Д. с.-г. н., проф.,
чл.-кор. НААН Вергунов В.А.
Національна наукова
сільськогосподарська бібліотека
Національної академії аграрних
наук України, Україна, м. Київ
ІВАНОВ М.Ф. (1871–1935) -
Видатний вітчизняний вчений у галузі тваринництва
М.Ф. Іванов народився 2 жовтня 1871 р. у сім’ї вчителя школи садівництва Нікітського ботанічного саду в Ялті. Після закінчення церковно-приходської школи поступив до Горецького землеробського училища в Могилевській губернії, яке закінчив у 1891 р. з відзнакою. У 1891–1893 рр. навчався на бонітерських курсах при Харківському землеробському училищі. Продовжив освіту в Харківському ветеринарному інституті, який закінчив у 1897 р. з відзнакою. Ще студентом підготував дві наукові праці – «Аналітичні методи дослідження кормових культур» (1897) та «Зміни азотистих речовин вівса під впливом пліснявіння» (1897). Друга робота була відмічена Вченою радою Великою Срібною медаллю і надрукована у збірнику наукових праць інституту.
У 1897 р. працював земським дільничним ветеринарним лікарем у м. Кроми Орловської губернії. У 1898 р. вивчав передовий досвід ведення тваринництва та ветеринарії у Німеччині, Голландії, Італії, Франції, Швейцарії, Угорщині. Зокрема, у Берлінському сільськогосподарському музеї ознайомився з численними зразками вовни овець всього світу й моделями домашніх тварин різних порід, колекцією приладів та інструментів для молочного господарства. Велике враження на вченого справив візит до Німецького сільськогосподарського товариства та Зоологічного саду з величезною колекцією диких і свійських тварин різних видів. Не меншу зацікавленість у нього викликали метисні вівці, виведені на основі складного схрещування чотирьох і більше вихідних порід. Своє перше закордонне відрядження завершив відвідуванням Всесвітньої паризької виставки, де ознайомився з досягненнями світового тваринництва.
У 1900 р. його затвердили приват-доцентом кафедри скотарства і годівлі Харківського ветеринарного інституту, де він очолив гігієнічну лабораторію, читав курси спеціальної та загальної зоотехнії, загальної гігієни і зоогігієни. Під науковим керівництвом професора-біохіміка В.О. Мостинського провів дослідження «До питання про зміну азотистих речовин у пліснявілих кормах», яке в 1903 р. успішно захистив і отримав науковий ступінь магістра ветеринарних наук. Цього ж року його затвердили у вченому званні доцента, через три роки – професора кафедри тваринництва і зоогігієни.
До 1914 р. читав курс зоотехнії у
Харківському ветеринарному університеті. У січні 1914 р. його запрошують
на посаду професора кафедри спеціальної зоотехнії Московського
сільськогосподарського інституту. За завданням Харківської губернської земської
управи влітку 1913–1914 рр. вивчав стан тваринництва Лебединського та
Куп’янського повітів. У 1916 р. обстежив поголів’я волоських овець.
За участі вченого створено ряд
племрозплідників свиней, які стали основою структури трестового типу
«Держплемкультура». За дорученням товариства відряджений до Англії, Швейцарії,
Америки та Німеччини, де особисто добирає кращих племінних бугаїв, овець,
свиней для комплектування створюваних племінних розплідників і господарств.
У 1925 р. М.Ф. Іванов
очолив зоотехнічну дослідну і племінну станцію в Асканії-Нова, де за його
ініціативи почали працювати річні бонітерські курси, на яких готували бонітерів
для основних вівчарських районів СРСР. За пропозицією НКЗС УСРР узяв на себе
наукове керівництво Всесоюзним інститутом гібридизації і акліматизації тварин, створеним у
1931 р. за його клопотанням.
Після реорганізації Петровської
сільськогосподарської академії у 1926 р. переходить до Московського
зоотехнічного інституту, в якому з 1927 р. завідує кафедрами свинарства і вівчарства. З 1930 р. продовжує викладацьку діяльність
на кафедрі вівчарства і свинарства Всесоюзного комуністичного
сільськогосподарського університету.
