Экономические науки/ 12.Экономика сельского хозяйства

К.е.н. Удова Л.О.

ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України ”, м. Київ

МЕХАНІЗМИ ПІДТРИМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ДРІБНИХ ТОВАРОВИРОБНИКІВ ПОЛЬЩІ ПРИ ВСУПІ ДО ЄС

Економічна інтеграція країн, що трансформуються, до європейських структур передбачає досягнення ними, при проведенні структурних реформ, макроекономічної стабільності, покращення умов конкуренції тощо. Особливого значення для нашої країни, зокрема, має процес створення сприятливих передумов для успішного розвитку аграрного сектору. Позитивним може бути досвід адаптації до умов ЄС аграрного сектору Польщі.

На початку трансформаційних перетворень Польща і Україна мали приблизно однакові стартові позиції. У Польщі в післявоєнні роки сільське господарство розвивалось, в основному, на базі приватної власності на землю та інші засоби виробництва. У 1990 р. приватний сектор складався з більш як 2 млн селянських господарств середньою площею 6,3 га, у володінні яких перебували 76% сільськогосподарських угідь. У 1998 році приватний сектор володів площею у 17 млн га сільгоспугідь, що складало 92,3% загальної площі. Тобто у Польщі спостерігалась тенденція до збільшення чисельності селян-власників, які господарюють самостійно [1].

У даний час, згідно Конституції (ст. 21), у Польщі основною організаційною формою ведення сільського господарства вважається сімейне господарство, яке може використовувати як особисту працю членів сім’ї, так і найману працю під час проведення сезонних робіт. На сьогодні середній розмір польського господарства складає близько 7 га. У 2013 р. найбільшу питому вагу – 53,7% у загальній кількості становлять господарства розміром до 5 га (вживаючи при цьому 13,1% загальної площі сільгоспугідь), а найменшу – 2,2% ті, що вживають понад 50 га (використовують 30,8% загальної площі сільгоспугідь) [2]. Отже, основу польських товаровиробників становлять невеликі за розміром господарства, які виробляють основну частину сільськогосподарської продукції країни.

Готуючись до вступу в ЄС, уряд Польщі посилив Бюджетну підтримку сільського господарства. Протягом 2001-2003 рр. допомога фермерам становила понад 59 млрд злотих. Активізувалася Програма підтримки сільських регіонів, яка сприяла розвитку малого бізнесу, підвищенню рівня життя та відродженню соціальної інфраструктури, наданню сільськогосподарським виробникам інформації про умови аграрного виробництва в ЄС [3].

Після приєднання Польщі до ЄС стало зрозуміло, що необхідно проводити організаційно-економічну перебудову сільського господарства так, щоб воно стало складовою ланкою єдиної системи аграрного виробництва в межах ЄС. У Польщі політику аграрних реформ проводить Агентство реструктуризації та модернізації сільського господарства, метою якого є підвищення якості та ефективності агровиробництва. Його основна діяльність спрямована на фінансову підтримку підприємств АПК: сільгоспвиробництва, агропродовольчої переробки; створення ринкової інфраструктури [1].

Економічну вигоду Польща отримала за рахунок прямих дотацій з бюджету ЄС, що надходять до країни в рамках реалізації двох напрямів – політики вирівнювання та підтримки сільського господарства. З моменту вступу до ЄС країна отримала майже 85,3 млрд євро, з них на підтримку розвитку сільського господарства – 28,2 млрд євро. У бюджеті ЄС на 2014-2020 рр. Польщі призначено 105,8 млрд євро, з них 33 млрд – у рамках САП [4].

З 1 травня 2004 року змінилися засади функціонування сільського господарства Польщі: система інтервенції на сільськогосподарських ринках була замінена практиками, що використовуються в ЄС; система дотацій була адаптована під вимоги ЄС; збережено низку існуючих інструментів – кредити за зниженою відсотковою ставкою для придбання сільськогосподарських ресурсів для виробництва та прямих інвестицій, застосовано План розвитку сільських районів та Секторальну оперативну програму для підтримки реструктуризації та модернізації сектору тваринництва, що підтримувалися ЄС.

У Польщі застосовується спрощена система прямих виплат виробникам сільськогосподарської продукції, а державна підтримка здійснюється у вигляді додаткових платежів. Основні види підтримки: 1) підтримка для молодих фермерів – надається молодим людям (віком до 40 років), які тільки почали працювати у сільському господарстві, або тим, хто започаткував власну справу нещодавно (до 5 років); 2) підтримка виробника – надається господарствам, які виробляють певні види продукції (молоко та молочні продукти, фрукти, овочі тощо); 3) підтримка мікроферм – надається у розмірі до 1250 євро; 4) додаткова підтримка, яка надається невеликим і середнім господарствам.

Висновки. Трансформацію аграрної політики Польщі та України було розпочато майже одночасно у 90-х роках минулого століття, однак отримані результати суттєво різняться. У Польщі спостерігається створення конкурентоспроможного аграрного виробництва в умовах розвитку євроінтеграційних процесів за рахунок: зростання обсягів виробництва аграрної продукції з високою доданою вартістю, фінансової підтримки дрібних товаровиробників як з боку держави, так і ЄС тощо.

Література

1. Лагодієнко В.В. Світова практика регулювання агропромислового виробництва // [Електронни ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/36068/04-Lagodienko.pd.

2. Rocznik Statystyczny Rolnictwa 2014: statistical yearbook of agriculture. – Warzawa, 2014. – 445 s.

3. Стрільчук Д.Р. Трансформація аграрної політики Польщі напередодні її вступу до Європейського Союзу // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Л.Українки. – 2008. – № 6. – С. 205-209.

4. Інтеграція до ЄС: досвід Польщі та виклики для України //[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/macrolevel/integraciya-do-yes-_.html.

Дослідження виконано при підтримці НАН України у рамках відомчої теми "Ресурсні можливості розвитку аграрного сектору економіки України" (номер державної реєстрації 0114U001638).