Риженко М. В.

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди

Результати апробації моделі педагогічної підтримки розвитку лідерського потенціалу старших підлітків у колективній діяльності

Важливість розвитку лідерського потенціалу у старших підлітків не виникає сумніву, адже сьогодні сформованість лідерських якостей у кожної людини є необхідною передумовою для можливості її особистісної самореалізації. У контексті дослідження поняття «лідерський потенціал старшого підлітка» трактується як системна єдність природних і набутих характеристик молодої людини, що зумовлені цим віковим періодом та проявляються в її спроможності здійснювати вплив на оточуючих людей у процесі групової взаємодії. У свою чергу, під педагогічною підтримкою розвитку лідерського потенціалу старших підлітків у колективній діяльності мається на увазі систематична, цілеспрямована діяльність педагогів, які забезпечують успішність цього процесу шляхом надання індивідуальної допомоги кожному суб’єкту виховної взаємодії у формуванні та прояву його лідерських здібностей і потенцій.

Під час проведення дослідження було зроблено висновок про те, що модель педагогічної підтримки розвитку лідерського потенціалу старших підлітків у процесі колективної діяльності включає такі компоненти: мету, принципи, умови й технологію реалізації цієї підтримки. Так, визначено, що метою зазначеної підтримки є забезпечення успішного розвитку лідерського потенціалу дітей старшого підліткового віку в процесі колективної діяльності. Указана система принципів включає такі: принцип гуманності (сприйняття дитини як найвищої цінності, забезпечення її права на вільний розвиток); принцип суб’єктності (актуалізація процесу перетворення підлітка з об’єкта педагогічного впливу в суб’єкта активного саморозвитку); принцип варіативності (пропонування дитині різноманіття індивідуальних траєкторій особистісного становлення, надання їй права вибору серед них власного шляху розвитку лідерського потенціалу); принцип фасилітації (стимулювання розвитку лідерського потенціалу вихованців через залучення їх до відповідним чином організованої колективної діяльності). До педагогічних умови, що забезпечують успішність зазначеної підтримки, віднесено такі: 1) здійснення спеціальної підготовки педагогів до реалізації такої підтримки; 2) цілеспрямоване створення в колективній діяльності виховних ситуацій з метою набуттю молодими людьми старшого підліткового віку практичного досвіду прояву своїх лідерських здібностей.

Під час проведення дослідження також зроблено висновок про те, що вищевказана технологія має здійснюватися за такими етапами: діагностичний (діагностика стану розвиненості лідерського потенціалу підлітка, установлення з ним психологічного контакту, вербалізація проблеми подальшого розвитку його лідерського потенціалу в колективній діяльності); пошуковий (організація спільно з дитиною пошуку шляхів та способів розвитку її лідерського потенціалу); проективний (проектування дій підлітка та педагога, розподіл між ними функцій та відповідальності, розробка договору про спільну взаємодію, спрямовану на досягнення поставленої мети); діяльнісний (дії підлітка й дії педагога, який заохочує, стимулює ініціативу та певні дії дитини, надає їй своєчасну допомогу); рефлексивний (спільне обговорення з підлітком його успіхів і невдач на шляху розвитку лідерського потенціалу, осмислення нового досвіду життєдіяльності).

З метою перевірки ефективності розробленої моделі педагогічної підтримки розвитку лідерського потенціалу старших підлітків у процесі колективної діяльності було проведено педагогічний експеримент. Для оцінювання ефективності цієї моделі використовувались такі критерії й показники розвиненості цього потенціалу в учнів підліткового віку: 1) мотиваційно-цільовий (сформованість мотивів щодо розвитку власного лідерського потенціалу; спроможність до формування послідовних цілей на шляху розвитку лідерських здібностей); 2) когнітивно-дієвий (рівень знань про лідерство як особистісний феномен та шляхи оволодіння лідерськими вміннями й якостями; рівень сформованості вмінь: інтелектуально-креативних, морально-вольових, організаційно-комунікативних; оцінно-рефлексивних); 3) сформованість лідерських якостей (самостійність, ініціативність, рішучість тощо). Це дозволило виявити три рівні розвиненості лідерського потенціалу в учнів підліткового віку: високий, середній, низький.

Для участі в експерименті було створено експериментальну (229 учнів) і контрольну (227 учнів) групи. До експерименту було також залучено 19 учителів основної школи.

Ураховуючи зміст розробленої моделі педагогічної підтримки розвитку лідерського потенціалу старших підлітків у процесі колективної діяльності, в експериментальній роботі забезпечувалась спеціальна підготовка шкільних учителів до реалізації цієї підтримки, яка здійснювалась за допомогою використання різних методів і форм роботи: лекції, семінари, практикуми, тренінги, вивчення передового педагогічного досвіду тощо. Відповідно до другої визначеної умови, відбувалось цілеспрямоване створення в колективній діяльності виховних ситуацій з метою набуття молодими людьми старшого підліткового віку практичного досвіду прояву своїх лідерських здібностей. Так, наприклад, учні брали участь у таких виховних закладах: трудовий десант у дитячі садки, проведення святкового концерту до Дня 8 березня для мам і бабусь, допомога в облаштуванні шкільних дитячих площадок тощо.

Як свідчать кінцеві результати проведеної роботи, в експериментальній групі кількість учнів, в яких виявлено високий рівень розвиненості лідерського потенціалу, збільшилася на 17,2%, а в контрольній групі – тільки на 4,1%. У свою чергу, кількість школярів, у яких сформованість цієї культури відповідає низькому рівню, в експериментальній групі знизилася на 27,5%, а в контрольній – лише на 4,8%. Отже, впровадження розробленої моделі підтримки розвитку лідерського потенціалу старших підлітків у процесі колективної діяльності у шкільну практику дійсно забезпечує значні позитивні зміни у цьому потенціалу.