Куц Б.О.

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Медико-соціальні проблеми дерматологічної і косметологічної патології у дітей та підлітків

Останнім часом вчені спостерігають істотне погіршення стану здоров’я молодого покоління. Ще з часів Гіппократа було проведено низку досліджень, які доводять, що в патогенезі хронічних шкірних хвороб особливу роль відіграють психоемоційні фактори [25].

У 1866 році Ф. Гебра вказав на значний вплив психоемоційного стану на перебіг екземи, в свою чергу П.В. Нікольський (1901) пов’язав розвиток екземи з істерією. Згодом дослідниками сформовано групу дерматозів, пусковим механізмом яких є стрес. Це вказує на акутальність дослідження, необхідність заходів оптимізації боротьби та профілактики хвороб на сьогодні.

Численні наукові публікації свідчать про необхідність виявлення факторів, що впливають на формування здоров’я підлітків загалом, зокрема в межах Вінницької області. Дерматокосметологія як наука зародилась на основі більш фундаментального вчення. На території Вінницької області більшість аспектів, що стосуються дерматології та дерматокосметології розглядає місцева школа дерматології створена головним чином на базі Вінницького обласного шкірно-венерологічного диспансеру, який почав працювати у 1925 році.

Захворювання шкіри прийнято об’єднувати поняттям «дерматози». Вони різноманітні за своєю етіологією та за патогенезом, з переважним ураженням шкіри (Монахов К.М., 2005).

Школа Юцковської Я.А., що працює на кафедрі патофізіології використовує термін «дерматоз» для позначення патологій шкіри з ураженнями пилосебоцейного комплексу, що викликають істотні зміни в місцевому та загальному імунному статусі організму [13].

Залежно від характеру й ступеня важкості патології різняться медико- психологічні та медико-соціальні характеристики підлітка:

1. Патології та хвороби із легким перебігом, що є виліковними (короста, гострі піодермії, гострі дерматити тощо): хворих запевняють, що за умов виконання всіх настанов лікаря хвороба повністю вилікується і не буде мати в майбутньому ніяких наслідків для здоров’я.

2. Патології, що не спричиняють загальних розладів, а є лише косметичним дефектом (юнацькі вугри, вітиліго): хворих інформують про доброякісний характер хвороби, незважаючи на труднощі у лікуванні, можна одержати хороші результати у лікуванні.

3. Хронічні, рецидивні хвороби (екзема, псоріаз, червоний дискоїдний вовчак): наголошують на необхідності всебічного обстеження для виявлення можливих причин, що підтримують хронічний перебіг хвороби та терапії, завдяки якій можна сподіватися на тривалі ремісії.

4. Тяжкі, невиліковні хвороби (пемфігус): інформують хворих про нові досягнення у лікуванні даної патології, про те, що під впливом лікування настають тривалі ремісії і хворий навіть зможе повернутись до повноцінного життя.

5. Злоякісні хвороби шкіри (лімфоми): родичам слід повідомити про серйозність хвороби, а самого хворого підтримувати.

6. Спадкові хвороби (іхтіоз, бульозний епідермоліз): не можна приховувати труднощів у лікуванні цієї патології, наголошувати, що при систематичному спостереженні, лікуванні можна зберігати працездатність [23].

Важливою передумовою для зниження показників поширення дерматологічних патологій є профілактика. Часто такі заходи знаходяться на дуже низькому рівні або ж взагалі відсутні.

Соматичні та психологічні аспекти хвороб зазвичай тісно переплітаються саме при дерматологічних захворюваннях. Це відбувається залежно від характеру взаємодіючих систем (життєва ситуація – патологічний процес – особистість підлітка).

