Филологические науки/1. Методика преподавания языка и литературы.

Бецько О.С.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Способи застосування відеоматеріалів в навчанні іноземної мови

Відеозаписи вже давно використовуються в навчанні іноземної мови. Зараз складно знайти підручник, в якому б не було відео компонента, а викладачі намагаються урізноманітнювати свої заняття поза ефірними відеоматеріалами чи дисками, створеними для навчання мови. Дехто сприймає відеодиски лише як осучаснену форму аудіо диска, а перегляд відео на занятті просто аудіюванням «з картинками». Проте, існує низка мотивів для стверджування, що відео може відігравати позитивну роль в навчанні іноземної мови як особлива, додаткова сфера діяльності.

По-перше, можна побачити мову в дії, що є однією з головних переваг відео, коли студенти не просто чують мову, а й бачать її, що значно полегшує сприйняття, оскільки загальний зміст чи настрій передаються за допомогою виразу обличчя, жестів та інших зорових підказок. Також можна спостерігати за тим, як інтонація поєднується з виразом обличчя. Всі ці пара лінгвістичні особливості забезпечують цінні ключі до змістовної інформації та дозоляють глядачам зазирнути далі, ніж це дозволяє прослуховування та глибше інтерпретувати текст.

По-друге, це досягнення міжкультурної поінформованості. Відео особливим чином дозволяє студентам поглянути на різні ситуації поза класом, особливо, якщо вони хочуть побачити типову британську «мову тіла» під час спілкування в офісі чи американську манеру спілкування під час ділової зустрічі, тощо. Відео дає студентам шанс побачити, яку їжу люди їдять в інших країнах чи, який одяг носять.

По-третє, це магія створення відео, коли студенти беруть у руки камеру, отримуючи можливість створити щось пам’ятне чи захоплююче. Завдання зі створення відеоматеріалів можуть викликати справжнє творче і комунікативне використання мови, а студенти роблять щось нове для себе.

Зрештою, найголовнішим з усіх перерахованих мотивів є підвищений рівень зацікавленості студентів, коли вони мають шанс не лише почути, а й побачити мову в дії в поєднанні з цікавими завданнями.

Джеремі Хармер розглядає три головні типи відео, яке можливо застосовувати на занятті: поза ефірні програми, відео з життя, навчальні відеоматеріали [1, с. 284-285].

Поза ефірні програми, записані з телевізійних каналів, повинні приваблювати студентів та мати оптимальну тривалість, а також доступність для сприйняття. Найкращими будуть такі програми та фрагменти програм, які можна використати для цілої низки вправ, включаючи передбачення та міжкультурне ознайомлення, навчання мови чи спонукання до власної творчості студентів.

Відео матеріали з життя, на кшталт художніх, комедійних та документальних фільмів, можуть використовуватися в навчанні іноземної мови за умови, що вони будуть цікавими для студентів, доступними для сприйняття та матимуть потенціал для багаторазового використання. Слід пам’ятати про оптимальну довжину цих матеріалів.

Навчальні відео зараз постачаються кожним видавцем підручника з іноземної мови. Головна перевага спеціально-створених відео матеріалів – це те, що вони створювалися з урахуванням потреб студента відповідного рівня навчання, саме тому вони, зазвичай, зрозумілі та задовольняють тематичні інтереси студентів, а також можуть використовуватися багаторазово для досягнення різноманітних навчальних цілей.

Джим Скрівенер вказує на те, що сьогодні опубліковано багато відео курсів, до яких додаються відповідні відео матеріали. Деякі зорієнтовані на те, щоб допомогти студентам слухати та краще розуміти, інші – щоб навчити граматики чи функціональної мови, тощо. Все більша кількість відео записів інтегрується з підручниками та має широкий спектр цілей та видів мовленнєвої діяльності. Проте, можна багато чого зробити, якщо власноруч записати випуски новин, рекламні ролики, пісні, тощо [2, с. 351].

Використовуючи відео на занятті, викладач повинен дотримуватися певних вказівок:

- Відео має бути коротким.

- Матеріал повинен бути корисним.

- Слід вимикати телевізор, коли студентам нема потреби дивитися (нечітке зображення машини, яка весь час гуде, може відволікати студентів).

- Треба підготувати і знайти запис ще до початку заняття.

