А. В. Бучинський

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди

До питання використання сучасних інформаційно-комунікативних технологій у вищій школі

У сучасних умовах інформатизації суспільства необхідною передумовою підвищення якості професійної підготовки майбутніх фахівців у вищій школі є активне впровадження в цей процес інформаційно-комунікативних технологій, які мають значні переваги порівняно з традиційними методами та формами навчання. Очевидно, що широке використання вказаних технологій зумовлює необхідність внесення суттєвих змін до змісту та організації педагогічної взаємодії у ВНЗ.

Як свідчить аналіз наукової літератури, проблема використання сучасних інформаційно-комунікативних технологій у вишах активно обговорюється різними науковцями. Зокрема, певні аспекти застосування цих технологій у вищій школі розкриваються у працях таких авторів, як В. Берека, О. Ващук, Р. Гуревич, М. Згуровський, С. Сисоєва та інші. Основні функції даних технологій в освітньому процесі вищого навчального закладу проаналізовано в доробках Г. Балла, М. Жалдака, І. Підласого та ін. Шляхи підвищення ефективності педагогічної взаємодії за допомогою застосування інформаційно-комунікативних технологій проаналізовано в доробках А. Брушлінського, Є. Машбиця, Є. Полат, О. Тихомирова та ін. Водночас з’ясовано, що окреслена проблема вимагає подальшого дослідження, що зумовлює актуальність обраної теми публікації.

Як установлено в процесі дослідження, ще в 2000 році в Окінавській хартії глобального інформаційного суспільства було визначено, що на початку ХХІ століття інформаційно-комунікаційні технології перетворюються у важливий фактор, який, знаменуючи новий етап в реалізації обміну інформацією, суттєво впливає на подальший розвиток суспільства в цілому. Зокрема, інформаційно-комунікативні технології сприяють розширенню виробництва, створенню й підтримуванню економічного зростання і зайнятості, а також підвищенню ефективності освітнього процесу в різних навчальних закладах.

Як цілком справедливо наголошує О. Левченко, важливість застосування вищевказаних технологій в системі освіти пояснюється насамперед такими причинами: 1) упровадження інформаційно-комунікативних технологій у систему освіти суттєво прискорює передачу знань і накопиченого досвіду студентам; 2) ці технології дозволяють суб’єкту освітнього процесу швидше адаптуватися до навколишнього середовища; 3) їх активна реалізація в навчальних закладах відповідає запитам інформаційного суспільства, що передбачає забезпечення активного реформування традиційної системи освіти на засадах її подальшої комп’ютеризації [3].

Як установлено на підставі аналізу наукової літератури, вчені виділяють такі основні сфери застосування інформаційно-комунікативних технологій у вищій школі: 1) курси з програмування, інформатики, де предметом вивчення є комп’ютер та його програмне забезпечення; 2) курси з фахових дисциплін, де предметом вивчення є зміст навчального матеріалу з певної фахової дисципліни та відповідне предметно-орієнтоване програмування, при цьому студентам для вивчення пропонуються переважно окремі прикладні пакети, а самі комп’ютери активно використовуються з різними прикладними цілями: моделювання фізичних і хімічних процесів, виконання розрахунків тощо; 3) автоматизовані курси, електронні підручники, де предметом вивчення є фахова дисципліна за допомогою відповідних комп’ютерних засобів; 4) комп’ютер як засіб управління, бази даних, документація; 5) комп’ютер як джерело інформації, де використовуються можливості мережі Інтернет) [1; 2].

Водночас важливо звернути увагу на той факт, що процес застосування інформаційно-комунікативний технологій у сучасному виші має цілу низку суттєвих недоліків та обмежень. Зокрема, серед них науковці виділяють такі: 1) наявність значної кількості неефективних навчальних систем із суттєвими дидактичними, психологiчними й ергономiчними прорахунками; 2) недостатнє навчально-методичне забезпечення навчальних програм; 3) несумiснiсть навчальних систем, що зумовлена програмою й технiчною несумiснiстю комп’ютерiв; 4) недостатня розробленість теорії й технології проектування навчання, низький рівень узагальнення практичного досвіду та психолого-педагогічної підготовки розробників навчальних програм; 5) відсутність принципів і методів психолого-педагогічної експертизи й обґрунтування потреб навчального процесу програмним забезпеченням в умовах ВНЗ [4, с. 89].

Отже, сьогодні існує актуальна потреба в удосконаленні як самих інформаційно-комунікативних технологій, так і науково-методичного забезпечення їх впровадження на практиці.

Література:

1. Кульчицький І. Вплив сучасних комп’ютерних інформаційних технологій на традиційні методики навчання / І. Кульчицький // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. пед. – Львів. ун-т імені І. Франка, 2001. – Вип.15. Ч. 2. – С. 177–185.

2. Ладишевський Р. Формування готовності майбутнього педагога до застосування інформаційних технологій навчання у вищій школі / Р. Гладишевський, Л. Ковальчук, О. Сеньковський // Вісник Львівського нац. ун-ту. Сер. пед. – Львів. нац. ун-т імені І. Франка, 2009. – Вип. 25. Ч. 3. – С. 40-52.

3. Левченко О. А. Использование информационных технологий и оценки качества СПО / О. А. Левченко. – Режим доступу : http://www.mmk6.oblzdrav.ru/doklad/levchenko.rtf.

4. Топузов М. О. Розроблення змісту освітніх послуг інформаційних технологій у процесі реалізації організаційно-економічного механізму інформації вищої школи / М. О. Топузов // Вісник Київ. нац. ун-ту технологій та дизайну. – Київ. нац. ун-ту технологій та дизайну, 2013. – № 4. – С. 186-190.