Зі створенням у 1929 р. ВАСГНІЛ на вченого покладено
керівництво секцією тваринництва. Цього ж року за видатні заслуги в галузі
тваринництва йому присвоєно звання «Заслужений діяч науки і техніки». У 1934 р. М.Ф. Іванов здобув науковий
ступінь доктора сільськогосподарських наук, а наступного року його обрано
академіком ВАСГНІЛ.
Помер М.Ф. Іванов 29 жовтня 1935 р. у Москві.
Найбільшими науковими здобутками вченого є
методика виведення нових порід, основи бонітування сільськогосподарських
тварин, селекція на створення тварин бажаного типу, класифікація типів
конституції та ін. Зокрема, запропонована ним методика породотворення була
апробована при виведенні асканійської тонкорунної породи овець та української
степової білої породи свиней. Учений уперше у вітчизняній практиці тваринництва
організував масштабні дослідження й отримав достовірні результати щодо
ефективності поєднання 14 грубововнових порід овець із 6 тонкорунними та
напівтонкорунними. Вивчивши продуктивні якості помісних тварин, накреслив шляхи
перетворення низькопродуктивного грубововнового вівчарства на високопродуктивне
тонкорунне.
М.Ф. Іванов вивів і передав у
виробництво радянських корриделів як результат схрещування лінкольна з
асканійськими мериносами; гемпшир-цигайських овець, отриманих шляхом добору із
потомства помісей цигайських овець із гемпширами. На основі гібридизації дикого
муфлона з асканійськими мериносами отримав гірських мериносів. Обґрунтував концепцію
створення нових порід у свинарстві та скотарстві на основі складного
відтворного схрещування. Цінний фонд його наукового спадку став вихідним
матеріалом для розгортання у світовому масштабі заходів із виведення нових
порід сільськогосподарських тварин.
Учений залишив вагомий науковий спадок: понад
200 наукових праць, у т. ч. підручники для сільськогосподарських вищих
навчальних закладів «Вівчарство» (1928), «Свинарство» (1928),
«Сільськогосподарське виробництво» (1930), «Курс овцеводства» (1947) та інші,
які виявилися настільки фаховими й актуальними, що були кількаразово
перевидані.
Однією з найбільших заслуг ученого є заснування наукової школи. Серед його вихованців і послідовників талановиті вчені М.М. Лущихін, В.М. Юдін, Г.Р. Литовченко, Л.К. Гребень, П.П. Бєлєхов, В.О. Бальмонт, Г.Є. Бабенко, О.Т. Бойко, Ф.І. Доброгорський, Г.Р. Литовченко, В.М. Сюткін, І.Л. Перегон, К.А. Бозріков, Т.І. Болотова, Г.Л. Ігнатов, І.Д. Козлов, О.С. Карпова, Н.А. Карпова, М.Г. Капрова, К.П. Лєтучев, К.М. Нікуліна, Є.Ф. Ніколаєв, Т.В. Нечинена, П.І. Польська, Г.І. Рибін, Д.П. Рубльовський, В.І. Сидорцьов, З.В. Спєшнєва, Г.І. Селянин, М.Д. Чамуха, К.П. Буторіна, Р.С. Варян, О.К. Гребень, Л.Ф. Крилова, М.О. Лужков, М.П. Михайлова, В.М. Рябко, В.І. Сорокіна, І.В. Соловйов, В.С. Топіха та ін. Після смерті вченого наукову школу продовжували розвивати Л.К. Гребень і П.І. Польська.
Література:
1.
Иванова
Н. К. Академик
М. Ф. Иванов (1871-1935). Жизнь и деятельность /
Н. К. Иванова. – М. : Сельхозгиз, 1953. – 78 с.
4. Смольянинов М. А. Михаил Федорович Иванов / М. А. Смольянинов. – Воронеж, 1950. – 47 с.
5.
Трухина
Е. П. Академик М. Ф. Иванов
и его учение / Е. П. Трухина. – Свердловск, 1950. – 44 с.