Экология/4.Промышленная экология и медицина труда

Столяр І.О.

Національний університет харчових технологій, Україна, м. Київ

Біологічні альтернативи у сільському господарстві

Сучасний етап розвитку людства характеризується безперервним збільшенням обсягів виробництва продовольства, що до недавнього часу розглядалось як єдиний критерій успішного ведення сільського господарства.

У зв’язку з тим, що сільське господарство завжди пов’язане з перетворенням природи і завжди чинить негативний вплив на довкілля, постійне нарощування виробництва продукції піднесли ці перетворення на новий рівень і тому нині сільське господарство спричиняє величезні екологічні негаразди, призводячи до виснаження екосистем та втрати біологічного різноманіття.

В Україні нераціональне землекористування і ведення сільського господарства без врахування необхідності відновлення ґрунтового покриву призвело до прогресуючої деградації та зниження родючості ґрунтів – основи сільськогосподарського виробництва. За даними Держкомзему України, майже 90% орних земель в Україні зазнають різного ступеня деградації. Щорічні втрати органічного складу становлять від 0,6 до 1 тонни на один гектар. Вміст гумусу протягом останніх років знизився на 25%.

Усвідомлення зростання екологічної загрози внаслідок інтенсивного ведення землеробства підштовхує науковців, виробників, політиків і споживачів до розробки альтернативних методів ведення землеробства, які відповідали б інтересам сьогоднішніх і завтрашніх поколінь [1].

Нині найбільшого поширення у сільському господарстві отримали такі бактеріальні добрива, як нітрагін, ризоторфін, азотобактерин, фосфобактерин (бактерії перетворюють важко засвоювані мінеральні фосфати в доступну для рослин форму). Крім цього бактерії виробляють біологічні активні речовини (тіамін, піридоксин, біотин, пантотенову і нікотинову кислоти), стимулюють ріст рослини. Врожайність підвищується на 10%) і також широке застосування біологічних препаратів азотфіксаторів, фосформобілізаторів, біофунгіцидів забезпечує зменшення енергозатрат, економію матеріальних ресурсів, забруднення довкілля хімпрепаратами та продуктами їх деградації. Збільшення посівних площ під бобовими культурами, які в симбіозі з мікроорганізмами інтенсивно фіксують молекулярний азот з повітря, сприяє оптимізації мікробіологічного стану в ґрунті, покращення його фізико-хімічних властивостей. У сівозміни органічних господарств необхідно ввести до 30% бобових культур. Велике значення для азотного живлення злакових культур має використання за їх вирощування асоціативних азотфіксаторів, які забезпечують рослини доступним біологічним азотом від 30% до 50% [4].

Технологія виготовлення бактеріальних добрив є дуже простою з погляду біотехнології і з погляду апаратного оснащення процесу, що також підвищує її економічну цінність.

Стадії виробницта бактеріальних добрив можна подати у такому вигляді:

1) Підбір чистої культури бактерій і їх у сприятливе середовище.

2) Культивування з метою нарощуванням біомаси.

3) Виділення й випуск готового продукту.

Економічна доцільність і обґрунтованість впровадження виробництва бактеріальних добрив: із застосуванням азотфіксуючих бактеріальних препаратів зростання продуктивності картоплі за 2 роки становить від 7% до 43% залежно від розведення препарату й поєднання його з іншими бактеріальними добривами. З іншого боку, було виявлено залежність ефективності препарату від типу грунту, до якої він був внесений і глибини закладення саджанців [3];.

Перевагами бактеріальних добрив є:

· представляють собою 100% екологічно чисті препарати;

· відносно простий виробничий цикл;

· доступні штами мікроорганізмів;

· істотна ефективність використання порівняно з мінеральними добривами;

До недоліків біопрепаратів можна віднести:

· ефективність дії залежно від складу і властивостей грунту, та інших чинників;

· розрахунок ємкості товарної упаковки для застосування на великих площах, утрудненого використання на малих садових ділянках;

· короткий термін зберігання, деяка "сезонність" виробництва [2];

Застосування бактеріальних добрив загалом дає змогу отримувати плоди, які мають більшу екологічність, нешкідливі для людини і тварин, і містять більше вітамінів порівняно з аналогами, вирощеними не залучаючи таких добрив. Усе, це результаті підвищує економічність і ефективність сільського господарства в цілому.

Література: 1.Біотехнологія. Принципи та застосування / Хіггінс І., Бест Д., Джонсон Дж.М.: Мир, 1988. – 480 с. 2.Носко Б.С. Перспективы и проблемы развития биологического земледелия на Украине / Б.С. Носко, В.В. Медведев, В.И. Кисель // Земледелие. – 1991. - № 12. – С. 41-44. 3.Тараріко О.Г. Біологізація та екологізація ґрунтозахисного землеробства / О.Г. Тараріко // Вісник аграрної науки. – 1999. - № 10. – С. 5-9 4.Патыка В.Ф. Агроекологическая роль азотфиксирующих микроорганизмов в аллелопатии высших растений / В.Ф. Патыка, Г.Ф. Наумов, Л.В. Подоба, А.Н. Николаенко, Л.Н. Поташева, В.А. Ельникова, И.В. Гринич. – К: Основа, 2004. – 320 с.