- Використовувати відео не лише для виокремлення мовних аспектів, які треба вивчити. Відео може слугувати прекрасним стимулом до початку комунікативної вправи, письмового повідомлення чи теми для обговорення.

Відео – це ще один інструмент навчання, проте, він не може і не повинен виконувати роботу викладача. Не так складно розробити вправи на 30 -60 хвилин активної роботи студентів після три хвилинного перегляду цікавого відео матеріалу. Це принесе більше користі, аніж просто увімкнути відео, тривалістю в одну годину і дозволити студентам мирно дрімати.

Можна розділити види діяльності з використанням відео на три етапи: попереднє ознайомлення з ідеєю (все, що робиться до перегляду запису), перегляд (все, що відбувається під час перегляду), післядія (все, що виконуються після перегляду). Попереднє ознайомлення включає чотири типові види діяльності: концентрація на лексику, функціональну мову чи граматику, яка буде представлена у відеозапису; студенти передбачають подальші події з наданої інформації чи картинок; студенти обговорюють тему чи ідеї пов’язані з предметом запису; студенти вивчають картки, з яким працюватимуть під час перегляду відео. Заняття, яке передує перегляду також може вважатися етапом ознайомлення, зокрема, коли вивчається певна граматична структура (студенти відпрацьовують її на попередньому занятті, а під час перегляду розширюють свої знання про неї).

Як і під час прослуховування аудіо запису, етап перегляду повинен містити чітко сплановані завдання у формі усних інструкцій чи карток. Якщо завдання складні, можна вмикати запис декілька разів. Студенти можуть отримати завдання почути, побачити певну інформацію чи інтерпретувати певні відео чи аудіо повідомлення. Орієнтація на жести, вираз обличчя, мову тіла може сприяти вивченню певних функцій іноземної мови.

Існує багато вправ, які можна виконувати на етапі післядії – це може бути обговорення, персоналізація, інтерпретація, вивчення нових мовних явищ, рольова гра, написання листа від імені одного героя іншому, поштовх до подальших передбачень, закінчення розповіді, тощо. Щоб зробити заняття більш яскравим та цікавим, викладач повинен змушувати студентів думати, кидати їм виклик, не давати «відключатися» від роботи. Викладач може закрити екран і попросити студентів слухати, а потім відповісти на запитання про події, які відбувалися під час прослуховування. Студенти можуть вирішувати про події в групах чи парах, і це вже миттєво перетвориться на комунікативну діяльність, яка може закінчитися зображенням студентами своїх ідей на папері чи порівнянням ідей або малюнків. Викладач може вимкнути звук і попросити студентів відтворити діалог, написати сценарій. Викладач може поставити відтворення на паузу і попросити студентів розповісти чи написати, що відбудеться далі, а потім знову ввімкнути запис і перевірити ідеї та порівняти з відео матеріалом. За допомогою камери можна знімати свої власні новини, документальні фільми, рекламні ролики. Така діяльність дуже мотивує студентів, змушує їх творчо та критично мислити. Можна фільмувати студентів під час виконання певних видів робіт для подальшого аналізу, виправлення помилок, тощо.

Отже, відео – це чудове джерело для представлення автентичного мовленнєвого матеріалу. Використання відео матеріалів приваблює студентів та посилює їх мотивацію. Це легко пристосовуваний навчальний інструмент (його можна ввімкнути, зупинити, перемотати вперед і назад, «заморозити» зображення з метою обговорення певних подій, тощо). Зрештою, сьогодні ринок пропонує безліч хороших програм та відео записів. Недоліком є недостатня кількість та мобільність відео відтворювальної апаратури, технічні проблеми та несподівані відмови в роботі обладнання. А, отже, плануючи заняття з використанням відео, викладач завжди повинен мати «резервні» традиційні альтернативи про запас.

Література:

1. Harmer, J. The Practice of English Language Teaching. Third Edition / J.Harmer. – Londоn: Longman, 1991. – P.284-285

2. Scrivener, J. Learning Teaching. A guidebook for English language teachers / J. Scrivener. – London: Macmillan, 2005. – P. 351-354

3. Ur, P. A Course in Language Teaching. Practice and Theory. / P. Ur. – Cambridge: Cambridge University Press. 1991. – P. 191