Економіка, організація і управління підприємствами, галузями і комплексами

М.О.Крижова, студ., V курс, гр. ЕПМ-11, ФЕМ

Житомирський державний технологічний університет

Структура капіталу підприємства та шляхи її вдосконалення

Результат і ефективність діяльності підприємства залежать від того, наскільки раціонально використовується капітал. Дотримуючи певні пропорції власного і позикового капіталу, можна забезпечити необхідний рівень фінансової незалежності, рентабельності, а також максимізувати ринкову вартість підприємства. В ринкових умовах виникає необхідність обґрунтування оптимальної структури капіталу.

Дослідженням з питань структури капіталу останнім часом приділяється все більше уваги і зарубіжними, і вітчизняними науковцями. Серед зарубіжних фахівців можна виокремити Є.Ф. Бригхема, Е. Нікбахта, Дж.К. Шима, Дж.І. Фіннерті та ін. Серед вітчизняних вчених-економістів, що займаються науково-теоретичним обґрунтуванням управління структуризацією капіталу підприємства, слід назвати І.О. Бланка, М.Д. Білика, Л.О. Коваленко, Н.О. Власова, А.М.Поддерьогіна, О.О.Терещенка [1,3].

Метою дослідження є аналіз структури капіталу підприємства та можливих шляхів її вдосконалення.

Для успішної, рентабельної роботи підприємства, для забезпечення високого рівня його конкурентоспроможності, а також для забезпечення фінансової стійкості на підприємстві більшу частку фінансових ресурсів повинен становити власний капітал. Для кредиторів така ситуація є більш прийнятною, оскільки вона характеризує надійність підприємства, тобто знижує ризик неповернення боргів. Проте рівень доходності за даної стратегії зазвичай не є високим.

Якщо ж на підприємстві значну частину фінансових ресурсів складають залучені засоби, така ситуація може значно ускладнювати його фінансову діяльність, оскільки потребує додаткових витрат на сплату кредиторської заборгованості та, як результат, зменшує ліквідність балансу підприємства. Також у такому випадку може відбутися різке зменшення джерел фінансування в майбутньому періоді. Загроза зменшення стосується як позикових коштів, що може бути обумовлено високим ризиком вкладання, так і власних коштів, і як результат їх «проїдання». Тож, збільшення частки позикових коштів в структурі капіталу підприємства підвищує ступінь його фінансових ризиків.

Так, найбільш детально проблему розглянуто І.О. Бланком, зокрема, ним виділено:

1) метод оптимізацій структури капіталу за критерієм максимізація рівня прогнозованої фінансової рентабельності (рентабельності власного капіталу). Цей метод грунтується на багатоваріантних розрахунках рівня фінансової рентабельності (рентабельності власного капіталу) при різній структурі капіталу. Остання виражається через такий показник, як ефект фінансового важеля;

2) метод оптимізацій структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості. Метод грунтується на попередній оцінці власного та запозиченого капіталів за різних умов їх формування, обслуговування та здійснення багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу і, таким чином, пошуку найбільш реальної ринкової вартості підприємства;

3) метод оптимізацій структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків. Він пов'язаний із процесом диференційованого вибору джерел фінансування різних складових частин активів підприємства: необоротних активів, оборотних активів (із розбивкою їх на постійну та змінну частини).

Найбільш раціональним щодо досягнення оптимальності співвідношення структурних елементів капіталу підприємства може бути метод, який ґрунтується на одночасній максимізацїї зростання рентабельності власного капіталу та рівня фінансової стійкості.

Оскільки фінансова стійкість пов'язана з можливістю фінансового забезпечення погашення боргів підприємства, то при визначенні шляхів оптимізацій фінансової цільової структури капіталу доцільно поряд із дослідженням особливостей фінансової структури капіталу, яка являє собою співвідношення власного та запозиченого капіталу оцінити і його майнову структуру.

Таким чином, розглядаючи можливості регулювання фінансової стійкості підприємства саме з урахуванням дієвості структуризації його капіталу, ми виділяємо декілька напрямків співвідношення його різнокласифікаційних структурних елементів:

1) у фінансовому аспекті (фінансовий важіль фінансової структури капіталу) – співвідношення власного та запозиченого капіталу;

2) у майновому аспекті (фінансовий важіль майнової структури капіталу) - співвідношення майна у грошовій (грошові кошти у національній та іноземній валюті, короткострокові (поточні) фінансові вкладення (інвестиції) та не грошовій формі (необоротні активи, виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, інші оборотні активи, витрати майбутніх періодів).

Отже, оптимальна структура капіталу - таке співвідношення використання власних та запозичених коштів, при якому забезпечується найбільша ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Список літератури:

1. Бланк І.О. Управління фінансовою безпекою підприємства / І. О. Бланк. – К.: Ельга; Ніка-Центр, 2008. – 784 с.

2. Бланк І.О. Управління формуванням капіталу / І.О. Бланк. – К. : Ніка-Центр, 2006.– 520 с.

3. Яремко І.Й. Управління капіталом підприємства: економічний і фінансовий інструментарій: Монографія/І.Й. Яремко.– Л.: Каменяр, 2009.–176с.

Квасницька Р.М. Інструментарій та методи оптимізації цільової структури капіталу підприємства. // Економіст. – 2005. - №5. – с.