Экономические отношения / Финансовые отношения

К.е.н. Юрій С.М.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Студентка 4 курсу Сташкевич А.Р.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Бюджетний дефіцит в Україні як характерна ознака бюджету

Бюджет нашої держави вже тривалий час є дефіцитним. Дефіцит бюджету характеризується перевищенням видатків бюджету над його доходами та є досить небезпечним для економіки будь-якої країни. Тому необхідні відповідні методи оцінки впливу, причин виникнення та наслідків, а також ефективних дій з боку влади щодо регулювання та управління бюджетним дефіцитом. Дефіцит бюджету є одним із дієвих об’єктів державної фінансової політики регулювання збалансованості бюджету, що значним чином впливає на темпи економічного зростання, стан бюджетної та боргової стійкості, результативність структурних перетворень в економіці та соціальній сфері.

Отже, дослідження таких важливих аспектів, що негативно впливають на економіку та бюджет України є досить актуальним на сучасному етапі, адже дозволяє визначити найоптимальніші шляхи подолання даної проблеми.

Сучасні трансформаційні процеси в економіці зумовлюють необхідність удосконалення фінансової політики, у тому числі підвищення стимулюючої функції бюджетної системи за рахунок регульованого обсягу дефіциту бюджету. Від своєчасності та рівня обґрунтованості рішень щодо допустимого обсягу дефіциту, можливих джерел фінансування спричиненого ним розриву у доходах і видатках бюджету залежить збалансованість державних фінансів та функціональна спроможність бюджетної системи. Важливим є посилення методологічної обґрунтованості регулювання дефіциту бюджету як засобу фінансової політики й удосконалення механізму його функціонування [6, с.138].

Досліджуючи тенденції розвитку і спаду бюджетного дефіциту, можна визначити умови його формування в Україні, що полягають у:

- загальному спаді виробництва, зниженні ефективності його роботи;

- несвоєчасному проведенні структурних змін в економіці;

- жорсткій податковій політиці, яка не стимулює виробництво;

- розвитку інфляційних процесів, кредитній та ціновій політиці;

- незбалансованості доходів і видатків бюджету, зростанні видатків при зниженні доходів;

- відсутності інвестиційної привабливості [8].

Основними причинами розбалансування бюджету є: кризові трансформації економіки, зростання частки державних видатків при розподілі валового внутрішнього продукту (ВВП), недосконалість системи бюджетного прогнозування та планування, необґрунтованість формування та реалізації бюджетної і податкової політики, використання бюджетного дефіциту з метою стимулювання економічного зростання, стабілізації макроекономічної ситуації у період економічних трансформацій та посткризового відновлення економіки [6, с.139].

У новій редакції Бюджетного кодексу [1] наводяться чотири види джерел фінансування бюджетного дефіциту:

1) Кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень. Запозичення – операції, пов’язані з отриманням державою позик на умовах повернення, платності та строковості для фінансування державного бюджету.

2) Кошти від приватизації державного майна – кошти від відчуження майна, що перебуває в державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. До надходжень, безпосередньо пов'язаних із процесом приватизації, належать надходження від покупців за подання заяви на приватизацію; кошти від збору за реєстрацію покупців для участі в аукціоні, конкурсі; суми штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за придбані об'єкти приватизації; надходження від продажу патентів на право оренди приміщень; відсотки, нараховані на суму відстрочених платежів тощо.

3) Повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу / пред’явлення цінних паперів.

4) Залишок бюджетних коштів загального фонду – використовується для фінансування дефіциту бюджету якщо його обсяг на кінець попереднього бюджетного періоду перевищив обсяг оборотного залишку коштів відповідного бюджету [5, с.32].

У 2015 році річний плановий показник дефіциту державного бюджету зі змінами, що включав коригування граничного обсягу дефіциту за спеціальним фондом, внесеними розпорядниками бюджетних коштів, становив 78,6 млрд. грн. Фактично Державний бюджет України був виконаний із дефіцитом у сумі 45,2 млрд. грн., що становить 57,4% річного планового показника зі змінами. Рівень дефіциту державного бюджету у 2015 році на 32,9 млрд. грн. менше фактичного показника дефіциту державного бюджету за 2014 рік (78,1 млрд. грн.) [7].

Згідно із прийнятим Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», доходи держбюджету перевищуватимуть доходи бюджету-2015 на 15,1%, або на 88,1 млрд. грн., і складатимуть млрд. 595,1 грн. Витрати бюджету-2016 і надання кредитів перевищують показники 2015 року на 14,5%, або на 86,7 млрд. грн., і досягають 684,5 млрд. грн.

