Краєва Оксана Анатоліївна

практичний психолог загальноосвітньої школи №13, м.Бердянськ, Україна

Дослідження структурних показників ідентичності підлітків 13-14 років на етапі подолання кризи ідентичності

Проблемі ідентичності приділено достатньо наукової уваги серед дослідників, які дійсно прагнуть вивчати особистість, ураховуючи специфіку унікальності та неймовірності буття кожного індивіда. Спектр наших наукових інтересів безпосередньо стосувався стану структури ідентичності особистості підліткового періоду 13-14 років, зокрема теоретичного та практичного аналізу кризи ідентичності даного вікового етапу. Під кризою ідентичності підліткового віку розглядаємо період зміни попередньо набутої ідентичності, нерівномірний розвиток переживання цілісності буття, втілення своєї “самості”, реалізованості власної “Я-концепції” індивіда.

Криза ідентичності виникає на фоні внутрішньо-особистістного конфлікту між конфігурацією елементів ідентичності, що склалася до даного моменту, і вимогами особистісного розвитку, та, по суті, пов'язана з можливістю рольової плутанини, негативною самоідентифікацією, перенесення центру уваги від реального світу до віртуального, що породжує тенденцію до прояву відчуття ізоляції.

Проведене нами дослідження охоплювало вибірку підлітків 13 та 14 років загальноосвітніх шкіл міста Бердянська Запорізької області. В дослідженні приймали участь 171 респондент, із них 85 осіб – учні 7 класів та 86 учнів 8 класів.

Констатувальна частина дослідження передбачала застосовування нами комплексу психодіагностичних методик, спрямованих на вивчення тілесної, соціальної, особистісної ідентичності та кризи ідентичності: по-перше методик, спрямованих на вивчення особливостей переживання кризи ідентичності та ідентифікацій підліткового віку (анкета для підлітків); по-друге методик, спрямованих на вивчення перебігу особистісної, соціальної та тілесної ідентичності в період кризи: тест М.Куна і Т.Макпартленда “Хто Я?”; тест “Автопортрет” розроблений Р.Бернсом (США, Інститут розвитку людини, м.Сіетл), інтерпретований Романовою О.С. та Потьомкіною О.Ф.; по-третє методик, спрямованих на визначення психологічних особливостей кризи ідентичності підлітків: методика вивчення я-концепції в модифікації А.М.Прихожан (підлітковий варіант); методика “Ціннісні орієнтації” (“Rokeach Value Survey” (RVS), М.Рокіч); методика визначення рівня рефлексивності (за В.В.Пономаревою); тест “Готовність до саморозвитку” В.О.Павлов; методика “Вивчення статусів професійної ідентичності” (А.А.Азбель).

За допомогою даного інструментарію вивчалися наступні показники: “Я-реальне”, “Я-ідеальне”, самооцінка, рівень ідентифікацій в підлітковому віці, “образ Я”, рівень саморефлексії, “Я-концепція”, образ тіла, особливості самосвідомості, самоставлення, рівень самоусвідомлення, криза ідентичності, статус ідентичності підлітків 13-14 років, відношення до свого “Я”, пов'язане з проявами самоставлення, самосвідомості, рівень розвитку “Я-концепції”, особливості особистісної та соціальної ідентичності підлітків, система цінностей під час проходження кризи підліткового віку, рівень розвитку рефлексії та загальна готовність до саморозвитку на етапі подолання підлітками кризи ідентичності. Обробка емпіричних даних ґрунтувалася на одномірному аналізі – підрахунку абсолютних величин, їх процентного розподілу, визначення середнього арифметичного, стандартного відхилення та двомірного аналізу – за допомогою методів математичної статистики (φ – кутового перетворення Фішера, t-критерію Стьюдента).

Отримані практичні результати дослідження дозволили стверджувати, що основні відмінності параметрів ідентичності обраних груп підлітків тринадцяти та чотирнадцяти років на етапі кризи ідентичності, стосуються: адекватності самооцінювання власної ідентичності (р≤0,01) (з віком адекватні тенденції у самооцінці підлітків чотирнадцяти років знижуються у порівнянні з тринадцятирічними); характеристик ідентичності (набуття ідентичності підлітків чотирнадцяти років більшої нейтральності (р≤0,01), (умови рівноцінної присутності у власній ідентичності спектру індивідуальних характеристик і соціальних ролей); валентності ідентичності (підвищення з віком показника нейтральної валентності підлітків чотирнадцяти років (р≤0,01), зниження показника завищеної валентності (р≤0,05); ідентифікаційних характеристик видів ідентичності (підвищення середнього показника за “соціальним Я” (р≤0,01) чотирнадцятилітніх, на фоні зниження показників “особистісного Я” (р≤0,01); психолінгвістичного аспекту ідентичності (підвищення у описі власної ідентичності іменникової складової (р≤0,01) підлітків чотирнадцяти років при статистично достовірному зниженні прикметникової складової та складової дієслова (р≤0,05); несвідомих показників ідентичності підлітків (підвищення реалістичності зображення власного Я-образу на фоні достовірного зниження метафоричності зображення власної ідентичності підлітків чотирнадцяти років (р≤0,01); неприйняття себе “Не-Я” в трьох психологічних станах: минулому, сьогоденні, в майбутньому (підвищення показника неприймання себе при зниженні психологічного прийняття себе підлітків восьмих класів (р≤0,05); балансу часової перспективи “минуле-сьогодення-майбутнє” (зниження схеми балансу часової перспективи чотирнадцятилітніх (р≤0,01) при першочерговості виділення стану “сьогодення” (р≤0,05); акцентування психологічного часу в період кризи ідентичності (підвищення акцентування уваги на “сьогоденні” (р≤0,05) підлітків у віці чотирнадцяти років); динаміки росту та зміни “Я-образу” (підвищення серед підлітків чотирнадцяти років динаміки зміни “Я-образу” при достовірно значущому зниженні динаміки росту зображення (р≤0,05); динаміки життя (перспективи) на етапі кризи ідентичності (зниження позитивності динаміки життя у бік невизначеності (р≤0,05) підлітків чотирнадцяти років); неузгодженості модальностей “Я-образу”: (“Я-реального” з “Я-ідеальним”) (підвищення відсутності розбіжностей “Я-образу” - “Я-реального” з “Я-ідеальним” у підлітків восьмого класу (р≤0,05); самооцінки успішності в інтелектуальному плані (зниження високої самооцінки інтелекту підлітків чотирнадцяти років (р≤0,01), при підвищенні долі більш реалістичного оцінювання шкільної успішності (р≤0,01); самооцінки власної зовнішності (зниження рівня високої самооцінки зовнішності (р≤0,01), при підвищенні її середнього рівня (загального незадоволення собою) серед підлітків восьмих класів (р≤0,01); термінальних цінностей в сфері “задоволення”, “кар’єри” та “розваг” (підлітки з віком починають більш цінувати кар’єру, мають схильність до задоволення при зменшенні цінності розваг); інструментальних цінностей в сфері “чесність” та “чуйність” (зниження у ціннісній сфері підлітків чотирнадцяти років рангових показників чесності та чуйності); можливостей самовдосконалення (зниження загального показника можливостей підлітків чотирнадцяти років стосовно самовдосконалення на етапі кризи ідентичності (р≤0,05).

