Психологія і соціологія/9.
Психологія розвитку
Денисов І.Г., Дядькова Л.Г.
Мелітопольський державний
педагогічний університет
Імені Богдана
Хмельницького
ПРОФІЛАКТИКА
НЕВРОЗІВ, ЩО ПОВЯЗАНІ З АКЦЕНТУАЦІЯМИ ХАРАКТЕРУ, ЯК ЧИННИКА ДЕЗАДАПТИВНОЇ
ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ
В даний час визнається доведеним той факт, що риси
характеру багато в чому зумовлюють психічне здоров'я людини і, будучи
динамічною сферою особистості, можуть видозмінюватися і адаптуватися на
соціально-психологічному фоні навколишнього середовища.
Визначні підліткові та індивідуальні особливості дисгармонійного розвитку школяра нерідко стають причиною його важковиховуваності. Необхідно в процесі становлення своєчасно долати виникаючі психологічні труднощі, шукати вірний підхід до кожної дитини, усувати фактори, які негативно впливають на її розвиток, ураховувати статево-вікові, особистісно-типологічні особливості, розуміти протиріччя, які підліток сам не в змозі вирішити [3].
Підлітковий вік є найбільш придатним для накопичення досвіду саморегуляції поведінки, прийняття на себе відповідальності за власні вчинки. Потреба у спілкуванні з однолітками, а також розвиток почуття дорослості вимагає від учня-підлітка не тільки самостійності й незалежності, а водночас поваги і врахування у своїх рішеннях і діях інтересів інших людей, особистої відповідальності і вимогливості. Суть цього періоду виявляється у конфлікті між прагненням до автономії і недостатнім розвитком психологічних механізмів автономної регуляції поведінки і само детермінації [4].
Отже, деякі особливості розвитку підлітка можуть спричинити появу у нього дезадаптивної поведінки. Аналіз психолого-педагогічної літератури не дозволяє встановити якогось єдиного, загальновизнаного підходу до визначення підліткової девіантності. Зрозуміло, що нема і єдиного розуміння відносно діагностичних критеріїв, корекції поведінки і особистісного розвитку підлітків. Кожен із існуючих підходів має підстави і свою логіку.
Найбільш
узагальнюючим є поділ підлітків з відхиляючою поведінкою на дві категорії [5]. По-перше, це діти з так званими „соціалізованими
формами” антисуспільної поведінки. По-друге, це діти з не соціалізованою,
агресивною, антисуспільною поведінкою. Вони, як правило, знаходяться в поганих
відносинах з однолітками і зі своєю родиною і мають значні емоційні розлади,
які проявляються в негативізмі, агресивності, зухвалості і помсті.
А.Є. Лічко вважає, що в роботі з девіантними підлітками добре
зарекомендував себе підхід, який базується на визначенні акцентуацій характеру.
В той же час відмічається, що було б помилкою ототожнення тих чи інших
акцентуацій з девіантністю [6; 7].
Наша робота присвячена вивченню акцентуйованих рис
характеру, їх взаємозв'язків з неврозами та вплив цих взаємозв’язків на
дезадаптацію підлітків у суспільстві. Практичне дослідження спрямоване на
виявлення акцентуйованих рис характеру у підлітків, що знаходяться в порівняно
сприятливих соціально-психологічних умовах, і на виявлення взаємозв'язків цих
рис з нервово-психічною нестійкістю підлітків, їх схильністю до неврозу та дезадаптивної
поведінки.
Методи дослідження: “методика
визначень акцентуації характеру К. Леонгарда”, “Методика визначення
нервово-психічної стійкості і ризику дезадаптації в стресі “Прогноз”, “Методика
експрес-діагностики неврозу К. Хекка і Х. Хесса” і методика діагностики
соціально-психологічної дезадаптації [1; 2].
