СімашкоД.О.

Науковий керівник: МакеєвД.А.

Донецкий национальный университет экономики и торговли

имени Михаила Туган-Барановского

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНІВ З ВАДАМИ ЗОРУ

Закономірним результатом стрімкого розвитку спорту інвалідів є зміщення пріоритетів від реабілітаційних до суто спортивних. Спортивний результат як системоутворюючий фактор спорту є продуктом змагальної діяльності й точкою відліку системи підготовки спортсменів. Упродовж останніх десятиліть в адаптивному спорті виявляєтьсятенденція до перенесення теоретико-методичних основ підготовки здорових спортсменів успорт інвалідів, що призводить до неврахування психологічних, функціональних і морфологічних особливостей спортсменів-інвалідів.

Фахівці С.П. Євсєєв, А.І. Литвиненко стверджують, що результат медичної класифікації та офтальмологічні показники є основою для побудови тренувального процесу. Осіб з вадами зору ділять на дві групи . До першої групи належать особи з такими захворюваннями: близорукість, тотальна сліпота (повна атрофія зорового нерву), непрогресуюча атрофія зорового нерва, пігментна абіотрофія сітківки, природжені аномалії розвитку очного яблука, помутніння рогівки та катаракта. Особи цієї групи не мають протипоказань до занять спортом.

Особам другої групи (прогресуючі форми близорукості, глаукома, ретинопатія, вивих та підвивих кришталика, відшарування сітківки, прогресуюча атрофія зорового нерва) протипоказане виконання вправ статичного характеру, біг, різкі нахили тулуба.

Здебільшого до основного захворювання, яке спричинило часткову або повну втрату зору, додаються супутні, що можуть призвести до негативних наслідків у психоемоційній та соціальній сфері. Спортсмени з вадами зору мають різні патології опорно-рухового апарату, зокрема порушення постави, серцево-судинні захворювання, захворювання ЛОР-органів, захворювання обміну речовин, що потребує корекції тренувального процесу та спрямування його на зменшення проявів захворювання.

В. Б. Крутько стверджує, що рівень розвитку фізичних якостей інвалідів з вадами зору є значно нижчий порівняно із здоровими спортсменами [6]. Разом з тим, у працях С.E. Буеля наведено інформацію щодо більших енерговитрат осіб з вадами зору під час виконання фізичного навантаження, що пов’язано з залученням більшої кількості м’язових груп для виконання рухового завдання порівняно із здоровими спортсменами. У. Бхамбхані

стверджує, що у спортсменів з вадами зору знижено поріг толерантності до

фізичного навантаження, оскільки спостерігається швидка втома під час виконання фізичних вправ.

Необхідно відзначити, що для інвалідів з вадами зору є властивими психоемоційні особливості (підвищення особистісної та ситуативної тривожності, страх і домінування неадекватної самооцінки тощо), рівень прояву яких безпосередньо залежить від рівня збереженого зору.

У результаті дослідження особливостей спортивної підготовки осіб з вадами зору в легкій атлетиці В.Б. Крутько розробив методику розвитку витривалості легкоатлетів з вадами зору. Експериментально підтверджено її ефективність та надано практичні рекомендації щодо удосконалення фізичної та психічної підготовки паралімпійців. Крім того, автор підтвердивнеобхідність індивідуалізації підготовки осіб з вадами зору на основі класифікаційної приналежності.

А.В. Шевцов та І.Н. Врошин розробили методику оцінювання підготовленості легкоатлетів з вадами зору. На основі використання комп’ютерного уніфікованого комплексу оцінювання стану спортсмена «КУКОСС», методу варіабельності серцевого ритму та комп’ютерного стабілоаналізатора «Стабілан - 01» фахівці розробили «Індивідуальний порт-

рет спортсмена», який містить показники сумарної активності регуляторних систем, активності парасимпатичного відділу, ступінь напруження регуляторних систем і рівень функціонування серцево-судинної системи. Індивідуальний портрет спортсмена дозволяє виявити особливості регуляції вегетативної регуляції фізіологічних функцій спорстменів-паралімпійців резервні можливості організму легкоатлетів, що удосконалить процес прогнозування спортивного результату

У результаті аналізу науково-методичної літератури можна зробити такі висновки:

1. Побудова спортивної підготовки осіб з вадами зору повинна базуватися на результатах медичної класифікації, офтальмологічних показниках та особливостях їхнього організму.

2. Для осіб з вадами зору характерним є низький рівень розвитку силової витривалості, координаційних якостей та бистрості; великі енерговитрати під час виконання рухового за-вдання та швидка втома; підвищення особистісної та ситуативної тривожності, страх та домінування неадекватної самооцінки; невідповідність циркадних ритмів змінам активності їхнього організму, що слід враховувати в процесі їхньої підготовки.

3. Дослідження проблеми спортивної підготовки осіб з вадами зору мають фрагментарний характер та присвячено окремим аспектам підготовки, розвитку окремих фізичних якостей, аналізу техніко-тактичної підготовленості паралімпійців у різних видах спорту. Відсутній комплексний підхід до досліджень спортивної підготовки інвалідів з вадами зору та теоретико-методичні основи підготовки осіб з вадами зору в різних видах спорту.