Найдьон Я.П.

студентка юридичного факультету

Науковий керівник: Мартинов М. П., к.ю.н., ст.викладач

Запорізький національний університет

м.Запоріжжя, Україна

Проблема абсентеїзму в Україні

Актуальність теми. Однією з найбільш дієвих форм безпосередньої демократії в Україні є вибори. Саме вони дозволяють перетворити волевиявлення громадян України у волю Українського народу під час формування представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Участь громадян у виборчому процесі є важливим індикатором легітимності влади. Інститут демократичних виборів існує в світі вже досить давно, проте рівень явки на виборчі дільниці в багатьох країнах з кожним роком знижується. Світова та вітчизняна виборча практика показують тенденцію до поширення абсентеїзму, що досить негативно впливає на демократичні процеси. Підвищення рівня абсентеїзму окремими громадянами, соціальними групами, безумовно, веде до неможливості творення громадянського суспільства, до якого ми прагнемо. Відмова людей від політичної діяльності веде до втрати контролю над діями державної влади, спрощує процес узурпації влади. В свою ж чергу, влада, котра не контролюється суспільством, перестає про таке суспільство дбати й може трансформуватись у жорсткий тоталітарний режим. Абсентеїзм - одна з найбільш складних проблем, що стоять перед світовим співтовариством і перед Україною зокрема, тому є важливим аспектом для дослідження.

Проблема абсентеїзму досліджується як зарубіжними, так і вітчизняними вченими. Серед них варто назвати П. Лазарсфельда, Б. Берельсона, В. Макфола, Є.Ільїна, В.Пєтухова, Ю.Г.Волкова, Є.Головаха, А.Деркача, Н.Паніна, Р.Губаня, О.Оверчука та інших.

Статтею 71 Конституції України закріплюються найважливіші принципи виборчого права, одним з яких є принцип вільних виборів [1, ст71]. Він означає, що виборець самостійно, без будь-якого тиску, вирішує - брати участь у виборах чи ні, тобто участь громадян України у виборах є добровільною [2]. З принципом вільних виборів пов’язана проблема абсентеїзму. Під абсентеїзмом розуміють байдуже ставлення людей до своїх громадсько-політичних прав. Найхарактернішим проявом абсентеїзму є свідоме ухилення виборців (електорату) від участі у голосуванні [3, с 166].

Найбільш поширеним і вживаним є трактування абсентеїзму як певного типу політичної поведінки загалом та електоральної поведінки, зокрема. Під електоральною поведінкою розуміють «… участь у здійсненні влади чи протидію у здійсненні влади, що охоплює участь формальних організацій і масових рухах, включеність у різноманітні елементи системи чи відстороненість від неї, публічна демонстрація поглядів з метою впливу на суспільну думку чи на політичні інститути і керівні політичні органи» [4].

Проблема абсентеїзму досить є гострою як в Україні, так і в багатьох зарубіжних країнах: наприклад, у США та Японії абсентеїзм нерідко перевищує 50 відсотків чисельності зареєстрованих виборців Так, залежно від мотивів (причин) неучасті у виборах виділяють такі види абсентеїзму, як політичний, економічний, соціальний, аполітичний [5, с.309].

Політичний абсентеїзм вбачається у тому, що виборець не голосує на виборах і тим самим висловлює протест усім політичним партіям, окремим кандидатам та їхній передвиборній програмі, політичним уподобанням тощо. Політичний абсентеїзм має місце за умови невпевненості виборця щодо проведення чесних виборів.

Соціально-економічний абсентеїзм ґрунтується на висловленні протесту виборця проти соціально-економічного рівня розвитку держави і суспільства: соціальна незахищеність певних категорій осіб, безробіття, бюрократія в органах державної влади, високі ціни на товари та послуги в державі, екологічна забрудненість тощо.