Емпірична частина даної роботи спрямована
на виявлення у підлітків, що не знаходяться під несприятливою дією сильної
психологічної травми, акцентуйованних рис характеру, ступеня нервово-психічної
нестійкості і схильності до виникнення неврозу, а також взаємозв'язків останніх параметрів та їх
впливу на виникнення дезадаптивної поведінки.
Практична робота проводилася
протягом трьох місяців з підлітками, що не знаходяться під впливом гострої психотравми,
що виявлялося за допомогою попередньої бесіди з досліджуваними. В результаті
бесіди було відібрано 24 підлітки. При
цьому відбір проводився також по статевій ознаці (12 дівчат і 12 хлопчиків).
Віковий діапазон – 14-15 років.
Результат дослідження показав, що,
серед протестованих (24 чол.) з найбільшою частотою зустрічаються екзальтований
(62.5%) і емотивний (54%) типи акцентуації. Демонстративний (20.8%), тривожний
(16.6%) і педантичний (8.3%) типи мають найнижчі показники прояву, а збудливий тип акцентуації не виявився ні у кого. Решта
4 типів має приблизно однаковий середній ступінь прояву.
Розподіл типів акцентуації по статевій ознаці у даного
контингенту майже рівний, що свідчить про рівну вірогідність їх прояву у обох
статей. Можна виділити лише демонстративний і тривожний типи: показники першого
типу переважають у хлопчиків, а другого типу – у
дівчат.
Результати показали також, що з 24 протестованих тільки 2
(8.3%) досліджуваних виявили один тип акцентуації, а у інших виявилися різні
поєднання типів акцентуації:
Рівно половина (12 чіл.)
контингенту знайшла поєднання 3 типів акцентуації, а 2 чол. мають максимальну
кількість поєднань для даного контингенту – 5 типів.
Цікавий той факт, що 2 підлітки мають поєднання
гіпертимічного і дистимічного типів, які за своєю суттю протилежні, а
максимальна кількість поєднань (у 10 чіл. – 41.6%)
спостерігається між екзальтованим і емотивним типами акцентуації.
Більше
половини контингенту (16 чол. з 24) показала високий ступінь нервово-психічної
нестійкості. Представляє інтерес також той факт, що ні в кого з досліджуваних
не була виявлена яскраво виражена нервово-психічна стійкість, в той час, як 3
чол. (12.5%) показали украй високий ступінь нервово-психічної нестійкості.
По статевій приналежності розподіл майже рівний, що
говорить про незалежність ступеня нервово-психічної нестійкості від цієї ознаки
у даного контингенту.
За результатами методики
експрес-діагностики неврозу К. Хекка і Х. Хесса, 8 підлітків (33.3%) з 24 сильно схильні до неврозу,
причому 2 з них виявили дуже високу вірогідність виникнення неврозу, а 11
чоловік (45.8%) – мають досить низьку схильність.
Співвідношення між статевою приналежністю у зв'язку зі схильністю до неврозу
майже рівне.
На основі отриманих результатів ступеня нервово-психічної нестійкості і схильності до виникнення неврозу були одержані варіанти поєднань цих
якостей для одного підлітка і частота проявів цих варіантів. Виходячи з цілей
нашого дослідження надалі розглядатимуться тільки підсумовувані дані високих
показників (вище середнього) за обома шкалами, а середні і низькі показники
будуть віднесені до норми.
Можливі варіанти поєднань можуть бути наступними: у
індивіда може виявитися поєднання по обох параметрах (високий ступень нервово-психічної нестійкості і висока схильність до неврозу), а також може спостерігатися наявність
одного показника при відсутність іншого (високий ступень нервово-психічної нестійкості і низька або середня схильність до неврозу; висока схильність до неврозу і
середній або високий ступень нервово-психічної
стійкості). Були одержані наступні результати:
У 1/3 досліджуваних (8 чіл.) виявилося поєднання двох
параметрів, на підставі чого ці досліджувані були умовно згруповані в групу
високого ризику виникнення неврозу, оскільки в даному дослідженні ми виходимо з
припущення, що високий ступень нервово-психічної
нестійкості і висока схильність до неврозу окремо є
сприятливим фоном для вірогідного виникнення неврозу, а їх поєднання у однієї
людини набагато посилює таку вірогідність.
