Огірчук Мирослав, ЕП-11

Науковий керівник Поліщук В.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Інновації та інвестиції в економіці україни

На впровадження сучасних інноваційних технологій істотний вплив роблять існуючі в суспільстві моделі соціально - економічного розвитку. Трансформація соціально - економічних процесів в Україні передбачає створення умов для економічного зростання , тісно пов'язаного з нагромадженням капіталу і активізацією процесу інвестицій в усі сектори економіки . В результаті непослідовні і низько-ефективної науково - технічної , інвестиційної та інноваційної політики зберігається тенденція подальшого технологічного відставання від розвинених країн світу і , як наслідок , зниження конкурентоспроможності вітчизняної економіки.

Основною причиною неефективного проведення в Україні ринкових реформ є втрата державою інструментів управління соціально-економічним розвитком країни. Ні на початок реформ, ні в ході їх проведення не були чітко визначені роль, функції і зміст відповідальності держави за стан країни, яка почала жити в нових ринкових умовах [1].

Пріоритетність інноваційного розвитку отримала подальший розвиток у Стратегії економічного і соціального розвитку на 2004-2015 рр. . На подолання кризи в науково - технологічній сфері був направлений Указ Президента України від 20 серпня 2001 № 640 , Указ № 606 від 1 липня 2006 року " Про стан науково - технологічної сфери та заходах щодо забезпечення інноваційного розвитку України "[2].

Основними принципами державної інноваційної політики Законом встановлено:

- орієнтацію на інноваційний шлях розвитку економіки України;

- визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;

- формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;

- створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;

- здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;

- фінансову підтримку, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності;

- сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури;

- інформаційне забезпечення суб’єктів інноваційної діяльності;

- підготовку кадрів у сфері інноваційної діяльності.

Пріоритет формування інвестиційно - інноваціонної моделі розвитку висуває на передній план проблему максимальної ефективності прямих бюджетних витрат на науково - технічний розвиток і інвестицій в інноваційні процеси , а також непрямих стимулів інноваційного розвитку. Національна інноваційна система (НІС) України формується під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів : наявність природних і трудових ресурсів , особливостей історичного розвитку , наявність дієздатних інститутів держави і різних форм господарської діяльності . Згідно з рейтингом Всесвітнього економічного форуму Україна серед 134 країн зайняла у 2013р. у сфері розвитку інституцій - 115 місце , макроекономічної стабільності - 91 , розвитку вищої освіти - 43,ефективності товарних ринків - 103 , розвитку фінансового ринку - 89 , розвитку інновацій - 52 місце.

Сучасний стан інноваційної діяльності в Україні характеризується низкою проблем, а саме:

- зменшення кількості конструкторських організацій, дослідних заводів, проектних та проектно-пошукових організацій, науково-дослідних та конструкторських підрозділів на промислових підприємствах.

- зниження середньої чисельності працівників наукових організацій.

- зменшення кількості наукових організацій, що спеціалізуються в галузі технічних наук

- зменшення чисельності працівників основної діяльності наукових організацій

Найбільш інформативну оцінку стану інноваційні розвитку національної економіки в розрізі ключових факторів , які його визначають, отримано на основі використання індикаторів Європейського інноваційного табло ( ЄІТ ) , які включають п'ять груп індикаторів: " рушійні сили інновацій" , "створення нових знань" , " інновації та підприємництво " , " індикатори використання інновацій " , " інтелектуальна власність " . За ЄІТ Україна знаходиться в останній по рівнях інновацій четвертій групі з визначенням індексу 0,23 . Цю групу складають: Росія - 0,23 , Україна - 0,23 , Латвія - 0,22 , Польща 0,21 , Туреччина - 0,08 . У порівнянні з іншими країнами ЄС відставання України становить , наприклад , від країн лідерів - приблизно в 3 рази [2].

Однією з головних причин зниження інвестиційної та інноваційної активності репресивнй характер чинної податкової системи , надмірне вилучення по її каналах прибутку та інших ресурсів простого і розширеного відтворення. Податкова реформа , запропонована виконавчою владою в 2012 р. , має принципове економічне і політичне значення . Йдеться про трансформацію податкової системи та її переході від суто фіскальної функції до стимулювання економічного розвитку. Вона розрахована на створення нового інноваційного та виробничого клімату. Великим досі не реалізованим є інвестиційний потенціал домашніх господарств , що включає заощадження , витрати на придбання цінних паперів і купівлю іноземної валюті , а також надлишки коштів населення як перевищення доходів над витратами. Сьогодні селище , як зазначає В. Геєць , акумулювало вдома і в банках близько 60 млрд. доларів і в тіньовому обороті знаходиться ще близько 80 млрд. доларів. Питання полягає в тому , що немає системи , яка б давала можливість включити цей ресурс . Бюджетна і структурна політика в державі повинна виконувати активну функцію формування відтворювальних пропорцій в національній економіці , оптимізації співвідношення різних її секторів - споживчого , інноваційного , сировинного , інфраструктурного [3].

Серед важливих показників економічної діяльності підприємств — їх інноваційна активність. Загальний спад виробництва негативно вплинув на інноваційну діяльність. Зокрема, в 1991–2000 рр. простежується щорічне зниження кількості та питомої ваги підприємств, які впроваджували інновації в усіх видах економічної діяльності. Якщо 2010 р. інновації здійснювали 1705 підприємств, або 18% від кількості обстежених, то 2012 р. ця кількість становила 1359 одиниць, або 13,7.

Всі ці дані свідчать про те, що українські підприємства на сьогоднішній день не зацікавлені у використанні інновацій; інвестиційна активність в економіці України практично не пов’язана з інноваційною діяльністю; економічне зростання, яке спостерігалось нині в Україні, носить екстенсивний характер. А це, враховуючи демографічну, соціальну, фінансову та екологічну ситуацію, що склалась нині в Україні, ставить можливості подальшого економічного зростання під великий сумнів.

Список використаних джерел:

1. Андрощук Г. О., І. Б. Жиляєв, Б. Г. Чижевський, М. М. Шевченко. Стратегія інноваційного розвитку України на2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів 2009. — 632 с.

2. Статистичний щорічник України за 2012 р. – К.: « Консультат», - 2011. – 666с.

3. Читов С. М. Державне регулювання економіки. – К.: КНЕУ, 2010. – 44 с.