Артеменко Анна Сергіївна, студентка 2-го курсу юридичного інституту

Національного авіаційного університету, м. Київ

Науковий керівник: Рощина І.О., кандидат юридичних наук, доцент

Множинність злочинів як інститут кримінального права

Множинність злочинів - це кримінально-правовий інститут, у межах якого наука кримінального права вивчає поведінку особи, винуватої у вчиненні двох або більше злочинів. У чинному КК України поняття множинності злочинів не вживається і не визначається, проте регламентуються повторність, рецидив і сукупність злочинів (розділ VII Загальної частини) як прояви множинності [2,с.237].

Незважаючи на порівняно «молодий вік» цього кримінально-правового інституту, ситуація «одна людина - декілька злочинів» була давно відома і теорії кримінального права, і кримінальному законодавству [3,с.224].

Враховуючи багатогранне значення множинності у кримінальному праві вона привертає пильну увагу вчених. Вагомим внеском у розроблення проблематики множинності злочинів є праці таких українських науковців, як М. І. Бажанов, В. С. Батиргареєва, Ю. В. Баулін, В. К. Грищук, І. О. Зінченко, В. І. Тютюгін, П. К. Кривошеїн, В. В. Кузнецов, П. П. Михайленко, В. О. Навроцький, А. А. Стрижевська, Т. І. Созанський, Н. І. Устрицька, В. Л. Чубарєв, С. Д. Шапченко [2,с.239].

Проблема множинності має вплив не тільки на кваліфікацію злочинів та покарання за їх вчинення, але й упливає на кримінально-правову політику зокрема.

Запровадження у кримінальному законодавстві інституту множинності злочинів, передбачення правових наслідків у зв’язку з повторністю, сукупністю та рецидивом злочинів у КК України є позитивним правовим явищем.

Водночас правозастосовна практика свідчить, що у зв’язку із законодавчою регламентацією кримінальної відповідальності за повторність і сукупність злочинів виникли певні колізії в напрацьованій раніше практиці стосовно кваліфікації дій, що утворюють множинність злочинів.

З точки зору В.В Кузнецова існують такі загальні ознаки щодо множинності злочинів, а саме:

1. Якщо вчиняються два чи більше злочинів, це значить, що заподіюється шкода або ставиться під загрозу заподіяння шкоди більш широке коло суспільних відносин.

2. Вчинення однією особою або співучасниками двох чи більше злочинів свідчить про стійку антисоціальну спрямованість злочинних діянь.

3. Вчинення двох, а часто й більшого числа злочинів негативно впливає й на інших нестійких членів суспільства, породжуючи в них ілюзію безкарності.

4. Множинність - одне з поширених явищ у структурі і динаміці злочинності.

Передбачені у розділі VII Загальної частини КК України повторність, сукупність та рецидив злочинів є окремими формами (видами) множинності злочинів, кожна з яких має специфічний кримінально-правовий зміст. Водночас цей зміст визначений у КК України таким чином, що деякі із цих форм не виключають одна одну. Тому вчинення особою двох або більше злочинів може за відповідних умов утворювати сукупність і повторність (наприклад, вчинення грабежу особою, яка раніше вчинила крадіжку), повторність і рецидив (наприклад, вчинення вимагання особою, яка має судимість за шахрайство) (п. 2 постанови ПВС України від 4 червня 2010 р. № 7 "Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки").

Форми (види) множинності злочинів:

1. Повторністю злочинів визнається вчинення двох чи більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК України (ч. 1 ст. 32 КК України). Вчинення двох чи більше злочинів, передбачених різними статтями КК України, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині КК України.

2. Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох чи більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК України, за жоден з яких її не було засуджено (ч. 1 ст. 33 КК України). За сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

3. Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин (ч. 1 ст. 34 КК України).

При повторності злочинів відповідні кількісні показники обчислюються за кожен злочин окремо; розмір цих показників визначається в порядку, встановленому на час вчинення кожного злочину, і загальна їх сума на кваліфікацію злочинів не впливає. За наявності складеного злочину вчинене кваліфікується за однією статтею КК України, за ідеальної або реальної сукупності застосовуються дві чи більше статей КК України - залежно від того, скільки злочинів входить до цієї сукупності. Така кваліфікація обумовлена тим, що складений злочин розглядається самим законом як єдиний, один злочин. За сукупності ж злочинів у діях особи є два чи більше злочинів, кожен з яких передбачений певною статтею КК України[4,с.207].

Разом із тим, досі до числа дискусійних належать, зокрема, питання: як співвідносяться законодавче утворення "повторність, сукупність злочинів" та інститут множинності злочинів; як саме (вилами чи формами множинності злочинів) варто називати безпосередньо передбачені у розділі VII Загальної частини КК України прояви множинності злочинів; якою має бути класифікація вказаних проявів; чи можуть бути елементами множинності злочини, за якими спливли строки давності, але за вчинення яких особа від кримінальної відповідальності не звільнялась, а так само злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності умовно; як треба кваліфікувати повторність тотожних злочинів; чи є можливим вчинення продовжуваного злочину з неконкретизованим умислом; що треба розуміти під засудженням особи з точки зору застосування статті КК України про сукупність злочинів, чи доцільно виокремлювати сукупність злочинів; чи обґрунтовано використовувати спеціальний рецидив як кваліфікуючу ознаку.

Таким чином, множинність злочинів утворює не тільки проста арифметична сума діянь, а й їх кримінально-правова природа - відповідність вчиненого ознакам двох і більше складів злочинів.

Підсумовуючи викладене, множинність злочинів можна визначити як вчинення особою самостійно або у співучасті двох або більше умисних злочинних діянь, кожне з яких утворює склад самостійного злочину, за жодне з яких особа не притягалась до кримінальної відповідальності або вчинення нового умисного злочину особою, яка має непогашену (незняту) судимість за раніше вчинений злочин.

Використана література :

1. Паливода А.В. Кримінальний Кодекс України / За ред. А.В. Паливода – К: 2013. – С. 212

2. Навроцький В.О. Українське кримінальне право / За ред. В.О. Навроцького – К.: Юрінком Інтер,2013. – С.704

3. Фріс П. Л. Кримінальне право України : Загальна частина / За ред.. П.Л. Фріс / Підручник: для студентів вищих навчальних закладів - К.: Атіка, 2004. – C.488

4. Кузнецов В. В. Теорія кваліфікації злочинів : [підручник] / [В. В. Кузнецов, А.В. Савченко]; за заг. ред. проф. Є. М. Моісеєва та О. М. Джужи ;наук. ред. к.ю.н., доц. І. А. Вартилецька. –– [2–е вид.перероб.].–К.:КНТ, 2007.– 300 с.