У 8 чол. спостерігалася наявність тільки одного
параметра, причому тільки високий ступень
нервово-психічної нестійкості. На підставі даних другого
варіанту 8 чоловік склали групу середнього ризику, оскільки наявність у них
навіть одного параметра може бути достатньою для вірогідного виникнення неврозу
В цілому, 16 чоловік, тобто 2/3 всього контингенту,
увійшли до загальної групи ризику.
Ті підлітки, які показали
середній або низький показник за обома шкалами (8 чол.), умовно склали
контрольну групу для групи ризику в даному дослідженні, хоча треба помітити, що
наявність високого ступеня нервово-психічної стійкості і низького ступеня
схильності до неврозу ще не виключає вірогідність виникнення неврозу і
дезадаптивної поведінки, хоча набагато знижує її.
Таким чином, на основі даних перших двох методик ми
умовно розділили контингент на 3 групи – високого ризику, середнього
ризику і контрольну – залежно від ступеня ризику виникнення неврозу.
Особливий
інтерес для нас представляє картина статевого розподілу по групах: більше половини чоловічого і жіночого контингенту потрапили в групу
загального ризику (75% дівчинок і 58% хлопчиків), тоді як різниця
репрезентативності дівчат між групою ризику і контрольною групою виражена
набагато яскравіше, ніж у хлопчиків. Можна припустити, що це свідчить про
наявність більшої схильності до неврозу у дівчат, ніж у хлопчиків.
Ми помітили різницю
зустрічаємості окремих типів акцентуації між двома групами. 100% загального
числа виявленого педантичного, 93.3% –
екзальтованого, 90% – дістимічного, 85.7% – циклотимічного, 75% – застряючого і 64.3% – емотивного типів
входять до групу ризику, з чого можна зробити попередній висновок про
взаємозв'язок цих рис характеру з вірогідністю виникнення неврозу. Проте,
потрібно також враховувати загальне число зустрічаємих по окремості виявлених
типів акцентуації у всього контингенту, оскільки аналіз не може вважатися
достовірним через недостатність практичного матеріалу (наприклад, показники
педантичного типу).
Цікаве те, що єдиний тип акцентуації, переважаючий в
контрольній групі по відношенню до групи ризику – це
гіпертимічний тип (5 чол. з 8), що також може говорити про його важливе
значення в прогнозуванні виникнення неврозу.
Типи, взаємозв'язані з схильністю
до неврозу (у міру убування їх значущості): екзальтований; дистимічний; циклотимічний;
емотивний; застряючий; гіпертимічний.
Типи, не взаємозв'язані зі
схильністю до неврозу: педантичний; демонстративний; тривожний.
Різні поєднання типів акцентуації
і їх взаємозв'язок зі схильністю до неврозу вимагає більш обширного
дослідження, що не входило в наші плани. Можна лише зробити припущення, що
наявність поєднань між типами, пов'язаними зі схильністю до неврозу, може
служити сприятливим ґрунтом для його виникнення.
За результатами діагностики соціально-психологічної дезадаптації, показники
групи ризику відрізняються від показників контрольної групи.
У групі ризику – брехливість – 53,1; дезадаптивність – 112,5; неприйняття інших – 28,7; неприйняття
себе – 23; емоційний
дискомфорт – 29,7; залежність – 26,5. Отже, і середні показники належать до зони високих показників.
Звернемо тепер свою
увагу на контрольну групу. Як показала діагностика, тут дані відрізняються від даних
у експериментальній групі. Так середні показники за шкалами становлять:
Брехливість – 23; дезадаптивність
– 60,4; неприйняття
інших – 8,5; неприйняття себе – 6,9; емоційний
дискомфорт – 7,7; залежність – 8,6. Ці середні показники лежать в зоні мінімальних
показників, а ті, що лежать в зоні невизначеності тяжіють до малих.
