Урусов А.А.

 к.е.н., асистент кафедри управління ФЕБ, Пухальська А.П.

Запорізький національний університет,

м. Запоріжжя

 

ПОДАТКОВА ЗАСТАВА ЯК ПРИМУСОВИЙ ЗАБЕЗПЕЧУВАЛЬНИЙ ЗАХІД

У нашій державі податки та збори є основним джерелом доходів до бюджетів (як державного, так і місцевих). Поведінка платників податків у податкових правовідносинах детермінується такими факторами, як переконання і примус. Застосування примусу у податкових правовідносинах переважно пов'язується із невиконанням платниками податків обов’язків, що передбачені нормами чинного законодавства. Незважаючи на те, що наразі країна йде шляхом реформування податкових відносин, квінтесенцією якого стало прийняття Податкового кодексу України, ряд питань, пов’язаних із закріпленням забезпечувальних заходів у податковому праві, що за своєю суттю є примусовими заходами, залишилися без належного вирішення.

Показово, що закріплення податкової застави як заходу забезпечення у Податковому кодексі України не є новелою. До його прийняття визначення цієї правової категорії містилося у двох нормативно-правових актах: 1) Законі України “ Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у якому було визначено, що податкова застава є способом забезпечення виконання податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк, що виникає на підставі Закону [1]; 2) Законі України “ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень ”, де розглянуто податкову заставу як один із видів публічних обтяжень, що має забезпечувальний характер, відповідно до якого,  обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно зі встановленим пріоритетом [2]. Виходячи з визначень, які закріплені в названих законах та відповідної норми Податкового кодексу України, можна стверджувати, що податкова застава забезпечує виконання податкового, публічного, грошового зобов’язання.

Зміст застави полягає в забезпеченні виконання зобов’язаним суб’єктом обов’язків шляхом передачі його майна в розпорядження уповноваженого суб’єкта. У випадку, коли зобов’язана особа порушує обов’язок, що забезпечений заставою, уповноважений суб’єкт може отримати задоволення за рахунок заставленого майна. Використання застави полягає в запобіганні порушенням зобов’язаним суб’єктом його обов’язку, а в разі здійснення такого порушення вона забезпечує заміну виконання порушеного обов’язку або компенсацію негативних наслідків порушення. Як вбачається, використання застави більш корисне для забезпечення майнових обов’язків, коли майно, передане у заставу, може стати еквівалентною заміною порушеного майнового обов’язку. Незважаючи на певні позитивні зрушення щодо законодавчого закріплення податкової застави, певні аспекти потребують удосконалення. Перш за все, це пов'язано з нечітким врегулюванням процедури погашення податкового боргу в примусовому  порядку. Зокрема, у п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України вказано: “ Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі ”. За такого підходу резонно постає запитання: чи потрібно для погашення суми боргу платника, що має відбуватися за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі, спершу звертатися до суду для стягнення боргу саме з рахунків боржника? Про існування позначеної проблеми яскраво свідчить судова практика. Так, судді не можуть віднайти єдину відповідь на це запитання. Одні вважають, що потрібно звертатися до суду для стягнення боргу з рахунків боржника [3], а інші – ні [4]. На наш погляд, звернення до суду для стягнення боргу з рахунків платника не має відбуватися при застосуванні податкової застави, адже фактично таким чином ми невілюємо значення цього забезпечувального заходу. Як вбачається, стягнення боргу з рахунків платника і, відповідно, звернення до суду з цією метою, має відбуватися у межах застосування іншого забезпечувального заходу, а саме зупинення видаткових операцій на рахунках платника. Однак у Податковому кодексі України окресленню правової природи, підстав застосування, особливостей цього заходу не приділено належної уваги. Безумовно, це хибний шлях і, на нашу думку, чинне податкове законодавство потребує коректування й усунення відповідних недоліків.

Незважаючи на те, що всі заходи податково-правового примусу спрямовані на захист публічних інтересів, кожен з них має відповідний зміст і призначення в системі правового регулювання податкових відносин, що пов’язані із невиконанням податкового обов’язку платниками податків і зборів. Податкова застава, як примусовий захід, спрямована на забезпечення належного виконання податкового обов’язку зі сплати податків і зборів.

Список використаних джерел:

1. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами : Закон України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 10. – С. 44–57.

2. Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень : Закон України від 01.01.2004 р. № 1255-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 11. – С. 140–163.

            3. Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року. Справа № 2а- 1870/2476/12; Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року. Справа № 2а- 5915/11/2070 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.reyestr.court.gov.ua/

4. Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2012 року. Справа № 2а-1270/5563/2012 [Електроннйи ресурс]. – Режим доступу: www.reyestr.court.gov.ua/