Экономические науки/8. Математические методы в экономике

Гуріна О.В., Куліш М.В.

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини

«Університет «Україна», Україна

Використання системного левериджу в менеджменті підприємства

У сучасній економіці одними з основних суб’єктів діяльності виступають виробничі та невиробничі підприємства, які доцільно розглядати як економічні системи на мікрорівні. Діяльність кожного економічного суб’єкта здійснюється у конкретних умовах, з урахуванням відповідних норм, законів, стандартів, традицій тощо та у взаємодії з іншими суб’єктами господарювання. Ця діяльність є свідомою, цілеспрямованою та відносно самокерованою. Отже, кожний суб’єкт господарювання є не лише елементом макроекономічної системи. Одночасно він, як її підсистема, являє собою певну систему управління та складається з об’єкта управління та суб’єкта управління, який здійснює цілеспрямоване управління об’єктом управління. Перед суб’єктом управління постійно виникає питання ефективного управління підприємством виходячи з конкретних умов та з урахуванням навколишнього середовища.

Суть ринкової економіки полягає в тому, що усі суб’єкти господарювання є відносно вільними у своїй економічній діяльності і мають діяти на свій розсуд, орієнтуючись на сучасні умови, встановлені правила та ринкові регулятори, такі як: законодавство, ціни, податки, відсоткові ставки, митні тарифи тощо, які формуються за результатами конкуренції виробників, продавців, покупців та споживачів. З розвитком суспільства, економіки та ринкових відносин посилюється відповідальність суб’єкта управління за прийняття правильних управлінських рішень щодо належного управління об’єктом управління - підприємством.

Саме тому, тільки застосування системного підходу до розробки, прийняття та реалізації управлінських рішень може забезпечити стійке та ефективне функціонування підприємств.

З огляду на системність, сферу функціонування будь якого підприємства можливо структурувати за видами діяльності: операційна, фінансова, маркетингова. Разом з тим досягнення оптимальних (раціональних) результатів діяльності підприємств в цілому залежить від ефективності функціонування кожної з підсистем. Таким чином, для одержання високих результатів суб’єкту управлінської діяльності необхідно одночасно вирішувати такі основні задачі: розраховувати раціональну структуру витрат стосовно операційної діяльності, планувати оптимальну структуру капіталу, тобто співвідношення власного і запозиченого капіталу, стосовно фінансової діяльності, та впроваджувати ефективну маркетингову політику.

Тому стає актуальним питання створення, поряд з існуючими, науково-обґрунтованого підходу до прийняття управлінських рішень на базі інтегрованого показника, який виступав би системною характеристикою функціонування підприємства. Саме таким перспективним показником в якості системної характеристики діяльності підприємства рекомендується застосовувати інструмент менеджменту – леверидж.

Показник левериджу активно використовується у операційному, фінансовому менеджменті, економічному аналізі, ризикології та інших галузях економічної науки.

Останнім часом термін «leverage» часто вживають у економічній літературі, а як інструмент – використовують у бізнесі, де його розуміють як одну з стратегічних та / або тактичних вигід [1]. Існує поширена думка серед американських науковців про те, що леверидж є універсальним засобом у бізнесі, який дає змогу отримати результат швидше, або ж за допомогою меншого обсягу ресурсів (матеріальних, фінансових, людських та ін.).

Довідник термінології ринку ф’ючерсів та опціонів і глосарій опціонної торгівлі характеризують дефініцію «леверидж» як контроль великого обсягу коштів за рахунок малого [2]. Категорія «леверидж» розглядається деякими вченими як можливість отримання значної переваги від невеликих інвестицій, не важливо яких саме: грошей, зусиль, або ж часу [3], найкращим важелем, який був винайдений за всю історію людства, є сучасні технології, за допомогою яких ми використовуємо леверидж у повсякденному житті, навіть не замислюючись над цим.

Наукові уявлення щодо левериджу складалися поетапно. Багатьма науковими школами проводились та проводяться дослідження цієї економічної категорії. У результаті чого виділено основні види левериджу (операційний та фінансовий), розроблено численні моделі їх розрахунку, які використовуються для оптимізації результатів діяльності підприємств.

Таким чином, як зазначалося вище, моделювати операційну та фінансову діяльності можливо за використанням інструментарію операційного та фінансового левериджів. Але проблема управління маркетинговою діяльністю в умовах швидко мінливої економічної ситуації, неплатоспроможності багатьох господарюючих суб'єктів і невизначеності на внутрішніх ринках країни набуває актуальності і тому, на нашу думку, виникає нагальна потреба розвитку категорії маркетингового левериджу.

Застосування у комплексі всіх трьох видів левериджу дозволить досліджувати та впливати на ефективність функціонування підприємств.

Література:

1. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. - К.: Ника-центр, 2009.-592с.

2. Бланк И.А. Словарь-справочник финансового менеджера. Библиотека финансового менеджера. – Киев: «Ника-Центр», «Эльга», 2008.

3. Ястремський О.І. Моделювання економічного ризику. – К.: Либідь, 2010. – 176 с.