Ткачов А. С.

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди

Визначення структури готовності майбутніх учителів до організації самоосвіти школярів у сучасному інформаційно-навчальному середовищі

Якість шкільної освіти напряму залежить від професіоналізму вчителів, які повинні у своїй педагогічній діяльності гнучко реагувати на висунуті до неї вимоги з боку суспільства. У такій ситуації особливого значення набуває проблема формування готовності майбутніх учителів до організації самоосвіти школярів у сучасному інформаційно-навчальному середовищі.

Відзначимо, що в дослідженні під самоосвітою розуміється «вища форму задоволення пізнавальної потреби, інтересів, що ґрунтується на високій свідомості та організованості під впливом мотивів значної сили, на високому рівні ставлення людини до життя, пізнання», «самостійна пізнавальну діяльність, спрямована на набуття суб’єктивно значущих знань» (Б. Райський [5, с. 141].). На основі врахування різних точок зору науковців (О. Ільченко, І. Захарова, Л. Панченко та ін.) Також визначено, що поняття «інформаційно-навчальне середовище» трактується в статті як системно організована сукупність інформаційних, технічних, навчально-методичних ресурсів, що забезпечують продуктивну пізнавальну діяльність суб’єктів процесу навчання.

Очевидно, що для підвищення ефективності самоосвіти школярів у сучасному інформаційно-навчальному середовищі важливо забезпечити готовність учителів до організації цього процесу. Ця готовність являє собою інтегроване професійно-особистісне утворення вчителя, що дозволяє йому продуктивно організовувати процес самоосвіту учнів різного віку.

Як установлено, вчені висловлюють різні точки зору щодо структури професійної готовності вчителів. Так, О. Мариновська стверджує, що спільними для всіх видів готовності є такі компоненти структури готовності вчителя до професійної діяльності: мотиваційний (ставлення до діяльності (настанова), мотиви); змістовий (знання про предмет і способи діяльності); операційний (навички та вміння продуктивної діяльності) [4, с. 141].

К. М. Дурай-Новакова вважає, що ядро професійної готовності вчителя складають: позитивне ставлення до педагогічної професії; стійкі мотиви діяльності; професійно значущі якості особистості; визначена сукупність професійно-педагогічних знань, навичок, умінь [2]. За С. Воробйовою, структура професійної готовності вчителя включає такі компоненти: мотиваційний, змістовий, операційний, креативний [1, с. 44]. На думку Л. Костюченко, професійна готовність вчителя містить такі складники: 1) мотиваційно-ціннісний (сукупність внутрішніх і зовнішніх мотиваційних чинників та моральні цінності педагога, що забезпечують його здатність успішно здійснювати професійну діяльність); 2) когнітивно-операційний (система знань фахових, психолого-педагогічних та суспільних наук у поєднанні із сукупністю цілеспрямованих, взаємопов’язаних інтелектуальних і практичних дій; 3) творчо-рефлексивний (вміння творчо реалізувати педагогічні ідеї в поєднанні зі здатністю до саморозвитку та прогресивної самореалізації [3].

Як бачимо, в позиціях науковців стосовно визначення структури професійної готовності вчителя спостерігаються певні відмінності, проте принципових суперечностей між цими позиціями немає. Крім того, з’ясовано, що готовність до організації самоосвіти школярів пов’язана з професійною готовністю педагога як частина із цілісною системою, а тому дана готовність має аналогічні компоненти. На основі аналізу праць різних авторів зроблено висновок про те, що готовність майбутніх учителів до організації самоосвіти школярів у сучасному інформаційно-навчальному середовищі включає такі структурні компоненти: мотиваційно-ціннісний, когнітивно-операційний та особистісно-рефлексивний.

Так, мотиваційно-ціннісний компонент зазначеної готовності пов’язаний з усвідомленням педагогами необхідності здійснення кожним суб’єктом навчання системної самоосвіти та сприйняття її в епоху інформаційного суспільства як важливої особистісної цінності, наявністю в них розвинених мотивів щодо спонукання учнів до реалізації цього процесу. Когнітивно-операційний компонент свідчить про сформованість у майбутніх учителів знань та вмінь, необхідних для ефективної організації самоосвіти школярів. Особистісно-рефлексивний компонент вищевказаної готовності відображає сформованість у студентів необхідних для реалізації цього процесу якостей (самостійність, наполегливість, ініціативність, емпатійність тощо), а також рефлексивного ставлення до власних професійних дій.

У подальшій науково-дослідницькій діяльності планується розробити, теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити технологію формування готовності майбутніх учителів до організації самоосвіти школярів у сучасному інформаційно-навчальному середовищі.

Література:

1. Воробйова С. Структура, критерії і рівні готовності студентів до творчого вирішення дидактичних задач / С. Воробйова // Рідна школа. – 2002. – № 4. – С. 42-45.

2. Дурай-Новакова К. М. Формирование профессиональной готовности студентов к педагогической деятельности : дис. … докт. пед. наук : 13.00.01 / К. М. Дурай-Новакова. – М., 1983. – 367 с.

3. Костюченко Л. В. Формування готовності до майбутньої професійної діяльності вчителів початкових класів у комплексі «училище – університет» : автореф. …. канд. пед. наук : 13.00.04 / Л. В. Костюченко. – Переяслав-Хмельницький, 2013. – 19 с.

4. Мариновська О. Я. Формування готовності вчителів до проектно-впроваджувальної діяльності : монограф. / О. Я. Малиновська. – Івано-Франківськ : Симфонія форте; Полтава : Довкілля-К, 2009. – 500 с.

5. Райский Б. Ф. Выявление и учет сдвигов в формировании у учащихся готовности к самообразованию / Б. Ф. Райский // Формирование у учащихся готовности к самообразованию. – Волгоград : ВГПИ, 1977. – С. 15-17.