Граничний обсяг дефіциту державного бюджету України встановлений в сумі 83 млрд. 694 млн. грн. (3,7% прогнозного ВВП в межах маяка Міжнародного валютного фонду (МВФ) проти 4,1% ВВП в 2015 році), у тому числі граничний обсяг дефіциту загального фонду державного бюджету України – у сумі 68 млрд. 893,7 млн. грн. і граничний обсяг дефіциту спеціального фонду державного бюджету України – у сумі 14 млрд. 800 млн. 257,8 тис. грн. [7].

Розглядаючи соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту необхідно враховувати форми його впливу на розвиток національного господарства, які можуть бути позитивними, негативними або взагалі наслідків може не бути. Бюджетний дефіцит може бути додатковим стимулом соціально-економічного розвитку, якщо він спонукатиме до раціонального використання бюджетних коштів, посилення бюджетної дисципліни та збільшення доходної частини державного бюджету. Тезу про позитивний вплив бюджетного дефіциту на економіку сфер національного господарства підтримував Дж. Кейнс.

Однак переважна більшість вчених-економістів схиляються до думки, що бюджетний дефіцит має негативний вплив на соціально-економічні процеси у суспільстві. Він є свідченням марнотратства уряду, чинником макрофінансової нестабільності, показником посилення інфляційних процесів, кризи державних фінансів, причиною зниження ефективності податкової політики та підривом впевненості суспільства у майбутньому [2, с.519 ].

У більшості країн світу, у тому числі в Україні, бюджетні дефіцити набули хронічного характеру, що сприяло поглибленню фінансової нестабільності. Вони дають поштовх інфляційним процесам і відволікають значні обсяги фінансових ресурсів з приватного сектору. Не контрольованість і зняття питання про бюджетне обмеження дефіциту є причиною погіршення фінансової дисципліни у країні та поглиблення фінансової безвідповідальності урядів. Наявність хронічних бюджетних дефіцитів у світовій практиці свідчить про існування певного причинно-наслідкового механізму. Причинно-наслідкова діалектика бюджетних дефіцитів така. У першу чергу, бюджетний дефіцит впливає на скорочення обсягу заощаджень у загальнонаціональному масштабі, яке зумовлює зростання відсоткової ставки, меншу доступність кредитних ресурсів для приватного сектору [4, c. 210].

Передусім одним із ключових кроків має стати повноцінне середньострокове планування бюджетних показників (3-5 років), а також закріплення граничних норм бюджетної незбалансованості (на рівні 3%). Важливим є також оптимізація боргової політики щодо залучення кредитів і переорієнтація на внутрішні позики, оскільки щороку борговий тиск збільшується та суттєво впливає на бюджетний дефіцит. Невідкладним є перегляд податкової реформи, затвердження нових положень, спрямованих на зменшення податкового тиску на малі підприємства та скасування численних неефективних зборів; продовження пенсійної реформи, суть якої має полягати в скороченні дефіциту Пенсійного фонду України тощо.

Реалізація цих, а також інших заходів може сприяти послідовному зменшенню дефіциту бюджету, стабілізації економічної ситуації в Україні та зміцнення фінансової безпеки держави [3, c. 183].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бюджетний кодекс України: Закон України № 2456-VI від 08.07.2010 р. [Електронний ресурс] // ВВР. − 2010. − № 50-51. − ст.572 – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2456-17

2. Кулінська А. В. Подолання бюджетного дефіциту як складова національної стратегії соціально-економічного розвитку національного господарства / А. В. Кулінська // Університетські наукові записки. - 2012. - № 3.- С. 519-523

3. Лук’яненко І. Г. Проблеми управління бюджетним дефіцитом для забезпечення фінансової безпеки України / І. Г. Лук’яненко // Вісник ДДФА. Економічні науки. - 2014. - № 2. - С. 178-184

4. Нечаюк І. Б. Шляхи подолання негативних наслідків бюджетного дефіциту в державі / І. Б. Нечаюк // Економічний форум . - 2014. - № 1. - С. 209-213

5. Оченаш І. П. Джерела фінансування бюджетного дефіциту та його місце у системі бюджетного регулювання / І. П. Оченаш // Регіональна бізнес-економіка та управління. - 2013. - № 2. - С. 30-34

6. Пасічний М.Д. Бюджетний дефіцит у системі фінансової політики України/ М.Д. Пасічний // Вісник ДДФА: Економічні науки. – 2014. – №1 (31). – С. 137–144

7. Інформація Міністерства фінансів України щодо виконання Державного бюджету України за 2015 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://ukurier.gov.ua/uk/articles/informaciya-ministerstva-finansiv-ukrayini-08/

8. Лещук В. Причини і наслідки формування бюджетного дефіциту в Україні [Електронний ресурс] / В. Лещук. – Режим доступу : http://fem.sumdu.edu.ua/images/stories/conf/out/23.pdf