Головними важелями, що впливають не тільки на саме нездужання, а й на погіршення стану, мало того, навіть на розвиток хронічного характеру захворювання є тип особистості, психологічне сприйняття нею своєї патології. Слід не забувати, що люди, які вже мали той чи інший висип на шкірі, спокійніше психологічно реагують на появу нового, ніж ті хто, захворів уперше. Суть дерматологічної патології не може бути повністю зрозуміла лише на підставі оцінки поведінки, вражень та переживань під час його розмови з лікарем шкірно-венерологічногодиспансеру чи приватної клініки [19,27], зрозуміло, що проблеми зі шкірою мають своє відображення також на спілкуванні із однолітками, що може бути виявлено в ході наукового спостереження. Особливе значення мають ситуація в родині, школі та взагалі у середовищі підлітка.

У деяких випадках може простежуватися постійна екстраполяція до перебігу аналогічного (схожого в очах хворого) захворювання в близьких [19]. Це призводить до особливої стривоженості й страху, які своєю чергою зосереджують увагу та напружують психіку в цілому на зовнішньому вигляді. Така зацикленість може спричиняти психосоматичні захворювання [21]. Більшість дослідників у царині медичної психології однозначно стверджують, що психічна концентрація і дія найбільше корелює із захворюванням таких органів, як серце, очі, статеві органи та шкіра. Дезорганізацію соціального життя, зумовлену поширеним висипом на відкритих ділянках шкіри, іноді сприймається гостріше, ніж порушення функціонування організму [19, 21, 27].

Безумовно однією з найважливіших передумов лікування хворих є вивчення і розуміння медико-біологічних, соціальних аспектів особистості хворого, а також його внутрішнього світу, з’ясування ставлення до своєї хвороби. Необхідність подібного цілісного розуміння пацієнтів з їх індивідуальністю особливо потрібна на сучасному етапі, коли продовжується процес вузької спеціалізації, диференціації і технізації медицини, коли створилась відома диспропорція між високим рівнем соматичного обстеження хворих і повнотою вивчення їх особи, духовного світу. На сьогодні відбулося розщепленя між лікувальним впливом на соматику і психіку. Подібна ситуація погіршує прогноз багатьох хвороб, особливо тих, де суб’єктивні відчуття спричиняють тривалі страждання [6].

Т.В. Раєва [11] встановила, що невротичні соматоформні розлади, пов'язані із стресом, діагностовані у 56% дерматологічних хворих, у 32% подібних пацієнтів виникають афективні розлади переважно депресивного характеру, у 12% – розлади особистості і поведінки у зрілому віці.

Деякі психологічні особливості, що характеризують підлітковий вік є тим інструментом, використання якого при розробленні профілактичних методик та програм може допомогти досягти підвищення рівня інформованості серед підлітків та закласти фундамент для зміни на першому етапі ставлення до своєї поведінки, а в подальшому – і самої поведінки на безпечнішу або відповідальнішу, розвиваючи цим самим охорону здоров’я як напрям, що має бути першочерговим завданням органів влади [12,14,29].

Під психологічними особливостями слід розуміти певні вікові вияви, що можуть негативно позначатися як на житті самого підлітка, так і на його стосунках з оточенням: батьками, вчителями, лікарями, однолітками, вихователями [9,16].

Як вже зазначалось, для різних вікових періодів характерні певні види ураження шкіри обличчя. В період підліткового і молодого віку, від 11 до 25 років, найчастіше діагностується вугрова хвороба різної міри вираженості.

За даними М.А. Самгина [24], у віці від 12 до 24 років акне зустрічається у 85% людей, у вікових групах 25–34 і 35–44 роки – у 8 і 3% населення відповідно. Захворюваність демодекозом в популяції складає 2-5% і займає 7-е місце серед усіх шкірних хвороб [3]. Демодекоз може зустрічатися в усіх вікових групах, але останнім часом виявлена тенденція до підвищення частоти обіговості пацієнтів у віці від 20 до 40 років [4,15]. У віці 37–55 років найчастіше реєструється розацеа [19].

