Сторожук Т.М., к.е.н., доцент

Національний університет державної податкової служби України

Удосконалення фінансової звітності в світлі міжнародних стандартів

Система бухгалтерських стандартів, як міжнародних так і національних, не є статичною, тобто змінюється з часом як в кардинальних так і технічних аспектах. Останні роки в Україні, наслідуючи світову тенденцію переходу з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку до міжнародних стандартів фінансової звітності, здійснюється процес удосконалення національних стандартів, результатом якого є введення в дію замість П(С)БО 1-5 та П(С)БО 20 НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» та Н(П)СБО 2 «Консолідована фінансова звітність». Незважаючи на значний прорив в зближенні фінансової звітності за національними стандартами з міжнародними, розбіжностей та відмінностей ще достатньо, а тому працювати ще є над чим. Так, одна із важливих розбіжностей полягає у формалізації національних форм фінансової звітності, хоча вже не така й жорстка. Міжнародні стандарти як бухгалтерського обліку так і міжнародні стандарти фінансової звітності не визначають форм та моделей звітності, статей звітності та порядку їх подання, а передбачено лише перелік інформації обов’язкової до розкриття. Тому форми фінансової звітності у міжнародній практиці зустрічаються різних моделей та форматів. Вітчизняна практика продовжує жорстко регламентувати на загальнодержавному рівні форми, моделі, склад статей та порядок їх подання, подаючи форми як додаток до стандартів. Це зменшує самостійність підприємств та не дає розвиватись професійному судженню бухгалтерів. Правда регламентація дещо послаблена з прийняттям НП(С)БО 1«Загальні вимоги до фінансової звітності»[1], відповідно до якого, підприємства вже можуть не наводити статті, за якими відсутня інформація до розкриття (крім випадків, якщо така інформація була в попередньому звітному періоді), а також мають можливість додавати статті із збереженням їх назви і коду рядка з переліку додаткових статей фінансової звітності, наведених у додатку 3 до Національного положення (стандарту) 1[1], у разі якщо інформація статті є суттєвою та оцінка статті може бути достовірно визначена.

Взагалі, відповідно до чинного законодавства національні стандарти носять обов’язковий нормативний характер для всіх суб’єктів підприємницької діяльності. Тому відхилення від стандартів при веденні бухгалтерського обліку та складання звітності у нашій країні не допускаються. Міжнародні стандарти носять рекомендаційний характер і відхилення допускаються як виняток, якщо виконання вимог стандарту може ввести в оману користувачів настільки, що це суперечитиме меті складання звітності. Крім того, міжнародні стандарти фінансової звітності не застосовуються до несуттєвих статей. Тобто підприємства не зобов’язані подавати інформацію, яка є необхідною до розкриття відповідно до міжнародних стандартів, якщо вона не є суттєвою. В національних стандартах немає застереження щодо їх застосування до несуттєвих статей.

Визначаючи подання у звітності певної фінансової інформації за міжнародними стандартами, необхідно співставляти витрати і вигоди: витрати на надання інформації не мають перевищувати вигоди від такого надання. В Україні таке правило не є умовою ведення обліку і складання звітності, а розглядається як одна із підстав надання даних у фінансовій звітності.

Між національними та міжнародними стандартами є відмінності у підходах до складу звітності та її видах. Так, відповідно до статті 13.1 Закону Україні «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [2], проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Згідно з МСБО 34 «Проміжна фінансова звітність» [3] складання проміжної звітності не є обов’язковим і період проміжного звіту підприємство може обирати самостійно. Крім того, склад проміжної звітності теж обирається підприємством і підприємство може складати проміжну звітність у повній (звіт про фінансовий стан, звіт про сукупні доходи, звіт про зміни в капіталі, звіт про рух грошових коштів і примітки) або в стислій формі. Проміжний фінансовий звіт має включати, як мінімум, такі компоненти: стислий звіт про фінансовий стан; стислий звіт про сукупні доходи, поданий як стислий єдиний звіт, або стислий окремий звіт про прибутки та збитки та стислий звіт про сукупні доходи; стислий звіт про зміни у власному капіталі; стислий звіт про рух грошових коштів; та деякі пояснювальні примітки.

За видами звітність в Україні поділяється на консолідовану та індивідуальну. Міжнародні стандарти передбачають складання індивідуальної, консолідованої та окремої фінансової звітності. Окрема фінансова звітність – звітність, що подається материнським підприємством (тобто інвестором, який контролює дочірнє підприємство) або інвестором, який має спільний контроль над об’єктом інвестування або чинить суттєвий вплив на нього, у якій інвестиції обліковуються за собівартістю або відповідно до МСФЗ 9 "Фінансові інструменти". Окрема фінансова звітність – це така звітність, що подається додатково до консолідованої фінансової звітності або додатково до фінансової звітності, у якій інвестиції в асоційовані підприємства або спільні підприємства обліковуються з використанням методу участі в капіталі. При цьому індивідуальна звітність не складається материнськими компаніями. При складанні окремої фінансової звітності метод участі в капіталі для обліку інвестицій не застосовують[4].

За складом перелік форм фінансової звітності за національними (НП(С)БО 1«Загальні вимоги до фінансової звітності»[1]) та міжнародними стандартами (МСБО 1«Подання фінансової звітності»[5], МСБО 34 «Проміжна фінансова звітність»[3]) аналогічний, але є деякі особливості в поданні інформації. Баланс (звіт про фінансовий стан) ф.1 є аналогом звіту про фінансовий стан на кінець періоду, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) ф.2 є аналогом звіту про прибутки та збитки або звіту про сукупні доходи за період. Але у вітчизняній практиці проміжний звіт про фінансові результати складається наростаючим підсумком з початку року, у звіті про сукупні доходи подають інформацію за поточний проміжний період і наростаючим підсумком за поточний рік до дати звітності. Звіт про рух грошових коштів ф.3(за прямим методом) і ф.3-н (за непрямим методом) є аналогом звіту про рух грошових коштів за період. Звіт про власний капітал ф.4 є аналогом звіту про зміни в капіталі за період. Примітки до фінансової звітності ф. 5 та інша інформація відповідно до діючих національних стандартів є аналогом приміток (пояснювальних матеріалів до звіту директорів), що містять стислий виклад суттєвих облікових політик та інші пояснення, які складаються відповідно до міжнародних стандартів. Але у примітках відрізняються вимоги щодо розкриття інформації. Переважну частину приміток, яку складають підприємства нашої країни подають інформацію у заданому форматі за формою 5 - це є формалізована форма звіту, затверджена на загальнодержавному рівні Міністерством фінансів України. Інша частина приміток, передбачена стандартами бухгалтерського обліку на практиці підприємствами частіше ігнорується. У зарубіжній практиці примітки подають у вільній формі. Крім того, відповідно до міжнародних стандартів, на відміну від національної практики, у звітах повинні бути посилання на примітки. Також істотною відмінністю приміток за міжнародними стандартами є наявність в примітках порівняльної інформації за попередній період, чого ми не спостерігаємо у формі 5. Ліквідація таких розбіжностей і відмінностей дозволить покращити фінансову звітність і, як результат, збільшити її якість та інформативність.

Список використаних джерел

1. НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»// http://www.nibu.factor.ua/ukr/info/instrbuh/npsbu1/

2. Закону Україні «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/996-14

3. МСБО 34 «Проміжна фінансова звітність»// http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/929_049

4. МСБО 27 «Окрема фінансова звітність»// http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MU12036.html

5. МСБО 1 «Подання фінансової звітності»// http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/929_013