ГЕОГРАФИЯ И ГЕОЛОГИЯ/3. Гидрология и водные ресурсы

Заворотний Р.В.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Б.Хмельницького, Україна

Екологічні проблеми Азовського моря

Сучасне Азовське море – унікальне водоймище планети. Це залишок давнього праокеану Тетіс, у якому збереглося багато древніх форм флори та фауни. Важливість збереження його в чистому вигляді очевидна. Азовське море є джерелом як матеріального, так і духовного багатства.

Основними проблемами Азовського моря є його незадовільний екологічний стан, обумовлений активізацією економічної діяльності приморських країн в останні 10 років, при цьому рівень природоохоронної діяльності в цей період істотно погіршився. До розпаду СРСР в Україні й Росії реалізувалася, хоч і не ідеальна, але більш-менш послідовна державна політика щодо захисту гідросфери. З початку і до кінця 90-х років у цих країнах відбувалися масштабні політико-економічні зміни, і питання екології відійшли на другий план, однак внаслідок різкого спаду економіки паралельно знизився і рівень навантаження на екосистему.

З кінця 90-х країни регіону увійшли у фазу економічного зростання, у результаті чого антропогенний тиск на навколишнє середовище став зростати. Відповідно, посилилося потрапляння у море забруднюючих речовин, які надходять зі стічними водами, а також при веденні сільського господарства і морських перевезеннях.

Проблема дослідження екологічного стану моря ще не достатньо досліджена вітчизняними та зарубіжними вченими. Тому тема екологічних проблем Азовського моря залишається актуальною і сьогодні.

Азовське море – північно-східний бічний басейн Чорного моря, з яким воно з’єднується Керченською протокою (ширина 4,2 км). Це наймілкіше море в світі, його глибина не перевищує 15 метрів. Крайні точки Азовського моря лежать між 45° 12'30" і 47° 17'30" півн. широти і між 33° 38' (оз. Сиваш) і 39° 18' сх. довготи. Найбільша його довжина 343 км, найбільша ширина 231 км; довжина берегової лінії 1472 км, площа поверхні – 37605 км [3, с. 19].

Важливе значення у підтриманні екологічного балансу моря, узбережжя мають ріки, які підтримують не тільки сольовий баланс моря, а й будують його береги виносами твердих матеріалів – пісок, гравій, каміння, грунт. Через інтенсивне хімічне забруднення спостерігається загибель риб, заміна більш організованих екосистем менш структурованими, але більш стійкими. Це чорноморські медузи, атлантичний гребневик, а також інші інтродуценти, які руйнують аборигенні екосистеми – сформовані без втручання людини, еволюційним шляхом. Звідси, екологічний стан Азовського моря дуже складний, і подальше його погіршення викличе незворотні зміни.

Нами встановлено, що головними техногенними факторами, що найбільш негативно впливають на екологічну систему Азовського моря є: забруднення відходами металургійних і хімічних підприємств, забруднення вод нафтою і нафтопродуктами, використання тралення, надмірний вилов риби, будівництво водосховищ на річках, інтенсивне впровадження зрошувального землеробства і рисосіяння, збільшення зливу пестицидів у море, антропогенне перенавантаження, дампінг.

Інтенсивне, без дотримання екологічних та санітарних норм будівництво на узбережжі, на косах моря безлічі пансіонатів і баз відпочинку. Значна антропогенне навантаження в літній період на деяких ділянках рекреаційних зон призводить до порушення природного стану пляжів, прибережних лісів, і зниження їх рекреаційно-оздоровчого потенціалу [2, с. 188].

На нашу думку, до пріоритетних шляхів вирішення екологічних проблем Азовського моря належать : мінімізація промислового виробництва, скорочення безповоротного водоспоживання та збільшення річкового стоку, корекція напрямків землеробства в прибережних регіонах, розширення природоохоронних територій, жорсткість законодавства щодо управління та охорони берегової зони, постійний моніторинг стану морського середовища прибережних районів і моря, оптимізація і збалансованість споживання вод Північно-Кримського каналу, застосування на територіях, що використовують для зрошення води річок, що впадають в басейн Азовського моря нової технології вирощування рису, що дозволяє знизити витрату води у десятки разів, припинення скидання в море, лимани і річки неочищених стічних вод тощо.

Зміна пріоритетів розвитку регіону – мінімізація промислового виробництва (закриття або перенесення в інші області шкідливих підприємств), основними видами діяльності в приморських районах повинні стати рекреація та рибне господарство. Що стосується портово-транспортної інфраструктури, необхідно посилити екологічний контроль за судноплавством та діяльністю портів, зменшити обсяг перевезення на суднах небезпечних вантажів, добитися будівництва та модернізації очисних споруд у портах.

До ефективних методів очищення Азовського моря належать: механічні, хімічні, фізико-хімічні, термічні та біохімічні методи [1, с. 36]. Слід зауважити, що грантові способи очищення найкращим чином захищають поверхневі водойми від забруднення, шляхом поступового розкладання органічної речовини стічних вод до найпростіших мінеральних сполук під дією ґрунтових мікроорганізмів.

Отже, проблема очищення Азовського моря та стабілізації його життєіснування вимагає негайного вирішення.

Література:

1. Білявський Г.О. Основи екологічних знань / Г.О.  Білявський, P.C.  Фурдуй. – К.: Либідь, 2005. – 288 с.

2. Маринич О. М. Географічна енциклопедія України / О.М.  Маринич. – К., 1990. – 506 с.

3. Некос В.Б. Географія України / В.Б. Некос. – Харків, 2003. – 184 с.