Право/Секція №10 «Господарське право»
Голотяк М.С.,Федченко В.М.,
ДВНЗ «Криворізький Національний Університет»
Рішення господарського суду
як наслідок вирішення спору
Ідеалом правосуддя є
законне, обґрунтоване та справедливе, а відтак – стабільне і непохитне судове
рішення, яким припиняються матеріальні та процесуальні правовідносини шляхом
категоричного вирішення правового конфлікту. Однак практично такий ідеал є
недосяжним. Як би правильно не була організована судова система, якими б не
були гарантії, створені законом для винесення судом правосудних рішень,
можливість допущення помилок при їх постановленні ніколи не можна виключити.
Тому виникає потреба в створенні надійної та ефективної системи виявлення,
виправлення та попередження судових помилок.
Наукове пізнання
господарського процесу з метою з'ясування основ здійснення господарського
судочинства передбачає розгляд вимог, згідно яких приймаються рішення
господарськими судами, що представляють собою найважливіші якісні
характеристики й орієнтири на своєчасне вирішення господарського спору.
Формування вимог щодо судових рішень відбулось враховуючи практику судового
розгляду та розвитку господарського судочинства на Україні. Ефективність
захисту порушених прав та законних інтересів підприємств, організацій, установ
та громадян-підприємців у сфері економічної, підприємницької діяльності в
порядку господарського судочинства істотно залежить від дотримання судом вимог,
щодо винесення ним рішення. Значення цього фактора усе більш зростає в умовах
ринкової економіки, коли важливого значення набуває об’єктивність та
справедливість суду при вирішенні справи. У цій ситуації господарські суди
зобов'язані забезпечити не тільки правильне, з дотриманням вимог, але і
своєчасне вирішення господарських спорів, що надходять до них.
Формуючи
суть судового рішення треба розуміти, що прийняттям рішення завершується стадія
судового розгляду. Отже, судове рішення виступає цивільним процесуальним актом,
який підсумовує діяльність суду першої інстанції по розгляду і вирішенню справи
по суті. В рішенні відбивається вся проведена судом діяльність по дослідженню і
оцінці доказів по встановленню юридичних фактів, а також по застосуванню норм
права до конкретних правовідносин та їх суб'єктів.
Рішенням
суду від імені держави усувається спір між сторонами або вирішується питання
про захист прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств,
установ і організацій, державних і громадських інтересів. Рішенням реалізується
владна воля держави — сторони присуджуються додержуватися певної поведінки щодо
існуючих між ними правовідносин. Судовим рішенням охороняється державний і
суспільний устрій України, система господарства і власність.
В
рішенні від імені України дається оцінка спірної вимоги чи правовідносин та
діям заінтересованих осіб. Цим самим суд мобілізує громадян на боротьбу з
цивільними, трудовими й іншими правопорушеннями та сприяє підвищенню їх
правової свідомості.
Застосування
в рішенні закону розкриває перед широкими масами населення зміст законів
України, утверджує в свідомості громадян повагу до них і правопорядку, правил
співжиття, виконує виховну функцію.
Рішення
господарського суду по конкретній справі - це перш за все акт, яким владно
підтверджується наявність або відсутність спірних правовідносин, його
конкретний зміст, і таким чином спірне правовідношення перетворюється на
безспірне, яке підлягає примусовому виконанню. Саме з моменту винесення
рішення господарського суду та набрання ним законної сили можливість
примусового здійснення суб'єктивного права, підтвердженого судом,
перетворюється на дійсність. Матеріально-правові
наслідки рішення господарського суду наступають внаслідок того, що рішення
санкціонує конкретне відношення, абстрактне вираження якого надана в нормі
права . Якщо позов задовольняється , то право , оспорюване відповідачем ,
підлягає примусовому здійсненню. Якщо ж у позові відмовлено, то відповідач
звільняється від обов'язку, виконання якої вимагав позивач. Тим самим рішення
господарського суду перешкоджає новій спробі позивача домогтися примусового
виконання обов'язку. Правове значення рішення суду полягає також у тому, що
внаслідок рішення раніше спірні правовідносини знаходить строгу визначеність,
стійкість, матеріально -правову загальну
обовязковість. Виносячи рішення, господарський суд повинен привести сторони ,
між якими виник спір, до досягнення угоди, що забезпечує їх законні інтереси та
інтереси держави. Рішення має бути прийнято з урахуванням досягнутої угоди,
якщо воно мало місце, і відповідно до закону, фактичними обставинами у справі,
матеріалами справи, а також не порушувати охоронювані законом права та інтереси
третіх осіб . Господарський суд не може санкціонувати угоду сторін, якщо вона суперечить закону, інтересам держави і
суспільства та охоронюваним законом інтересам самих сторін. Разом з тим процесуальний порядок винесення
рішення господарського суду обумовлений особливостями конкретної справи,
ступенем його складності, характером спірних матеріальних
правовідносин, вказівками закону про склад суду, відношенням сторін до процессу, що залежить від їх бажання і прагнення допомогти
суду в досягненні угоди.
Отже,
суть судового рішення в тому, що воно є основним і найважливішим актом
правосуддя, постановленим у передбаченому законом порядку ім'ям України і
спрямованим на захист гарантованих Конституцією України прав, свобод та
законних інтересів громадян й організацій, державних і громадських інтересів,
зміцнення законності і правопорядку, на запобігання правопорушенням, виховання
громадян і посадових осіб в дусі поваги до Конституції, законів України, честі
і гідності людини.
В нашій країні
здійснюється активна розбудова правової держави. Але життя людини в сучасному
світі постійно урізноманітнюється і збагачується новими видами діяльності та
породженими ними особливостями суспільних взаємовідносин, що викликає
необхідність регулювання їх на правовому, в першу чергу цивільно-правовому
рівні. Отже навряд можливо досягти такого стану, коли правове поле не матиме
"білих плям" або "прогалин". Дивлячись у майбутнє з
оптимізмом майбутніх правознавців, сподіваймося гідно рухатися в цьому полі,
допомагаючи своїм непрофесійним співгромадянам.
Список
використаної літератури:
1. Цивільний процесуальний кодекс України (Відомості Верховної Ради України
(ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492)
Редакція від 02.03.2014 http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1618-15
2. Господарський кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003,
№ 18, № 19-20, № 21-22, ст.144) Редакція від 28.03.2014
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15
3. Господарський процесуальний кодекс України (Відомості Верховної Ради
України (ВВР), 1992, № 6, ст.56) Редакція від 28.03.2014 http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1798-12
4. Закон України «Про судоустрій та статус суддів» (Відомості Верховної Ради
України (ВВР), 2010, № 41-42, № 43, № 44-45, ст.529) Редакція від 11.04.2014
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17
5. Господарське процесуальне право України: Підручник / За ред. О. І.
Харитонової. - К.: Істина, 2008. - 360 с.
6. Лук’янець Д. Проблеми адміністративного судочинства при вирішенні справ
стосовно правомірності рішень органів місцевого самоврядування // Право
України.- 2011. - № 4. – с. 110-116
7. Фурса С. Проблеми виконання рішень господарських судів: нові механізми та
відповідальність // Право України. – 2011. - №6. – с.67-73