М.А. Самгин та ін. [13] встановили, що пусковим моментом при акне є генетично обумовлена гіперандрогенія або підвищена чутливість себоцитів до похідних тестостерону. Вони ж виділили чотири основні патогенетичні чинники: фолікулярний гіперкератоз, гіпертрофію сальних залоз з гіперсекрецією, мікробну колонізацію і запальну реакцію.

Я.А. Юцковская та ін. [8], в результаті досліджень, встановили, що значна роль в патогенезі акне також належить тестостерону. Причому його концентрація корелює з вираженістю запальної реакції і ступенем тяжкості вугрової хвороби [17].

Зрозуміло, що для характеристики дермато-косметологічних патологій існує ряд критеріїв, що слугують для окреслення деяких показників. Як вже зазначалося, важливим фактором в профілактиці захворювання є вивчення поширеності хвороб, що в свою чергу дає змогу проаналізувати ще один показник – показник якості життя. Велика кількість науковців пояснюють цей показник по-різному. Так, Я.А. Юцковская [8] інтерпретує термін «якість життя» як поняття узагальнююче, що відбиває функціональний стан людини у зв'язку з хворобою, і підкреслює, що у обстежених хворих з важкими формами вугрової хвороби показник якості життя істотно знижений. Кількість пацієнтів з цією патологією невпинно росте і складає приблизно 25-60% від усіх звернень щодо запальних захворювань шкіри [7].

Створення, уніфікація та стандартизація концепцій, що стосуються вивчення якості життя, є актуальними проблемами сучасної медицини. Посилено у цьому напрямку працюють ВООЗ, неприбуткові міжнародні організації та наукові періодичні видання, що спеціалізуються на питаннях якості життя, а саме співвідношення власного становища індивіда в суспільстві з планами, можливостями тощо [2]. Європейська академія дерматології та венерології наполегливо заохочує дерматологів використовувати та розробляти показники якості життя.

Загальне поняття якості життя є концепцією, що охоплює усі чинники впливу на життя особистості, у той час, як якість життя, пов'язана зі здоров'ям, поняття вужче, стосується безпосередньо проблем здоров'я. Вказана концепція поділяється на низку компонентів, що містять психологічні, соціальні та фізичні розділи.

Захворювання шкіри завжди мали потужний негативний вплив на життя хворих, але лише приблизно 15 років тому цей вплив було вперше підраховано. Відтоді спостерігається зростання інтересу до методологічних підходів визначення показників якості життя у дерматології. Чимало наукових досліджень присвячено впливу псоріазу на життя хворих, а також кілька оглядів щодо впливу захворювань шкіри на показники якості життя при акне, атопічному та контактному дерматиті. Вони дають інформацію про пацієнтів, щодо ефективності застосованої терапії, можливості негативного впливу хвороби на життя [2]. Техніка визначення показників якості життя базується також на опитувальниках. У дерматології використовують низку загальних опитувальників стосовно стану здоров'я та таких, що спеціально складені для певних дерматозів [1]. Наприклад, широко використовують опитувальники у Великій Британії, Голландії, Італії, Німеччині, Норвегії, Японії під час загальнонаціональних досліджень та оцінки ефективності лікування [2;13].

Щодо інших важливих медико-статистичних показників, важливим є аналіз поширенння хвороб. Наприклад, у 2012 році показник поширення захворювань серед підлітків України становив 21 096,2 (на 10 000). У першу п’ятірку областей із найвищим поширенням захворювань серед підлітків (15–17 років) увійшла й Вінницька область (18792,4). Аналіз поширенння хвороб за період 2001–2012 рр. визначив, що приріст означеного показника становив 42,0% [18].

Структура поширеності хвороб у 2012 році серед підлітків показала, що 4,61% випадків на теренах України становлять захворювання шкіри та підшкірної клітковини.

За аналізом офіційної статистичної звітності встановлено, що за період 2001–2012 років відбулися зміни у структурі поширеності хвороб. Так, хвороби даної категорії у 2001 році становили 4,95% (8-ма рангова позиція). У 2001 році цей показник серед юнаків складав 4,83 % (8-ма рангова позиція), а у 2012 році показник знову знижується до 4,6 % (7-ма рангова позиція), про що свідчать дослідження Всеукраїнської медичної статистики у праці Пересипкіної Т.В [5, 20].

Очевидно, що негативна динаміка у стані здоров’я підлітків України, поширеність хвороб потребує посилення уваги компетентних органів до розробки програм діагностики, профілактики найбільш поширених захворювань та прийняття організаційних рішень щодо поліпшення якості надання медичної допомоги підліткам, а, отже, і покращення якості життя населення в цілому та в перспективі.

На основі досліджень ІАЦ МС Вінницької області, зареєстрованих випадків звернень підлітків віком 15-17 років із дерматологічними захворюваннями на території Вінницької області можна стверджувати, що показники 2014 року значно знизилися у порівнянні з 2010 роком [10].

Пріоритетними напрямками при розв’язанні актуальних завдань можна вважати:

1. Проведення наукових досліджень щодо обґрунтування заходів активної профілактики порушень здоров’я підлітків, оцінки здоров’я, запровадження сучасних технологій діагностики та корекції донозологічних станів;

2. Моніторинг факторів ризику та захворюваності з подальшим проведенням профілактичних заходів;

3. Продовження та розвиток співпраці між органами влади, педагогічними колективами та лікувально-профілактичними закладами;

4. Підвищення освітнього рівня, наприклад, семінарські заняття, на яких розглядатимуть питання спостереження та профілактики захворювань [5].

Головним аспектом та рушієм для вирішення проблем соціальної адаптації, яка необхідна підліткам є звернення до соціальної медицини, яка допомагає боротись з наслідками – проблемами після перенесених хвороб, вивчаючи соціальну ситуацію, в якій знаходиться підліток. Так, для найоптимальнішого вибору у вирішенні проблеми необхідно аналізувати та планувати зміни якості та в характеристиці стилю і способу життя [29].

Список використаної літератури:

1. Finlay A. Quality of life measurement in dermatology:a practical guide/ Finlay A. // British Journal of Dermatology.–1997.–№136.– P. 305-314.

2. Stque M.J. Quality of life assessment in clinical trials: methods and practice / M.J. Stque, R.D. Hays, P.M. Fayers // New York: Oxford University Press, 1998.– 360 p.

3. Василенко Н. Ю. Основы социальной медицины: учеб. пособие / Н. Ю. Василенко. – Владивосток : ТИДОТ ДВГУ, 2004. – 129 с.

4. Верхогляд И.В.Современная антипаразитная терапия демодикоза/ И. В. Верхогляд //Клиническая дерматология и венерология. – 2006.–№4.– С. 89-90.

5. Галникіна С. О. Сучасні можливості контролю вугрової хвороби / С. О. Галникіна // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2015. – № 1. – С. 73-78.

6. Дворянкова Е.В. Особенности психоэмоционального статуса у дерматологических больных / Е.В. Дворянкова, М.В. Горячкина, З.Э. Рагимова //Экспериментальная и клиническая дерматокосметология. – 2007. – №3. – С.52-55.

7. Дерматозы лица: клинико-патогенетические и иммунологические аспекты / А.Д. Юцковский, Я.А. Юцковская, Н.В. Кусая [и др.] // Тихоокеанский мед. журнал. – 2008. – №3. – С. 78-82.

8. Дерматозы лица: клиноко-патологические и иммунологические аспекты/ Я.А. Юцковская, Е.В. Маслова, Н.Б. Метляєва [и др.] // ДВ вестник дерматовенерологии, дерматокосметологии и сексопатологии. – 2007. – № 1. – С. 11-13.

9. Доскач С. С. Аналіз психологічних передумов становлення внутрішньої позиції дорослого у підлітків / С. С. Доскач // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія психологічна. – 2011. – Вип. 1. – С. 145-156.