Аполітичний абсентеїзм значною мірою полягає саме в індивідуальних якостях виборця, його інертності до сприйняття тих процесів, що відбуваються в державі. Аполітичний абсентеїзм полягає в байдужості виборця до подій, що відбуваються в державі та суспільстві, і не містить ознак політичного, економічного та іншого незадоволення. Щоправда, витоки аполітичності виборця можуть мати різне підґрунтя, наприклад, зневіра у покращення життя в державі, спричиненої якимось непересічним фактом у житті людини, наприклад, невдала спроба судового захисту своїх прав та свобод, обман та ін.

Законодавством України не передбачено обов'язкового голосування, тому виборці юридично не зобов'язані брати участь у виборах. Вибори вважаються такими, що відбулися, за умови голосування хоча б одного виборця. Участь у виборах - це громадянський обов'язок громадянина України. Проте в деяких державах участь у виборах - це юридичний, а не громадянський обов'язок[2]. Абсентеїзм майже відсутній в Італії, де встановлені правила обов’язкового голосування, в Австралії та Австрії взагалі встановлені відповідно адміністративна та кримінальна відповідальність за абсентеїзм. Це явище фактично відсутнє у країнах тоталітарного політичного режиму з відомих причин (КНДР, Куба, Лаос тощо) [5, с 309].

На думку деяких учених, участь у голосуванні громадян України на виборах має бути визначена не як право, а як юридичний обов'язок. Так, М.В. Цвік стверджує, що закріплення в майбутньому обов'язку громадянина України брати участь у голосуванні здатне позитивно вплинути на свідомість громадян, а санкції за неявку на вибори не можуть бути суворими, як у Пакистані, проте повинні мати виключно превентивний характер. Водночас, змістовним виявом принципу вільних виборів є неможливість переслідування, притягнення до відповідальності громадянина України за неучасть у виборах [2].

Абсентеїзм свідчить про недосконалість політичної системи країни, є показником збільшення недовіри до демократичних інститутів, індикатором наростання соціальної напруженості в суспільстві. Причини виборчої пасивності різняться залежно від рівня розвитку демократії, стабільності політичної ситуації, стану економіки, типу виборів тощо. Прояв абсентеїзму в Україні вказує на недооцінку ролі та значення демократичних інститутів, а також на низький рівень політичної культури.

Висновок: отже, аналізуючи явище абсентеїзму в Україні, потрібно відмітити, що які б не були причини абсентеїзму, неприбуття громадян на виборчі дільниці понижує демократичний потенціал суспільства. Тому необхідно шукати шляхи вирішення проблеми, що постала перед державою. Такими шляхами можуть стати:

1) розробка Державної програми підвищення правової культури виборців та організаторів виборів в Україні;

2) перегляд існуючої Концепції підвищення правової культури учасників виборчого процесу і референдумів в Україні від 8 грудня 2000р.;

3) введення обов’язкового вотуму — юридичного обов’язку виборців брати участь у голосуванні;

4) запровадження нових інститутів голосування, наприклад, голосування поштою чи голосування за дорученням тощо.

Література:

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року// Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – ст.141;

2. Конституційні принципи виборчого права в Україні [ Електронний ресурс ] / Шаптала Н.К.// Конституційне право України. Навчальний посібник – Режим доступу: http://pidruchniki.ws/1601101346888/pravo/konstitutsiyni_ printsipi_ viborchogo_prava_ukrayini;

3. Логвина В.Л. Політологія. Навчальний посібник - К.:Центр навчальної літератури, В.Л. Логвина Київ, 2006. - 304 с.;

4. Бучин М.А. Абсентеїзм як тип електоральної поведінки / М.А. Бучин / Збірник наукових праць «Політологічні студії». – Кам’янець-Подільський : КПНУ імені І. Огієнка, 2011. – Вип. 2. – с. 174-182.;

5. Олійник А.Ю. Актуальні проблеми конституційного права України: підручник. / за заг. ред. проф. А. Ю. Олійника - К.: «Центр учбової літератури», 2013.-554 с.