Экономические науки/2. Внешнеэкономическая деятельность

М. Бохенок

Львівська комерційна академія, Україна

Характеристика енергетичної стратегії України у 2010-2030 роках

Розвиток економіки України значною мірою залежить від вирішення завдання забезпечення енергоносіями. Недостатній обсяг власних енергоносіїв змушує українську владу приймати рішення щодо значного їх імпорту. Сьогодні світ намагається вирішувати проблему енергоносіїв на основі нових підходів, серед яких, по-перше, покращення технологічного процесу з точки зору енергомісткості виробництва; по-друге, розвиток енергозбереження; по-третє, розширення виробництва енергії за рахунок відновлювальних джерел.

В економічно розвинених країнах частка енергії, виробленої на відновлювальних джерелах, зростає. Україна є енергодефіцитною державою, яка імпортує 75 % природного газу та 85 % нафти і нафтопродуктів [4]. Щоб розв’язати таке завдання необхідно зосередитися на аналізі найважливіших аспектів проблеми та визначити шляхи, засоби і методи її вирішення.

Ефективне використання енергії – один із інтегральних показників розвитку економіки, науки і соціокультурного розвитку нації. Найскладнішою щодо ефективності використання енергії залишається ситуація справ у житлово-комунальному комплексі, де зношені теплові та водопостачальні станції працюють з низьким ККД і здійснюють постачання через такі ж зношені мережі. Внаслідок цього втрати енергії сягають 45-50 %. Для порівняння скористаємося такими даними. Якщо в Україні ККД ТЕС із паровими турбінами складає 35 % (а на деяких станціях навіть 25 %), то у світі активно впроваджуються парогазові установки (ПГУ) з ККД 50-60 % [2].

Оновлена енергетична стратегія, як і її попередній варіант, розглядає три сценарії можливого розвитку економіки України - песимістичний, базовий та оптимістичний. Розробники уточнюють, що всі сценарії враховують ефект від детінізації економіки. Проте цього може не статися у корумпованій країні. Кожен з цих варіантів передбачає щорічне зростання ВВП (від 3,8% - за песимістичним, до 6,4% - за оптимістичним сценарієм щорічного зростання ВВП у 2010-2030 роках) [5].

Але як зазначає державний комітет статистики, ВВП України до четвертого кварталу 2013 року знижувався п’ять кварталів поспіль: якщо у третьому й четвертому кварталах 2012 року спад становив 1,3% і 2,5% відповідно, то в 2013 році він прискорювався з 1,1% у першому кварталі до 1,3% у другому й третьому. Торік номінальний ВВП, за оперативними даними, становив 1444 млрд грн, що на 44 млрд грн, або 3,1% перевищує аналогічне попереднє значення номінального ВВП за 2012 рік, оприлюднене рік тому. Загалом, за підсумками 2012 року, зростання ВВП України сповільнилося до 0,2% – з 5,2% роком раніше [3]. Уряд України прогнозує зростання ВВП у 2014 році на 3%, тоді як оцінки міжнародних експертів скромніші – від 1% до 2%.

Хоча назви розділів першої та оновленої стратегій часто збігаються, однак цифри різні. Вони стали скромнішими, але експерти все одно не вірять, що ці прогнози здійсняться. В оновленій стратегії за базовим сценарієм ВВП до 2030 року становитиме 2,9 трлн грн, тобто зросте більш ніж удвічі порівняно з 2013 роком. Базовим роком для розрахунків потреб у пальному та енергії взято 2010 рік, у цінах якого прогнозуються показники 2015-2030 років.

За прогнозним паливно-енергетичним балансом України на 2015-2030 роки за базовим сценарієм виробництво усіх енергетичних ресурсів в умовних одиницях зросте з 131,9 млн тонн умовного палива до 223,7 млн тонн [1]. Видобуток вугілля, нафти і газу зросте майже удвічі, з 71,9 млн тонн у 2010 році до 131,8 млн тонн у 2030 році, в основному за рахунок різкого зростання вуглевидобування, з 43 млн тонн до 73,9 млн тонн, і газу, з 23,8 млн тонн до 51,6 млн тонн. В оновленому варіанті обсяг виробництва менший - він зросте зі 191 млрд кВт-год у 2010 році до 282 млрд кВт-год у 2030 році.

Найпотужнішим виробником залишиться атомна енергетика - обсяги виробництва АЕС зростуть з 89 млрд кВт-год у 2010 році до 133 млрд кВт-год у 2030 році. Проте нинішня ситуація щодо атомної енергетики не сприяє розвиткові галузі [5]. У її тарифі багато років поспіль відсутня інвестиційна складова. Галузь фактично позбавлена перспектив розвитку, тому важко повірити, що згідно з оновленою стратегією до 2030 року за базовим сценарієм буде збудовано і введено в експлуатацію 5 ГВт потужностей – п’ять блоків-мільйонників.

Підсумовуючи вище сказане, можемо зазначити, що в Україні практично відсутній реальний енергетичний баланс. Під час конструювання першої стратегії її розробники не отримали жодної цифри від міністерств, які відповідали за економічну політику України, а тому всі прогнозні енергобаланси були далекими від реальності. Тобто план розвитку енергетики до 2030 року не був узгоджений із прогнозом розвитку економіки держави. В оновленій стратегії мала місце та сама помилка. Також недостатньо уваги приділено вивченню стратегій Європейського союзу. Аналізуючи енергетичні стратегії іноземних держав, ми можемо реалізувати свої експортні можливості, що суттєво покращить рівень економіки, поповнить державний бюджет, та виведе країну на європейський рівень поряд з розвиненими країнами.

Література

1. Офіційна інтернет-сторінка Міністерства палива та енергетики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mpe.kmu.gov.ua.

2. European Neighbourhood & Partnership Instrument. Strategy Paper 2007-2013. Indicative Programme 2007-2010. Executive Summary (Офіційний сайт Європейської Комісії [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu.

3. Меморандум між Україною та Європейським Союзом про порозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі. Офіційна інтернет-сторінка Верховної ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

4. План дій Україна – Європейський Союз. Офіційна інтернет-сторінка Урядового порталу [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua.

5. Проект оновленої енергетичної стратегії України до 2030 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: mpe.kmu.gov.ua.