Історія/1.Вітчизняна історія

к.і.н. Лисенко А.І.

Черкаський державний технологічний університет, Україна

Джерелознавчий вимір питання щодо ролі і місця жінок в сучасному українському суспільстві

Сучасний етап розвитку наукової думки зумовлює необхідність ґрунтовних досліджень різноманітних напрямів вітчизняної історії, зокрема питань, пов’язаних зі з’ясуванням ролі жінки як носія морального потенціалу українського суспільства. При вивченні даного питання важливим є аналіз джерел, які допоможуть надати змістовну оцінку, впливають на об’єктивність висвітлення проблеми і створюють значне інформаційне поле для досліджень даної тематики.

Для з’ясування питань, пов’язаних з місцем жіноцтва в суспільному житті, для аналізу різносторонніх аспектів становища жінок доцільним є використання таких категорій джерел як:

1) офіційні документи, зокрема документи державної влади та управління періоду української незалежності та офіційні документи, схвалені світовою спільнотою, 2) документи громадських організацій та політичних партій, 3) статистичні матеріали, 4) матеріали соціологічних досліджень, 5) матеріали періодичної преси, 6) інформаційно-довідкові видання та державні програми щодо становища жінок в Україні, 7) матеріали сайтів мережі Інтернет.

Що стосується офіційних документів, схвалених світовою спільнотою, які визначили місце жінки в системі правових, політичних, соціальних, культурних відносин, то серед них можна виокремити наступні: Загальна декларація прав людини (1948), Міжнародний пакт про економічні соціальні та культурні права, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966), Декларація соціального розвитку (1986), Конвенція про права дитини (1989), Європейська конвенція про права людини (1950 р.), Європейська суспільна хартія (1961 р.), План дій Першої всесвітньої конференції зі становища жінок (Мехіко, 1970 р.), Конвенція ООН „Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок” (1979 р.), 2-а, 3-я всесвітні конференції зі становища жінок (Копенгаген – 1980, Найробі – 1985), „Пекінські стратегії” (матеріали 4-ї Всесвітньої конференції зі становища жінок (1995), діяльність якої визначав принцип „Жіночі права як права людини”), Декларація Тисячоліття (2000), документи Спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН „Жінки у 2000 році: рівність між чоловіками та жінками, розвиток та мир у ХХІ столітті” та інші.

Щодо документів державної влади та управління, які визначають становище жінки за доби незалежності, то до цієї підгрупи ми віднесли: законодавчі акти, прийняті в незалежній Україні, зміст яких дозволяє скласти уявлення про офіційну позицію держави щодо проблем жінок та шляхів їх розв’язання. Це такі документи, як Декларація про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України, Конституція України. Особливе місце у законодавчій базі України займає „Декларація про загальні засади державної політики України щодо сім’ї та жінок”, за якою держава взяла на себе зобов’язання забезпечувати рівні права та можливості чоловіків і жінок відповідно до основних прав і свобод людини. Заслуговує на увагу ряд нормативно-правових актів, що регулюють окремі аспекти діяльності владних структур щодо вирішення проблем жінок, зокрема, Закони України: „Про зайнятість населення”, „Про освіту”, „Про соціальне забезпечення”, „Про пенсійне забезпечення”, „Про об’єднання громадян”, „Основи законодавства України про охорону здоров’я”, „Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, „Про благодійництво і благодійницькі організації”, „Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №156 про рівне ставлення і рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок” тощо.

До цієї групи зараховуємо також підзаконні нормативні акти, такі як: укази Президента України та постанови уряду і парламенту, зокрема укази Президента України „Про Комітет у справах жінок, материнства і дитинства”, „Про підвищення соціального статусу жінок в Україні”, постанови Верховної Ради „Про рекомендації учасників парламентських слухань щодо реалізації в Україні Конвенції ООН „Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок”; „Про Декларацію про загальні засади державної політики України стосовно сім’ї та жінок”; „Про концепцію державної сімейної політики”; постанови Кабінету Міністрів „Про довгострокову програму поліпшення становища жінок, сім’ї, охорони материнства і дитинства”; „Про програму вивільнення жінок з виробництв, пов’язаних з важкою працею та шкідливими умовами, а також обмеження використання їх праці у нічний час на 1996-1998 рр.”; „Про деякі заходи щодо виконання Національної програми планування сім’ї”; „Про Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та підвищення їх ролі у суспільстві на 1997-2000 роки”; „Про заходи щодо посилення охорони материнства і дитинства”; „Про Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадження гендерної рівності у суспільстві на 2001-2005 рр.” .

Література:

1. Жіночі права. Крок за кроком: Практичний посібник з використання міжнародного закону про права людини і механізмів захисту прав жінок у контексті прав людини / Пер. з англ. М.Корчинська, Л.Малець. – К.: Основи, 1999. – 249 с.

2. Офіційний сайт Верховної Ради України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.

3. Офіційний сайт Адміністрації Президента України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. president..gov.ua.

4. Офіційний сайт Кабінету Міністрів України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua.