Птуха Е.А, Ревенок В.І.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

Сьогодні більшість підприємств у динамічному ринковому середовищі змушені вибирати стратегію виживання, тому їм важко впроваджувати інвестиційні проекти. Жоден інвестиційний проект не може бути ефективним без впровадження досконало розробленої системи управління ризиками, які виникають під час здійснення реальних капіталовкладень в економіку зарубіжних країн [3].

Під час впровадження інвестиційних проектів виникають певні ризики. Саме тому необхідна розробка ризик-менеджменту інвестиційних проектів.

У теорію управління ризиками значний внесок зробили такі зарубіжні та вітчизняні вчені: Б. Койлі, Б. Райзберг, Т. Райс, Л. Севідж, М. Фрідмен, П. Шумпетер, А.В. Матвійчук, В.М. Хобта, В.Буянов, А.Альгін, П. Верченко, М. Альберт, В. Зігерт, Л. Ланг, М. Мескон та вітчизняні вчені – Н. Ковтун, Г. Бардиш, В. Ковальов, А. Пересада, Г. Румянцева, В. Хопчан.та ін. Але не зважаєчи на дослідження даних науковців актуальність дослідження даної проблеми не зникає.та потребує розгляду питання процесу управління ризиком та його організації на підприємстві.

Для сучасних економічних систем характерним є підвищення невизначеності їх поведінки в силу ускладнення і прискорення протікають в них процесів і збільшення масштабів наслідків прийнятих рішень. Особливе значення це має у відношенні процесів, пов'язаних з освоєнням інновацій, як визначального чинника економічного розвитку організації.

Взагалі управлінням ризиками інвестиційної діяльності розуміється сукупність практичних заходів які сформовані на основі принципів, методів та інструментарію прийняття управлінських рішень із урахуванням сформульованих критеріїв ефективності, що дає змогу знизити невизначеність результатів інвестиційної діяльності, підвищити ефективність реалізації інвестиційних проектів, зменшити ціну досягнення цілей інвестиційного розвитку[3].

Під час інвестиційних проектів виникають певні ризики, які мають негативний вплив на досягнення основних цілей і результатів інвестиційної діяльності на підприємстві.

Подолати негативні наслідки впливу ризиків на проект покликана система ризик-менеджменту, яку доцільно розглядати в таких аспектах [2]:

- процес виявлення, аналізу, економічного контролю чинників ризику, які потенційно загрожують капіталам, прибутковості чи ефективності реалізації реальних капіталовкладень;

- сукупність методів та засобів запобігання та мінімізації наслідків негативного впливу ризиків на здійснення інвестиційного проекту.

Для оцінки міри впливу ризику необхідно виявити його, природу його походження, сутність та ступінь його залежності від внутрішнього середовища компанії. З цієї точки зору виділяють такі складові ризику: фінансові, інституційні, функціональні та інші [1].

Фінансові ризики насамперед пов'язані зі змінами на фінансовому ринку та змінами в економіці. Це можуть бути зміни процентних ставок, валютних курсів, зміни в діяльності галузі або конкретного позичальника. До фінансових ризиків відносять: кредитний, процентний, валютний, галузевий, ліквідності та структури капіталу, операційний, а також ризик країни. Крім того, фінансові ризики можна розглядати як спекулятивні.

Інституційні ризики: це насамперед закони та розпорядження уряду, місцевих органів влади, ситуація на світовому ринку сільськогосподарської продукції, регуляторна політика, непослідовність та суперечливість державної політики в аграрній галузі.

Функціональні ризики пов’язані з процесами створення й упровадження нових банківських продуктів і послуг, збору, обробки аналізу й передавання інформації, підготовки кадрового потенціалу та виконанням інших адміністративно-господарських операцій.

Сьогодні існують певні методи для аналізу та обрахування впливу ризиків: метод «дерева рішень», метод експертних оцінок, метод імітаційного моделювання «Монте Карло», метод RADR тощо [3].

Метод «дерева рішень» являє собою графічну модель розвитку інвестиційного проекту, в якій події, що впливають на інвестиційний проект, відповідають вузловим точкам, а можливі інвестиційні рішення для цих подій - "гілкам"-стрілкам. Кожен сценарій розвитку інвестиційного проекту відображається на "дереві рішень" як сукупність рішень в хронологічній послідовності виникнення подій.

Ме́тод експе́ртних оці́нок або метод Дельфі (англ. Delphi technique) — один з основних класів методів науково-технічного прогнозування, який ґрунтується на припущенні, що на основі думок експертів можна збудувати адекватну модель майбутнього розвитку об'єкта прогнозування.

Ме́тод Мо́нте-Ка́рло (за назвою міста Монте-Карло, Монако, яке відоме своїми казино) — загальна назва групи числових методів, основаних на одержанні великої кількості реалізацій стохастичного (випадкового) процесу, який формується у той спосіб, щоб його ймовірнісні характеристики збігалися з аналогічними величинами задачі, яку потрібно розв'язати.

Метод Монте-Карло — це метод імітації для приблизного відтворення реальних явищ. Він об'єднує аналіз чутливості (сприйнятливості) і аналіз розподілу ймовірностей вхідних змінних. Цей метод дає змогу побудувати модель, мінімізуючи дані, а також максимізувати значення даних, які використовуються в моделі. Побудова моделіпочинається з визначення функціональних залежностей у реальній системі. Після чого можна одержати кількісний розв'язок, використовуючи теорію ймовірності й таблиці випадкових чисел.

Метод RADR передбачає врахування критеріїв, що визначають ступінь ризиковості проекту. В методі RADR беруть участь такі змінні: ступінь вияву і-тої ризикової змінної; вага і-тої ризикової змінної для інвестора; можливість уникнення і-того чинника невизначеності фірми «і-чинник» показує, який ступінь невизначеності буде характерний для певного інвестиційного проекту.

Методика RADR незамінна для аналізу та оцінки впливу ризиків на довгостроковій інвестиційній проекти, що на мій погляд, виправдовує нагромадження розрахункового матеріалу.

Етапом управління ризиками є контроль ризиків, значення якого полягає в тому, щоб досягти максимально можливої віддачі за рахунок мінімальних витрат шляхом отримання, передачі, мінімізації і уникнення ризиків. На основі контролю ризиків система управління ризиків формує стратегію діяльності щодо інвестиційних проектів, яка передбачає взаємодію двох складових: контролю над ризиками та фінансування ризиків [1].

Розробка заходів щодо зниженняризику. В якості основних шляхів зниження ризику можна виділити наступні: передача (трансфер) ризику, удосконалення системи управління підприємством, диверсифікація (досить ефективний спосіб зниження інноваційних ризиків, однак лише 20% вітчизняних підприємств вдаються до диверсифікації).

Отже, ідентифікація та визначення основних методів аналізу ризиків є невід’ємною складовою успішної інвестиційної діяльності на підприємстві. А вчасна і вдала реалізація шляхів мінімізації ризиків сприятиме його успішній інвестиційній діяльності, що призведе до збільшення його ефективності та закріпить його конкурентні позиції на ринку.

Література:

1. Аспекти управління ризиками інвестиційних проектів та обґрунтування їх ефективності// www.library.tane.edu.ua/images/nauk-vudannya – 14.07.2009

2. Ковтун Н.В. Методи фінансової статистики в аналізі інвестиційної діяльності: сфера та особливості використання // Статистика України. – 2008. - №1. – С.15-22.

3. Щербак А.В. Інвестиційний аналіз в умовах невизначеності грошових потоків// „Фінанси України” – 2010-. - № 11. – с.61-70