Мікробіологія

Скляр Т. В., Крисенко О. В., Горбачова А. В., Вінніков А. І.

Дніпропетровський національний університет ім.О. Гончара

Особливості аеробної мікрофлори урогенітального тракту жінок

Ключові слова: нормоценоз, стафілококи, ентеробактерії, інфекційні процеси.

Нормоценоз піхви - це такий стан мікробіоценозу, що характерний абсолютним домінуванням лактобактерій, низьким титром умовно-патогенних мікроорганізмів (менше 10⁴ КУО/мл при загальній кількості мікробів 10⁶ -10⁸КУО/мл у виділеннях піхви). [1]

Піхва, сама по собі – це багатошаровий не зроговілий плоский епітелій, який не містить залоз. Процеси фізіологічного дозрівання клітин слизової оболонки піхви, їх злущування і товщина поверхневого шару схильні до циклічних змін у відповідь на дію статевих гормонів. Епітелій піхви, виконуючи захисну функцію, забезпечує його стійкість до впливу патогенних агентів (бактерії, віруси, грибки). Важливим показником резистентності вагінального епітелію є кількість глікогену, який міститься переважно в поверхневих клітинах. Оскільки ці клітини постійно злущуються і піддаються цитолізу, глікоген звільняється, забезпечуючи живильний субстрат для нормальної мікрофлори. Глікоген також сприяє регенерації тканин, є важливим вуглеводним компонентом організму, які приймають участь у виробленні імунних тіл. Кількість глікогену в клітинах вагінального епітелію коливається у однієї і тієї ж жінки протягом життя, а також в залежності від фази менструального циклу. Максимальне накопичення глікогену доводиться на момент овуляції. [5]

Слід зазначити, що крім ендокринної системи і взаємодій на рівні бактерій - представників нормофлори піхвового біотопу (певні види мікроорганізмів здатні домінувати над іншими і продукти їх метаболізму можуть служити факторами обмеження загальної популяції бактерій, що входять до складу нормальної мікрофлори піхви) на мікробіоценоз піхви впливають нервова і імунна системи, які діють як єдине ціле. Порушення в одному з цих ланок незмінно призводить до певних зрушень у злагодженій функції всього комплексу, в результаті чого відбувається порушення мікроекології піхви, яке може в подальшому призвести до розвитку запальних процесів урогенітального тракту.[5]

Узагалі в складі мікрофлори піхви представництво мікроорганізмів різних родів (за зниженням кількості) виглядає так: лактобактерії, біфідобактерії, пептококи, пептострептококи, бактероїди, стафілококи, дифтероїди тощо. Загаломпротягомжиттявідмічаєтьсяпереважанняоблігатно- та факультативно-анаеробноїмікрофлори над аеробною.[2].

Довидів, щонайчастішезустрічаються в піхвіздоровихжінок, відносятьсякоагулазонегативныеепідермальністафілококи(S. epidermidis), частотавиявленняякихможедосягати 90% випадків. Золотистістафілококи(S. aureus) виділяються з невеликоючастотою в 5% випадків і зазвичайколонізуютьпіхвутранзиторний. ЗолотистістафілококиздатнівироблятиTSST - 1 токсин, результатом діїякого є синдром токсичного шоку.[4]

Коагулазонегативні стафілококи складають нормальну мікрофлору піхви і виділяються відповідно у 60 % здорових жінок. Вони можуть викликати вторинні інфекційні процеси сечової системи, запальні захворювання статевих органів у вагітних і породіль з імунодепресією. Коагулазонегативні стафілококи природно чутливі до пеніцилінів, але нині близько 80% штамів мають стійкість до бензилпенициллину. Госпітальні штами коагулазонегативних стафілококів нерідко володіють полірезистентніст’ю до ряду антибіотиків, що істотно утрудняє лікування інфекцій, що викликаються ними.[4, 6]

Золотистий стафілокок не входить до складу нормальної мікрофлори нижніх статевих шляхів, проте він нерідко в невеликій кількості виділяється з піхви цілком здорових жінок. [4]

Грамнегативні палички ентеробактерій, що найчастіше зустрічається в піхві здорових жінок є Escherichiacoli. Частота їх виділення варіює від 10% до 25%, а кількість від 103 до 104 КУО/мл досліджуваного матеріалу. Інші види бактерій сімейства Enterobcteriaceae, наприклад, що належать до пологів Klebsiella і Enterobacter, також можуть бути виділені з піхви здорових жінок, проте значно рідше. Escherichiacoli, Proteussp., Klebsiellasp., а також Pseudomonasaeruginosa, можуть викликати урогенітальні інфекційні захворювання(неспецифічні вагініти та ін.).[3]

Ці бактерії виявляються в нижніх відділах статевих органів і можуть бути збудниками гнійно-запальних процесів різної локалізації. Найчастіше з піхви і цервикального каналу виділяють эшерихии, інфекції сечовивідних органів, що є збудниками, у вагітних і породіль, післяпологового сепсису, післяопераційного перитоніту. У справжні час до 50% штамів E.coli стійкі до ампіциліну, наростає і її резистентність до цефалоспоринам I - II поколінь. Найбільш активними є комбінації ампіциліну з інгібіторами бета-лактамазы, аміноглікозиди і фторхинолони.[6]

Перелік посилань

1. Бондаренко В.М. Прикладні аспекти молекулярної біології біфідобактерій і лактобактерій / / Журн. Микробіол., епідем. і іммунол. - 2006. - № 2.

2. Вінніков А.І., Полішко Т.М., Сірокваша О.А., Воронкова О.С. Методи лабораторної діагностики мікроорганізмів – збудників інфекційних захворювань репродуктивного тракту жінок. Навчальний посібник. ДНУ. 2010.

3. Кира Е. Ф. Клиника и диагностика бактериального вагиноза. Акуш. гинекол.- 1994.- № 2.

4. Леванова Л.А. Альошкін А.І., Воробйов А.А., Афанасьєв С.С. Особливості біологічних властивостей умовно - патогенних бактерій, що визначають характер дисбіотичних порушень у складі нормальної мікрофлори / / Журн. Микробиол., епідем. і іммунол.-2002-№ 5.

5. Соловйова І.В. Характеристика мікрофлори піхви жінок в нормі та патології: Автореф. дис. Канд.мед.наук. - М., 1987.

6. Цизина Е. А. Нормоценозвлагалища и еговлияние на здоровьеженщин [Текст] / Е. А. Цизина, Н. А. Ильина // Молодойученый. — 2011. — №8. Т.2.