Економічні науки / 5. Управління трудовими ресурсами

Костенко М.Ю., Амбражей О.А.

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, Україна

Проблема безробіття молодих спеціалістів і шляхи її подолання

Однією з актуальних проблем нашої країни є безробіття молоді, зокрема молодих спеціалістів з вищою освітою. Наявність відповідного диплому не є гарантією успішного працевлаштування чи взагалі не забезпечує можливість отримання роботи за фахом. Роботодавці висувають вимоги до молодих спеціалістів, що суперечать їх можливостям (жорсткі критерії щодо віку, але при цьому ж вимоги до досвіду роботи тощо), або працевлаштовують на так званий «випробний термін» безоплатно, а потім знаходять причину відмови у прийнятті на роботу. Звичайно, що це не є закономірністю, але є розповсюдженим явищем. Держава, зі свого боку, на надає можливості отримати досвід роботи протягом навчання, не може забезпечити зайнятість молодих дипломованих фахівців, навіть у частині державного замовлення. Питання працевлаштування вирішується на ринку праці в умовах значної конкуренції за привабливі робочі місця. В той же час можна зрозуміти і роботодавців, які часто не бажають втрачати такий важливий ресурс, як час, що потрібний для навчання нового робітника. Тим більше, що і їм держава не пропонує умов, які б могли їх заохотити до влаштування молоді. Таким чином, за даними 2009-2010 року, спостерігається значне безробіття молоді віком
15-24 роки – 17% по відношенню до кількості економічно активного населення [1].

За методологією МОП, до основних причин незайнятості безробітних відносяться: вивільнення з причин економічного характеру (43,0%), звільнення за власним бажанням (27,4%), непрацевлаштування після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів (13,7%) [1].

Основними причинами незайнятості безробітних віком 15-70 років (за методологією МОП) було вивільнення з причин економічного характеру (43,0%), звільнення за власним бажанням (27,4%), непрацевлаштування після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів (13,7%) [1].

Статистика свідчить, що станом на 2009 р. в Україні функціонують приблизно 920 вищих навчальних закладів, з них: 350 університетів і академій та 570 технікумів і коледжів. У 2009 р. було зареєстровано 931642 випускники, з яких тільки 19,5 % отримали направлення на роботу за допомогою навчальних закладів [2]. Цей показник надто низький, і потребує його підвищення, що є неможливим без державного втручання і змін у державних програмах.

Також, кожного року чотири з п’ятьох випускників змушені самостійно шукати роботу, без допомоги навчальних закладів, про що мова вже йшла вище. Аналіз опитування випускників ВНЗ доводить, що майже дві третини  випускників за декілька місяців до закінчення навчання не можуть визначити, де будуть працювати. А це також відображається і на їх знаннях, оскільки впевненість у майбутній роботі допомогла б у виборі спеціалізації у навчанні, за якої студент особливо уважно вивчає саме те, що йому знадобиться у роботі.

Щодо мотиваційних очікувань, то, студенти, які навчаються за рахунок держави, не відчувають себе більш захищеними у майбутньому працевлаштуванні, порівняно із контрактним набором. Переважна більшість студентів (78%) стурбована питаннями майбутнього працевлаштування, 2% про це ще не замислювались, а 20% студентів не переймаються своїм працевлаштуванням, проте 8% із них не впевнені, що отримають бажану роботу. Остання категорія студентів належить до тих, хто готовий поступитися своїми вимогами щодо майбутньої роботи [3].

Основними заходами, які повинні проводилися для зменшення безробіття серед молоді, мають бути агітаційна та просвітницька роботи, а також значна роль державного регулювання у розв’язанні чи можливому зменшенні проблеми, що розглядається.

Так, доцільними є наступні кроки [4]:

- створення молодіжної біржі праці;

- розробка проектів, орієнтованих на фінансування активних заходів сприяння зайнятості серед молоді;

- проведення досліджень з метою визначення спеціальностей, професійних навиків і рівня кваліфікації, якими повинні володіти випускники, а також розробка на основі цих досліджень відповідних державних програм;

- включення до навчальних програм обов'язкове стажування студентів останніх курсів на підприємствах, в установах та організаціях для набуття випускниками практичного досвіду роботи.

Реалізація зазначених заходів сприятиме послідовному зменшенню невідповідності фахівців, що кожного року отримують кваліфікацію, рівню їх працевлаштування.

Література:

1. Статистична інформація / Держ. ком. статистики України. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http:/www.ukrstat.gov.ua/.

2. Заярна Н.М. Проблеми працевлаштування молоді в Україні // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. – 2010. – № 20.9. – С. 150-153.

3. Волкова Н.В. Політика держави щодо зайнятості молоді та її ефективність // Науково-теоретичний журнал Дніпропетровської державної фінансової академії. – 2010. – № 1 (23). – C. 26-32.

4. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.osvitata.com/osvita-ta-suspilstvo/problema-pratsevlashtuvannya-vipusknikiv.html/.