Економічні науки/7

Економічні науки/7.Облік та аудит

студентки групи 5-ЕОм Мартиненко В.В., Михайлик Ю.С.

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка, Україна

БАЛАНС ЯК МЕТОД ОБЛІКУ І ФОРМА ЗВІТНОСТІ

За даними бухгалтерського балансу оцінюється автономність підприємства, його ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність тощо. Звітність на підприємствах, в організаціях, установах використовується для контролю за виконання проектних завдань, планів, аналізу, формуванням прогнозів, складанням бізнес-планів. Діючий в Україні бухгалтерський баланс призначається не тільки для відображення стану господарських засобів та джерел їх формування на певну дату, а й для одержання інформації, необхідної для управління діяльністю підприємства, а також для задоволення потреб зовнішніх користувачів – статистичних, податкових, фінансових органів, банків, інвесторів.

Розвиток бухгалтерського обліку підтверджує незмінність покладених на нього завдань, а саме, забезпечення об’єктивності фінансово-майнового стану підприємства та узагальнення фінансових результатів. Для оцінки фінансово-майнового стану підприємства необхідна інформація, яку можна отримати з бухгалтерського балансу. Інформація про ресурси підприємства, які ним контролюються і принесуть економічну вигоду у майбутньому, є надзвичайно корисною, адже вона характеризує можливості створення грошових потоків у майбутньому. Дані про власний капітал необхідні для визначення потреб у фінансових ресурсах в майбутньому та для передбачення розподілу прибутку.

Інформація про зобов’язання підприємства допомагає користувачам оцінити здатність його щодо виконання своїх обов’язків перед кредиторами. За даними бухгалтерського балансу оцінюється автономність підприємства, його ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність тощо.

Першою працею, у якій було застосування обліку, був трактат «Про рахунки і записи» Л. Пачолі (1494 р.). У ньому зазначено, що рахунки активів, повинні розміщуватися ліворуч, а джерела їх утворення – праворуч. Так, у балансі з’явилися дві сторони – актив і пасив. Записи господарських операцій за тією ж сумою за двома типами рахунків головної книги формували баланс, який використовували для контролю за правильністю застосування подвійного запису. Отже, в трактаті вперше йде мова про перевірочний баланс і баланс як таблицю, що відображає стан майна та його зв’язок з інвентарем [1, с.42].

Розвиток методологічних підходів щодо обліку активів, зобов’язань та власного капіталу обґрунтовує доцільність внесення змін у баланс підприємств.

Для суб’єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати, форма і порядок складання яких визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року № 39, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 року за № 161/4382 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 січня 2011 року № 25) (із змінами).

Міністерством Фінансів України 07.02.2013 р. були внесені зміни до П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Відповідно новим вимогам, підприємства можуть не наводити статті, за якими відсутня інформація до розкриття (крім випадків, якщо така інформація була в попередньому звітному періоді), а також додавати статті із збереженням їх назви і коду рядка з переліку додаткових статей фінансової звітності, наведених у додатку 3 до цього Національного положення (стандарту), у разі якщо стаття відповідає таким критеріям:

- інформація є суттєвою;

- оцінка статті може бути достовірно визначена [2].

Показники про податок на прибуток, витрати і збитки, вирахування з доходу, вибуття коштів, зменшення складових власного капіталу наводяться в дужках.

До фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства.

У балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства. У випадках, передбачених нормативно-правовими актами, складається окремий баланс. Для складання окремого балансу дані первинних документів про господарські операції філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів, виділених підприємством на окремий баланс, а також про господарські операції, які відповідно до законодавства підлягають відображенню в окремому балансі, заносяться до окремих (відкритих для цього відокремленого підрозділу або для відображення господарських операцій з певної діяльності підприємства) регістрів бухгалтерського обліку. За даними окремих регістрів бухгалтерського обліку складаються окремий баланс і відповідні форми фінансової звітності щодо зазначених господарських операцій[2].

Особливості складання окремого балансу спільної діяльності визначаються національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності. При складанні балансу та відповідних форм фінансової звітності підприємств з урахуванням показників окремого балансу та відповідних форм окремої фінансової звітності інформація про внутрішньогосподарські розрахунки (взаємні зобов’язання у рівній сумі) не наводиться [2].

У звіті про власний капітал розкривається інформація про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. У графах звіту про власний капітал, призначених для наведення складових власного капіталу, зазначаються показники, наведені у розділі I «Власний капітал» балансу. Для забезпечення порівняльного аналізу інформації звіту про власний капітал підприємства повинні додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік.

Підприємства, які відповідно до законодавства застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності і відповідно до міжнародного стандарту фінансової звітності 1 «Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності» подають першу річну фінансову звітність за міжнародними стандартами, у балансі наводять інформацію на початок і кінець звітного періоду, а також на дату переходу на міжнародні стандарти фінансової звітності.

Також зміни відбулися і в самих розділах балансу. В активі балансу, замість IV розділів стало лише ІІІ. ІІІ розділ «Витрати майбутніх періодів» тепер відноситься до ІІ розділу. В пасиві виключили розділ «Забезпечення наступних витрат і платежів».

Проведене дослідження балансу як методу обліку і форми звітності надає можливість стверджувати, що останні зміни в структурі балансу, які внесені П(С)БО 1, наблизили структурі балансу до його побудови за міжнародними стандартами обліку.

Література:

1. Остап’юк М.Я. Історія бухгалтерського обліку: навч. посібник / М.Я. Лучко, Й.Я. Даньків – К. Знання; 2005. – 276 с.

2. П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів № 627 від 27.06.2013 р.