Асистент Шевченко С.В.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

ЗОВНІШНІЙ ДЕРЖАВНИЙ БОРГ УКРАЇНИ

Зовнішній державний борг - сукупність боргових зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку.

Державний зовнішній борг складається з: позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу; позик на підтримку національної валюти; позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів; гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками; державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України.

Зростання державного боргу України протягом останнього часу стало наслідком дефіциту державного бюджету, внаслідок чого постійно відбувалося залучення позик для його покриття. До того ж, це є причиною збільшення рівня інфляції значними темпами, випереджання цін над виплатами заробітних плат, залежність країни від зовнішніх кредиторів та поступова девальвація національної валюти, а отже і погіршення рівня життя населення, зменшення їх реальних доходів. Проаналізувавши досвід багатьох країн світу, можна стверджувати, що чим більш обтяжливим стає для держави зовнішній борг, тим його обслуговування негативніше впливає на функціонування фінансової системи та економіки в цілому. З метою зменшення зовнішніх боргових зобов’язань і відповідно зменшення витрат на їх обслуговування необхідно імплементувати якісно нові методи вдосконалення механізму їх управління.

Досвід останніх років показує, що наразі ще існує багато прогалин у політиці управління зовнішнім боргом держави, оскільки ефективних зрушень у цій сфері досі не спостерігається. В Україні цей процес пов'язаний із численними проблемами. Судячи із зарубіжного досвіду, найефективнішим методом є вкладення позичених коштів в інвестиційну діяльність. Проте Україна обрала найменш ефективний метод вкладення коштів, які спрямовуються на покриття дефіциту бюджету та на зменшення зовнішнього боргу попередніх років. При цьому це може зменшити золотовалютні резерви нашої країни.

Динаміка зростання зовнішнього державного боргу України приблизно відповідає зростанню валового зовнішнього боргу. Питома частина зовнішнього державного боргу в останні роки залишається більш-менш стабільною і становить 25-35% від загального зовнішнього боргу.

Зростання питомої ваги державного боргу, номінованого в іноземній валюті, означає збільшення витрат уряду з обслуговування власних боргових зобов’язань, що також будуть номіновані в інвалюті. Для українських фінансових ринків це відобразиться у ще більшому скороченні валютної пропозиції та подальшій девальвації гривні. Ця обставина є однією з підстав щодо проведення реструктуризації заборгованості країни перед зовнішніми приватними кредиторами.

Згідно з даними Національного банку України основною валютою зовнішніх запозичень України станом на 1 січня 2016 року залишається долар США (75,2%). Питома вага зобов’язань у СПЗ перед МВФ зросла з 6,0% на початок року до 10,5%. Частка зовнішньої заборгованості в гривнях скоротилася за рік з 1,7% до 0,8% від валового обсягу боргу. Зобов’язання в російських рублях становили 1,5% від валових зовнішніх зобов’язань українських резидентів порівняно з 1,9% на початок року.

Завдяки реструктуризації комерційного зовнішнього боргу витрати на погашення зовнішнього державного боргу в 2016 році складуть 574 млн дол. США проти 2,25 млрд дол. США, які Україні довелося б сплатити без реструктуризації. На обслуговування зовнішнього боргу в 2016 році Україна витратить 1,277 млрд. дол. США. Це випливає з графіка виплат, наданого Міністерством фінансів. Найбільші виплати за зовнішнім боргом України в 2016 році будуть припадати на березень і вересень, оскільки саме в ці місяці буде відбуватися виплата купона по 9 нових облігаціях, випущеними відповідно до умов реструктуризації зовнішнього комерційного боргу. Реструктуризація зовнішнього комерційного боргу, проведена Міністерством фінансів України в 2015 році, дозволила зменшити боргове навантаження і ліквідувати пікові навантаження на державний бюджет і резерви Національного банку при необхідності значних разових виплат за зовнішніми зобов’язаннями.

Масштабні політико-правові та соціально-психологічні потрясіння 2013 –2015 рр. в Україні підсилили дію деструктивних факторів розвитку суспільства. Тому, на сьогодні вкрай важливо відновити продуктивну співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями, провідною серед яких є МВФ.

Останні макроекономічні розрахунки свідчать, що кредити, які надає Україні МВФ майже не впливають на зростання економіки, показників ВВП та загального виробництва, а лише і надалі збільшують борги, адже кошти МВФ неефективно використовуються, не направляються на конкретні реформи.

З метою погашення боргів перед МВФ Україні необхідна додаткова валюта, залучена країною в результаті збільшення обсягів експорту та припливу іноземних інвестицій.

В Україні, з урахуванням особливостей розвитку фінансово-кредитної системи, стратегічними напрямами боргової політики держави мають стати: підтримання розміру державного боргу України на економічно безпечному рівні; оптимізація структури державного боргу і зниження вартості його обслуговування; утримання стабільної боргової позиції уряду та запобігання виникненню криз ліквідності і платоспроможності; досягнення економічно обґрунтованого співвідношення між фінансовими потребами держави і витратами на обслуговування державного боргу; продуктивне використання запозичених коштів і посилення інвестиційної спрямованості державних позик.