?» нами одержано такі варіанти відповідей: так – 17%; ні – 83%.

Підводячи підсумок, можемо сказати, що нами була вивчена лише невелика частина реально існуючої на сьогодні проблеми. Для її подальшої розробки, на більш високих рівнях ніж студентське дослідження,є всі підстави і гостра вимога сьогодення.