Экономические науки / 10. Экономика предприятия.

Гуріна О. В., Іванченко А. В.

Миколаївський міжрегіональний інститут університету розвитку людини «Україна»

Методологічні засади фінансового аналізу суб'єктів господарської діяльності: основні підходи

Відхід суспільства від системи планової економіки і вступ у ринкові відносини дуже сильно змінили умови функціонування підприємств. В ринкових умовах заставою виживання та основою стабільного стану підприємства є його фінансова стійкість. Вона відображає такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперебійний процес виробництва та реалізації продукції, а також витрати по його розширенню та оновленню. Визначення фінансової стійкості підприємств відноситься до числа найбільш важливих економічних проблем в умовах функціонування ринкової економіки, оскільки недостатня фінансова стійкість може привести до відсутності у підприємства коштів для розвитку виробництва, їх неплатоспроможності і , в кінцевому підсумку, до банкрутства, а "надмірна" стійкість буде гальмувати розвиток, збільшувати витрати підприємства надлишковими запасами і резервами. Таким чином, на сьогоднішній день оцінка фінансово-економічного стану підприємства є досить актуальною для будь-якого суб’єкта господарської діяльності в Україні, що обумовило необхідність розвитку певного направлення економічної теорії, орієнтованого на визначення найбільш ефективних та адекватних підходів до аналізу фінансового стану суб’єктів господарської діяльності. В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового aналізу зокрема.

У загальному сенсі можна виділити неформалізовані та формалізовані методи аналізу. Перша група методів ґрунтується на описуванні аналітичних процедур перш за все на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях (наприклад, метод експертних оцінок і сценаріїв, психологічні, морфологічні, порівняльні методи та інші). Визначальною характеристикою таких методів є суб'єктивізм, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика. Таким чином, слабким місцем таких підходів можна назвати суттєвий вплив людського фактору на результативність та адекватність проведеного аналізу.

Цієї проблеми повністю уникають при використанні формалізованих методів фінансового аналізу, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методів: арифметичних різниць, балансового, відсоткових чисел, диференційного тощо. У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів). Але такий підхід у чистому вигляді не завжди виправдовує себе, оскільки фінансовий аналіз припускає урахування факторів, вплив яких не має чіткого вираження у числовому уявленні.

Таким чином при проведенні фінансового аналізу суб’єктів господарювання одним з найважливіших завдань є структуризація та ідентифікація взаємозв’язків між основними показниками (факторами).

Існують три основні типи моделей, які дають змогу це зробити: дескриптивні, предикативні та нормативні. Дескриптивні моделі є основними для оцінювання фінансового стану підприємства та ґрунтуються на використанні інформації з бухгалтерської звітності. Предикативні моделі використовуються для прогнозування доходів та витрат підприємства, його майбутнього фінансового стану (наприклад, аналіз беззбитковості, моделі динамічного аналізу, моделі ситуаційного аналізу). Нормативні моделі, в свою чергу, дають можливість порівнювати фактичні результати діяльності підприємства з нормативними, при цьому відхилення фактичних даних від цих нормативівдає змогу оцінити ефективність такої діяльності.

Залежно від мети аналізу досліджуються різні показники. Але жоден із них індивідуально не дає достатньої інформації про умови функціонування та прибутковість підприємства. Лише аналіз певної групи показників дає підстави для ґрунтовних висновків. У цьому сенсі найбільш адекватним підходом є розрахунок інтегрального показника за допомогою дискримінантної моделі виду:

Z = а1*X1 + а2*X2 + а3*X3 + а4*X4 + … + аn*Xn - а0,

що з одного боку дозволить провести факторний аналіз фінансового стану суб’єкта господарювання при розрахунку коефіцієнтів X1, X2,… Xn та відповідних параметрів а0, а1, … аn. З іншого боку, стандартизований для певних галузей промисловості підхід до визначення групи фінансових індикаторів, що входять до моделі, та нормативних значень інтегрального показника дозволить поєднати предикативну та нормативну концепції фінансового аналізу. Важливим моментом є те, що при використанні такого формалізованого методу аналізу фінансового стану експерт має також можливість логічного інтерпретування самої структури дискримінатної моделі.

Таким чином досягається найбільш адекватний результат фінансового аналізу при використанні зазначених методів та моделей у сукупності, за рахунок взаємокомпенсації недоліків і так званих «білих плям» кожного конкретного прийому, тобто отримується найбільш повна характеристика фінансового стану суб’єкта господарювання, ефективності та перспектив його господарської діяльності.

Список використаної літератури:

1. Дахно І.І. Зовнішньоекономічний менеджмент. К.: Центр учбової літератури, 2012. — 568 с.

2. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств: навчальний посібник. К.: " Центр навчальної літератури", 2004. - 460с.