Экономические науки/7.
Учет и аудит
К.е.н. Приходько Н.І., Доніч О.В.
Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
Україна
Теоретичні аспекти обліку основних
засобів підприємства
Основні засоби мають велике
значення у господарській діяльності підприємства, оскільки жодний виробничий
цикл, виконання робіт або надання послуг не можуть бути здійснені без
використання засобів праці.
Узагальнюючи результати
досліджень поняття «основні засоби» можна говорити про те, що основні засоби –
це матеріальні активи, які:
1)
підприємство утримує з метою використання їх у процесі
виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим
особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій;
2)
вартість яких поступово зменшується
у зв'язку з фізичним або моральним зносом;
3)
очікуваний строк корисного використання (експлуатації)
яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Вартісний критерії віднесення
активу до складу основних засобів підприємства не є суттєвим, оскільки
експлуатаційні та вартісна характеристика об’єкта основних засобів можуть не
відповідати один одному.
Згідно П(С)БО 7 характерними ознаками основних засобів є:
матеріальність – мають матеріальну форму; призначення – утримуються з метою
використання в процесі господарської діяльності; термін корисного використання
– більше року або операційного циклу, якщо він довший за рік [2].
Забезпечення підприємства
основними засобами та раціональне користування ними дозволяє дотримуватись
економії на виробництві, підвищує продуктивність праці та
конкурентоспроможність підприємства.
Аналізуючи погляди науковців, які
стосуються економічної сутності основних засобів, було встановлено, що єдності
думок у визначенні та економічній сутності поняття «основні засоби» не
досягнуто.
На сьогодні основні засоби мають
дещо різноманітний характер, що потребує встановлення належним чином їхньої
класифікації. В ході дослідження було окреслено різні підходи до класифікації
основних засобів як згідно з нормативною базою, так і за різними авторами. За
сучасних умов в Україні існує кілька чинних класифікацій основних засобів, що,
у свою чергу, є, з одного боку, позитивними моментом, адже це дозволяє
розподілити та розбити основні засоби на різні складові та елементи, що уможливлює
встановлення їх сутності, проте, з іншого боку, – різні класифікаційні ознаки
тягнуть за собою деякі розбіжності у податковій та бухгалтерській звітностях,
що заважає впровадженню інтегрованої системи бухгалтерського обліку в Україні.
Кожне підприємство, в залежності від мети яку вони намагаються досягти, можуть
віднести один і той же об’єкт основних засобів до різних класифікаційних груп.
Найбільш поширеною класифікацією основних засобів, яку використовують
підприємства наведено у П(С)БО 7. Даний нормативно-правовий акт з обліку
основних засобів найбільш повно та детально описує всі можливі складові
основних засобів підприємства та чітко окреслює коло об’єктів основних засобів
які можуть бути віднесені до тієї або іншої класифікаційної групи.
Оцінка відіграє важливу роль у
процесі обліку основних засобів, оскільки саме від правильності оцінки вартості
об’єкта основного засобу залежить подальший його облік та розмір економічних
вигід які буде отримувати підприємство, яке володіє або розпоряджається цим
об’єктом. Методологія обліку основних засобів жорстко регламентована
законодавством України.
Проведений аналіз первинного
визнання основних засобів згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» та МСБО 16
«Основні засоби» свідчить, що існують певні розбіжності у методах оцінки
основних засобів підприємства. Основні відмінності проявляються під час
первісного визнання (первісної оцінки) основних засобів та під час визначення
понять «залишкова вартість» та «балансова вартість». Відмінні риси між П(С)БО
та МСБО можна пояснити тим, що МСБО не враховують національних особливостей
ведення бухгалтерського обліку та тим, що вони застосовуються в різних країнах
світу та носять загальний рекомендаційний характер. Тому необхідно здійснити
гармонізацію національних стандартів бухгалтерського обліку до міжнародних
стандартів. В податковому законодавстві визначено вартісну межу основних
засобів, а в бухгалтерському обліку цього немає. Це призводить до розбіжностей
у визначенні вартості основних засобів, що амортизується. Для зближення
методики оцінки основних засобів за національними та міжнародними стандартами
необхідно, по-перше, керуватися міжнародними стандартами обліку та звітності і
не визначати законодавчо вартісної межі, а дозволити обирати її підприємству
самостійно (цей момент призведе до узгодження податкового та бухгалтерського
обліку), по-друге, відмовитися від використання поняття залишкова вартість та
використовувати міжнародне поняття балансова вартість і, по-третє відображати у
складі первісної вартості основних засобів відсотки на кредити і позики які
використовуються для придбання/створення основного засобу, оскільки вони
збільшують такі витрати. Але відносити до первісної вартості тільки частину
відсотків, яка виплачується до моменту введення об’єкту в експлуатацію.
Література:
1.
Основні
засоби [Електронний ресурс] : Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку № 16.
– Режим доступу :http://www.minfin gov.ua/file/link/364251/file/ias-16.pdf
2. Основні засоби
[Електронний ресурс] : Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7, наказ
Міністерства фінансів України від 27.04. 2000 р. № 92. – Режим доступу :
http://www.minfin.gov.ua/file/ link/360789/file/standardt7.pdf
3. Податковий кодекс України
[Електронний ресурс] : Верховна Рада України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. –
Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17