10. Інформаційно-аналітичний центр медичної статистики Вінницької області [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/25501625

11. Калюжна Л.Д. Хвороби шкіри жінок у віковому аспекті : навчальний посібник / Л.Д. Калюжна. – К.: Грамота, 2009. – 127с.

12. Коляденко В.Г. Медицинская деонтология в дерматологии и венерологии / В. Г. Коляденко, А. Е.Федоренко, Д. Я. Головченко. – Киев : Здоровья, 1989. – 165 с.

13. Коляденко В.Г. Показники якості життя у дерматологічних хворих / В.Г. Коляденко, П.В. Чернишов // Укр. журнал дерматол., венерол., косметол. – 2005. – №2 (17). – С.11-14.

14. Коляденко Н. В. Взаємозв'язок між психічними станами та захворюваннями шкіри з позиції функціонального діагнозу / Н. В. Коляденко // Укр. журн. дерматології, венерології, косметології. – 2008. – № 3 – С.58-62.

15. Лошакова В.И. Демодекоз – актуальная проблема современной дерматокосметологии / В.И. Лошакова // Вестник последипломного медицинского образования. – 2001. – № 1.– С. 79-80.

16. Максимова Н.Ю. Соціально-психологічний аспект профілактики аддиктивної поведінки підлітків та молоді / Н.Ю. Максимова, С.В. Толстоухова. – К.: ДЦССМ, 2000.– 200 с.

17. Обоснование моно- и комплексной терапии акне средней степени тяжести/Я.А.Юцковская, Н.Б. Метляева, Е.В. Маслова [и др.] // ДВ вестник дерматовенерол., дерматокосметол.и сексопатол. – 2008.– №2.–С. 9-15.

18. Пересипкіна Т. В. Стан здоров’я та прогноз поширеності захворювань серед підлітків України / Т. В. Пересипкіна // Здоровье ребенка. – 2014. – № 8. – С. 12-15.

19. Пересипкіна Т.В. Динаміка стану здоров’я підлітків України / Т.В. Пересипкіна // Здоровье ребенка. – 2014. – № 1 (52). – С. 12-15.

20. Потекаев Н.Н. Современные представления об этиологии, клинике и терапии розацеа / Н.Н. Потекаев // Косметика и медицина. – 2001.–№ 6.– С. 15-21.

21. Психологічні аспекти навчальної та інформаційної роботи з підлітками / Т.В. Проценко, Б.М. Ворник, К.О. Талалаєв, В. П. Коломієць // Укр. журн. дерматології, венерології, косметології. – 2003. – № 4. – С. 106-107.

22. Розамет крем - высокоэффективное средство лечения розацеа / А.М. Лалаева, С.И. Данилов, В.А. Пирятинская, Т.В. Грибанова // Вестник дерматологии и венерологии. – 2005. –№5.– С. 40-42.

23. Савчак В. І. Медсестринство у дерматовенерології: навч. підруч. для студ. вищ. мед. навч. закл. I-II рівнів акредитації / В.Савчак, М. Ковальчук. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – 170 с : іл.

24. Самгин М.А. Новое в патогенезе и местной терапии угревой сыпи / М.А. Самгин, С.А. Монахов // Вестник дерматологии и венерологии. –2003. – № 2. – С. 31-33.

25. Сизон О. О. Деякі психосоматичні аспекти у практиці дерматолога / О. О. Сизон, І. О. Чаплик-Чижо //Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія –2012. – № 3. – С.68-73.

26. Федоренко О. Є. Дерматологічна патологія як медико-психологічна проблема / О.Є. Федоренко //Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2005. – №2. – С.6-9.

27. Центр медичної статистики МОЗ України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.moz.gov.ua/ua/portal/oth_stat.html

28. Шевченко С.І. Захворювання шкіри: психосоматичний аспект / С.І. Шевченко // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. – 2013.– №19.– С.191-199.

29. Юдина С. Г. Проблемы косметологии в Украине / С. Г. Юдина // Укр. журн. дерматології, венерології, косметології. – 2005. – № 1. – С. 68-69.