З аналізу результатів констатувального дослідження, цілком закономірно витікає констатація факту про наявність психологічних змін в структурі ідентичності підлітків чотирнадцяти років (восьмого класу), під впливом досліджуваної нами кризи ідентичності підліткового віку. З урахуванням вищенаведеної статистично значущої різниці в структурі ідентичності, ймовірно припущення про зіткнення підлітків тринадцяти років з фактом кризи ідентичності, дія якої, завдяки наслідковому прояву, розігрується значною мірою у чотирнадцять років.

Водночас подібність між структурою ідентичності підлітків тринадцяти та чотирнадцяти років стосується наступних показників:

складової часу ідентичності підлітків, рівня диференційованості ідентичності, позитивної та негативної валентності, фізичного Я (тілесного), психологічних аспектів “Я-концепції”, сприйняття власного віку в “минулому” та “майбутньому”, відсутності динаміки росту та зміни “Я-образу”, негативної життєвої перспективи (динаміки життя до негативу), значності та незначності розбіжностей “Я-образу” (“Я-реального” з “Я-ідеальним”), акцентування психологічного стану “Я-реального, ідеального, фантастичного”, рівня самоставлення, низької самооцінки інтелекту, рівнів тривожності, рівня упевненості в собі, поведінкового фактору, оцінювання шкільної ситуації, рівня самооцінки фактору спілкування, задоволеності або незадоволення життєвою ситуацією, задоволення своїм положенням в сім'ї, збігу термінальних (сім'я (1 ранг), саморозвиток (7 ранг), щастя інших (13), творчість (14), краса природи та мистецтва (18)) та інструментальних (вихованість (1 ранг), акуратність (2 ранг), сміливість (7), творчість (14), непримиренність (18)) цінностей; рефлексії майбутньої діяльності, нинішньої діяльності, рефлексії взаємодії з іншими, ретроспективної рефлексії; рівнів розвитку рефлексії підлітків; загального рівня готовності знати себе; розподілу значень статусів ідентичності серед підлітків.

Здійснене дослідження стану ідентичності обраного вікового періоду, допомогло з’ясувати наступні показники кризи ідентичності підлітків тринадцяти та чотирнадцяти років: неадекватність (завищений, занизький рівні) та невизначеність самооцінки підлітків; акцент свідомості на часові категорії “минулого Я” та “майбутнього Я”; відсутність представлення індивідуальних характеристик та соціальних ролей в ідентифікаційній матриці підлітків; низька диференційованість ідентичності; завищена та негативна валентність; слабка психолінгвістична диференційованість ідентичності; неприйняття свого “Я” в трьох станах: минулому, сьогоденні, майбутньому, підвищення акцентування уваги на “сьогоденні” у вирішенні проблеми ідентичності та відчуття розмивання часу у “майбутньому”, коливання з визначенням свого “Я” на етапі кризи ідентичності, дисбаланс часової перспективи “минуле-сьогодення-майбутнє”, коливання сприйняття психологічного часу, психологічний дискомфорт в рамках “сьогодення”, акцент свідомості підлітків за найкращім відчуттям у “минулому”; неузгодженість “Я-образу” підлітка, “Я-реального” з “Я-ідеальним” (відсутність розбіжностей “Я-реального” з “Я-ідеальним”); дуже високий, низький та “група ризику” рівень самоставлення в підлітковому віці; низька самооцінка інтелекту та успішності, високий рівень тривожності, невпевненість в собі або ж навпаки надмірно високий її рівень; нереалістичне ставлення до власної поведінки, несприятлива оцінка шкільної ситуації, аж до неприязні, тривоги, нудьги, незадоволення потреби в спілкуванні, незадоволеність життєвою ситуацією та ситуацією в сім'ї; низька самооцінка зовнішності та загальне незадоволення собою.