Экономические науки/7. Учет и аудит

Козій І.О

науковий керівник – Труфіна Ж.С.

Чернівецький торговельно–економічний інститут КНТЕУ,Україна

Концептуальні засади контролю оборотних активів

Оборотні активи є однією з складових елементів матеріальної основи процесу виробництва. Від ступеня їхнього використання залежать кінцеві результати виробництва, фінансове становище всіх підприємств. Поліпшення використання оборотних активів сприяє підвищенню рентабельності підприємств, і навпаки, погіршення їх використання та відволікання на позапланові цілі знижує ефективність використання оборотних активів, створює важке фінансове становище. Тому на підприємствах повинен бути організований систематичний контроль за використанням наявних у них оборотних активів.

Основними завданнями організації господарського контролю оборотних активів є:

1. Визначення відповідних повноважень суб’єктів в сфері контролю за оборотними активами.

2. Розробка організаційно-розпорядчих документів, які будуть регламентувати порядок проведення контролю.

3. Організація правового, технічного та методологічного забезпечення роботи суб’єктів контролю оборотних активів.

4. Розробка форм звітності за результатами проведення контролю оборотних активів.

5. Організація юридичної відповідальності.

Об’єктом організації виступає система контролю виробничого споживання оборотних активів та технічне, організаційне, методичне, юридичне забезпечення. Ефективність системи контролю оборотних активів в багато чому залежить від можливості збору, обробки, передачі своєчасної інформації до органів управління. Отримання такої інформації залежить від надійності і якості технічних засобів для виміру, підрахунку та обміру, що буде складати технічне забезпечення контролю оборотних активів. Наприклад, для контролю запасів можуть використовуватись графічні прибори, датчики, вимірювальні прибори, різноманітні лічильники, автоматизовані системи та ін., які дають можливість отримувати інформацію про кількість виготовленої продукції, використаних виробничих запасів за годину, робочий день, неділю. Крім цього до технічного забезпечення управління та контролю оборотних активів можна віднести і телефони, комп’ютери, принтери, ксерокси та інші апаратні засоби.

Контроль оборотних активів необхідно організовувати на всіх рівнях

управління. В результаті чого він отримує певну ієрархію: нижній рівень – безпосередньо контроль за виробничими запасами, МШП, незавершеним виробництвом, напівфабрикатами, готовою продукцією, товарами; середній – до вище перерахованих об’єктів контролю відносяться грошові кошти, розрахунки з дебіторами та ін. (цехи, служби, відділи), вищий рівень – здійснюється контроль за всіма видами оборотних активів (керівник та заступники).

Така ієрархічна організація контролю оборотних активів зумовлена тим, що всі перераховані органи приймають участь чи забезпечують господарську діяльність та використовують ресурси підприємств. Крім того, якщо підприємство має філії, відокремленні структурні підрозділи та ін., контроль оборотних активів організовується відповідно до організаційної структури управління.

До найважливіших методів контролю фактичної наявності майна в натурі

належать: обстеження, інвентаризація, перевірка.

Обстеження проводиться за визначеним колу питань або одному із них

шляхом ознайомлення на місці з окремими видами оборотних активів. При цьому використовуються різні методичні прийоми фактичного і документального контролю, проте не обов’язково вдаватись до перевірки первинних документів і облікових записів як із сторони їх законності, так і достовірності. Обстеження проводиться нерегулярно і оформляються, як правило, довідками або доповідними записками.

Перевірка – це фактичне вивчення окремих питань використання оборотних активів або дій апарату управління на підставі заяв, сигналів, скарг або відповідно до плану роботи суб’єкта, що контролюється. Перевірка, в основу якої покладені документи, носить назву документальної. Вони, як правило, не потребують використання складних методик перевірки і застосування професійних знань та вмінь в галузі контрольно-ревізійної діяльності [2, с. 55].

Інвентаризація – це метод встановлення наявності та стану наявних оборотних активів , що здійснюється як огляд і підрахунок перевіряючим або

працівниками під його контролем. У процесі інвентаризації чи вивчення окремих об’єктів оборотних активів здійснюється їх огляд щодо наявності, властивостей, придатності, якості як носія потреби тощо. Наприклад, до підписання чек є документом; після підписання він стає активом; після анулювання він знову стає документом. Фактично фізичний огляд чека як активу може провадитись лише тоді, коли він підписаний [1, с. 56].

При документальному контролю оборотних активів використовуються такі прийоми як формальна, арифметична, нормативно-правова, економічна, зустрічна перевірки, взаємний контроль.

При фактичному контролю оборотних активів застосовуються наступні прийоми: огляд, обстеження, контрольне придбання, контрольний запуск сировини і матеріалів, контрольне приймання продукції за якістю і кількістю, дослідження операцій на місці.

Прийоми фактичного й документального контролю схожі за призначенням, відмінність між ними полягає лише у тому, що основою документального контролю є перевірка документів, тоді як фактична перевірка дає можливість встановити реальний стан оборотних активів.

Згадані прийоми застосовуються у поєднанні й взаємозв’язку, адже аналіз

інформації щодо документів може передувати фактичній перевірці або відбуватися у процесі чи після її проведення, а метою фактичної перевірки найчастіше є з’ясування достовірності даних, зазначених у документації. Так. наприклад, при інвентаризації, обстеженні, перевірці оборотних активів застосовуються такі прийоми документального контролю як нормативно-правова та економічна перевірка (встановлення законності відображених документах господарських операцій пов’язаних з рухом, наявністю, використанням оборотних активів та доцільністю їх здійснення), формальна перевірка (встановлення правильності заповнення реквізитів, прославлення натуральних вартісних вимірників, наявність підписів осіб, відповідальних за здійснення операцій пов’язаних з рухом, наявністю, використанням оборотних активів), арифметична перевірка (визначення правильності арифметичних розрахунків натуральних і вартісних вимірників).

При здійсненні контролю оборотних активів необхідно застосувати економічний аналіз, тобто визначити систему показників, які будуть характеризувати наявність, рух, ефективність використання оборотних активів.

До таких показників слід віднести: показники наявності та використання оборотних активів, ліквідності та оборотності. Це дає можливість порівняти показники з плановими і при необхідності розробити рекомендації по їх доведенню до встановлених значень.

Отже, для покращення забезпечення управлінням формування і використання оборотних активів підприємства необхідно визначити їх оптимальну структуру, відповідно до якої вести детальний аналітичний облік надходження і витрачання даних активів. Задля удосконалення процесу управління оборотними активами економістам підприємства потрібно проводити більш різноманітні аналітичні дослідження, звертаючи особливу увагу на специфіку галузі, в якій працює підприємство. Не менш важливим є здійснення прогнозування показників ефективності використання оборотних активів. Дотримуючись запланованих показників, можна простежити, чи відбулося погіршення роботи підприємства, а також визначити причини, що його викликали. В такому випадку стане можливим усунення факторів, які негативно впливають на роботу підприємства та досягнути збільшення його прибутковості.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бодюк А. Методи податкового контролю (аудиту) / Бодюк А./ Бухгалтерський облік і аудит. – 2003. – № 9. – С. 54-57.

2. Бутинець Ф.Ф. Організація бухгалтерського обліку / Бутинець Ф.Ф., Войналович О.П., Томашевська І.Л.: підручник для студентів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит” вищих навчальних закладів / За ред., д.е.н., проф., Заслуженого діяча науки і техніки України Ф.Ф. Бутинця . – 4-е вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута”, 2005. – 528 с.

3. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами та доповненнями): Закон України №996-XVI від 16.07.1999 р.