Біологічні науки / Структурна ботаніка і біохімія рослин

Студентка ОКР спеціаліст Топчій О.В., студентка ІV курсу Юра К.В., студентка ІV курсу Піскорська Т.В., к.б.н. Рогач В.В.

Вінницький державний педагогічний університет, Україна

Вплив інгібіторів росту на динаміку накопичення різних форм азоту в рослин баклажанів

Останнім часом у рослинництві з метою оптимізації продукційного процесу все частіше застосовуються різноманітні біологічно активні речовини. Серед них, досить часто застосовуваною групою є ретарданти та етиленпродуценти. [4]. Вони впливають на характер донорно-акцепторних відносин у рослині, а від так і на перерозподіл пластичних речовин [4].

Надзвичайно корисною низькокалорійною дієтичною овочевою культурою є баклажани. Плоди баклажана багаті на кальцій, що сприяє нормалізації водно-сольовий обмін, звільняє організм від надлишку води та кухонної солі. Окрім цього плоди баклажана багаті на пектинові речовини, які мають радіопротекторну та антихолестеринову дію [2].

У вегетаційний період 2013 року дослідження проводили на насадженнях баклажанів СФГ «Бержан» с. Гобанівка Вінницької області. Рослини сорту Алмаз обробляли за допомогою ранцевого оприскувача ОП-2 ретардантами: 2-ХЕФК, EW-250 і ССС-750. Площа дослідних ділянок 33 м², повторність п’ятикратна [1]. Вміст різних форм азоту визначали методом К’єльдаля [3]. Статистичну обробку даних проводили за допомогою комп’ютерної програми “STATISTICA – 6,1” [1].

Результати наших досліджень свідчать, що регуляція росту баклажанів під впливом ретардантів супроводжувалася змінами в накопиченні і перерозподілі різних форм азоту у органах дослідних рослин (рис.). Зокрема встановлено, що в процесі вегетації відбувалося зниження вмісту азоту у вегетативних органах, як у контролі так і у досліді за рахунок білкової його форми. На нашу думку, це свідчить про інтенсивний гідроліз білків та їх

відтік до нових атрагуючих центрів – плодів.

Досліджено, що застосування ретардантів інтенсифікувало процес відтоку азотомістких сполук з коренів, стебел та листків та накопичення їх у плодах, яких на оброблених інгібіторами рослинах закладалося більше ніж у контролі. Однак, за дії 2-ХЕФК зафіксовано підвищення вмісту азоту у вегетативних органах та плодах. Така зміна у перерозподілі азотомістких сполук при застосуванні етиленпродуценту негативно відображалися на продуктивності культури.

Окрім цього, звертає на себе увагу той факт, що за дії EW-250 та ССС-750 відбувалося більш інтенсивне накопичення загального азоту у плодах за рахунок небілкової форми в першій половині вегетації, та більш швидкий їх гідроліз в другій половині вегетації в порівнянні з контролем за рахунок білкової форми. Ми вважаємо, що це пов’язано з посиленим навантаженням рослин урожаєм під впливом інгібіторів росту.

За результатами наших досліджень встановлено, що за обробки рослин EW-250 кількість плодів на рослині за три основних вибірки в середньому становила 11,12±0,51 шт., при застосуванні ССС-750 – 8,18±0,39 шт., а за дії 2-ХЕФК 5,01±0,71. У контролі кількість плодів склала 6,03±0,29 шт.

Отже, посилене навантаження рослин урожаєм під впливом інгібіторів росту інтенсифікувало гідроліз білків та відтік азотомістких сполук з вегетативних органів рослини до плодів, що формуються.

Література

1. Казаков Є. О. Методологічні основи постановки експерименту з фізіології рослин / Є. О. Казаков. – К. : Фітосоціоцентр, 2000. – 272 с.

2. Кружилин A.C. Помидоры, перцы, баклажаны. Кружилин A.C., Шведская З.М. – М.: Россельхозиздат, 1972. С.144.

3. Починок Х. Н. Методы биохимического анализа растений / Починок Х. Н. – К. : Наук. думка, 1976. – 334 с.

4. Прусакова Л. Д. Регуляторы роста растений / Л. Д. Прусакова, С. И. Чижова, В. Г. Головатый. – 1989. – С. 27-33.