Таким чином, із другого етапу експерименту можна зробити висновок, що у
досліджуваній групі простежується залежність між ризиком виникнення неврозу, що
обумовлений акцентуаціями характеру і схильністю до дезадаптивної поведінки.
Аналіз результатів контрольної групи показав, що схильність до
дезадаптивної поведінки продемонстрували досліджувані з демонстративним типом
акцентуації характеру, хоча схильність до виникнення неврозу ці досліджувані не
показали.
Наші дослідження є спробою дати
загальну характеристику рис характеру і їх глибокого взаємозв'язку з
нервово-психічною нестійкістю індивіда, що може служити серйозною передумовою
для виникнення різних психічних розладів, що граничать з патологією, зокрема
неврозів і впливають на дезадаптивну поведінку підлітка.
Отримані результати можуть свідчити про те, що підлітки групи ризику
потребують корекційної роботи. Ця потреба пояснює зміст корекційної роботи та
її орієнтацію. Отримані результати доказують необхідність ви користування
запропонованої корекційної програми, однак на наш погляд для корекції
підліткової дезадаптивності слід застосовувати інтегративний підхід.
Ґрунтуючись на результатах проведених практичних
досліджень, ми прийшли до загального висновку, що певні типи акцентуації
характеру грають істотну роль і, на фоні загальної нервово-психічної
нестійкості, є доволі стабільною передумовою до подальшого вірогідного
невротичного розвитку особистості.
Ми прийшли також до висновку, що статеві відмінності не
грають таку важливу роль в плані схильності до неврозу, хоча повна відсутність
кореляції між цими двома параметрами не може вважатися достовірно встановленою
без наявності більш глибоких досліджень.
Підсумовуючи все вищесказане, вважаємо важливим
підкреслити, що не дивлячись на наявність таких надійних і глибоких досліджень
в галузіі акцентуації, психопатій і неврозів і дезадаптивної поведінки
відчувається значний брак теоретичного і практичного матеріалів для побудови
загального підходу виявлення взаємозв'язків між згаданими психічними явищами,
що у свою чергу свідчить про важливість і необхідність подальших наукових
досліджень в цій сфері.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
Аладьин А. А., Психодиагностика и психокоррекция в воспитательном
процессе / [А.А.
Аладьин, Л.А.
Пергаменщик, И.А. Фурманов и др.]. – Мн. : НИИ Образования РБ, 1992. – 140 с.
2.
Анн Л. Психологический
тренинг с подростками / Анн Л. – СПб. : Питер, 2005. – 217 с.
4.
Денисов І. Г. Схильність до асоціальної поведінки в структурі
самосвідомості підлітка / І. Г. Денисов // Наука і освіта. Спецвипуск 8, Проект
«Психологія особистості : теорія, досвід, практика». - Одеса, 2009. - С. 189-193.
7.
Личко
А. Е., Попов Ю. В. Саморазрушающее
поведение у подростков : Материалы симпозиума «Социальная
психиатрия»
// Личко А. Е., Попов Ю.В. – Л.: Ленинградский научно-исследовательский
психоневрологический институт им. В. М. Бехтерева. – 2010. – 385 с.
Информация об авторах
Денисов Игорь Геннадиевич
– практический психолог, старший преподаватель кафедры практической психологи
Мелитопольского государственного педагогического университета имени Богдана
Хмельницького, научный кореспондент Лаборатории психологи личности им.
П.Р.Чаматы Института психологии им. Г.С.Костюка НАПН Украины
Дядькова Лилия Геннадиевна – практический психолог.
Домашний адрес:
Украина
г. Мелитополь
ул. Б.
Хмельницкого 30 кв. 8
72319
Денисову Игорю Геннадиевичу