Прісняк В.І.

Науковий керівник Доц. .к.е.н. Алескерова Ю.В.

Вінницький національний аграрний університет

СТАН МОНЕТИЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ, ЙОГО ПРИЧИНИ ТА ШЛЯХИ ПОЛІПШЕННЯ

У сучасних умовах переходу України до ринкової економіки помітно зростає роль обґрунтування сутності грошово-кредитної політики, спрямо- ваної на стимулювання сталого економічного розвитку, і на цій основі – підвищення народного добробуту. Від ефективності грошово-кредитної політики залежать головні макроекономічні завдання держави. Грошово-кредитна політика в Україні має бути націлена на успішне розв’язання проблем перехідної економіки через зростання ефективності діяльності банківської системи та грошового обігу.

Обов'язковою передумовою побудови та ефективного функціонування ринкової економічної системи в державі є наявність розвиненого ринку корпоративних цінних паперів. Нині в Україні однією з основних перешкод для суб'єктів господарювання є обмежений доступ до фінансових ресурсів – залучення зовнішнього фінансування є складним і тривалим процесом. Комерційні банки, у зв'язку з численними ризиками ведення під- приємницької діяльності у сучасних умовах, істотно підвищили нормативи для надання кредитних позик, реально зробивши їх недоступними для підприємств. У таких умовах зростає роль ринку корпоративних цінних паперів як ефективного механізму акумуляції та перерозподілу вільних фінансових ресурсів. Очевидно, що у разі невиконання ринком корпоративних цінних паперів своїх основних функцій, виявлення чинників і характеру їхнього впливу допоможе сформувати таку стратегію розвитку, яка б максимально зменшила вплив негативних процесів.

Дослідження зміни рівня монетизації та визначення її оптимального значення займались як зарубіжні, так і вітчизняні вчені. Серед них П. Семюелсон, Ф.Гаєк, Л.Харріс, І.Альошина,А.Гальчинський, О.Дзюблюк, І.Лютий, В. Міщенко, М.Савчук, А.Чухно та інші. Проте слід зазначити, що багато питань, пов ́язаних з дослідженням чинників впливу на рівень монетизації в Україні не є достатньо вивченими.

У банківській енциклопедії монетизація економіки визначається як «макроекономічний показник , що характеризує ступінь забезпеченості економіки грошима , необхідними для здійснення платежів і розрахунків, та відображає забезпеченість процесів виробництва та споживання відповідною грошовою масою; це інтегральний показник , який відображає довіру суспільства до національної валюти, до політики монетарної влади , а також рівень кредитної активності . Зрештою, рівень монетизації економіки визначається рівнем розвитку економіки».

Засоби й інструменти бюджетної та монетарної політики, як правило, не використовуються окремо (одноосібно), тому об’єктивною є проблема узгодження між ними . Водночас динамічність посткризового соціально-економічного розвитку не вдасться забезпечити без стратегічної координації діяльності Уряду, Міністерства фінансів і Національного банку України. Для цього потрібно використовувати методи стратегічного управління. У сучасній економічній літературі з проблем взаємозв’язку бюджетної та моне- тарної політики зазвичай виділяються дві основні групи стратегічних проблем, які спільно розв’язують Уряд, Міністерство фінансів і Нацбанк України. Перша група проблем пов’язана з питаннями стратегічної комплементарності (доповнення одне одного) інструментів бюджетної та монетарної політики, друга — з рівнем інфляції та дефіцитом державного бюджету.

Монетизація визначається як засіб забезпечення та задоволення платоспроможного попиту на гроші, в тому числі на грошовий капітал, усієї економіки країни як єдиного цілого. Вона повинна бути пов'язана з обсягами створеної в економічній системі вартості товарів та послуг, швидкістю обігу грошової маси, величиною попиту та пропозиції на товари і гроші, станом товарного та фінансового ринків.

Зокрема, визначення рівня монетизації є важливим показником, який характеризує достатність грошової маси для забезпечення обігу . Першим коефіцієнт монетизації ввів А.Маршал у своєму монетаристському рівнянні обміну:

М=k•P•Y,

де М – обсяг грошової маси обігу , k - коефіцієнт Маршала, P – середній рівень цін на товари , Y – обсяг національного доходу або валового національного продукту . Фактично коефіцієнт Маршала визначає ту частину активів, яку економічні суб̓ єкти бажають постійно зберігати у вигляді готівки .

Але останнім часом використання даного показника викликає серед науковців багато зауважень , які можна звести до такого:

– суперечність між визначенням грошової маси (одиниці запасу) та ВВП (одиниці потоку);

– недоліки складу самого показника ВВП, коли до нього включаються непрямі податки (мита, акцизи, податок на додану вартість, податки на майно тощо), що завищує суму ВВП, при цьому нічого не вкладаючи у виробництво та обмін.

– сам по собі розмір ВВП не характеризує потреби економіки у грошах

– відмінність методик розрахунку грошових агрегатів М1, М2, М3, а в деяких країнах М3 навіть взагалі не розраховується, в якості якого використовується грошовий агрегат М2. У той же час, якщо не звертати увагу на дійсно аргументовану критику цього показника, не можна заперечувати той факт, що в економічно розвинутих країнах рівень монетизації в рази і навіть у десятки разів перевищує аналогічний показник економічно відсталих країн, до яких, на жаль, поки що відноситься і Україна.

На сьогодні потрібно вживати заходів у напрямку інноваційного розвитку економіки, зростання обсягів ВВП, значного підвищення доходів населення, які можуть стати надійною основою збільшення розмірів сум вкладів у банки, що забезпечить збільшення власної частки вищого грошового агрегату. Окрім поліпшення структури грошової маси, не менш важливою проблемою грошово-кредитної політики в Україні є подальший розвиток кре- дитних відносин, зокрема з використанням цінних паперів.

На мій погляд, український фінансовий ринок, маючи більше ознак, при- таманних саме банкоцентричній моделі, все ж, повинен розвиватися у змішаній системі, використовуючи передові світові практики формування ефективного ринкового механізму, та, безумовно, зважаючи на особливості української ментальності, традиції та інші чинники, що пов'язані зі становленням української державності. Адже в умовах глобалізації та активної транскордонної співпраці фінансові ринки все більше почали інтегруватись – створюються універсальні фінансові організації, які у своїй діяльності об'єднують як банківське кредитування, так і фінансування на ринку цінних паперів. За таких умов ефективним є розвиток ринку цінних паперів, який поряд із банківським кредитуванням створюватиме ефективний механізм перерозподілу фінансових ресурсів.

Для досягнення стабільного економічного розвитку економіки необхідно об'єднати зусилля центрального банку й уряду. Основа розвитку – низька та стабільна інфляція може бути забезпечена завдяки узгодженим діям банку й уряду під час формування монетарної та фіскальної політики. При цьому слід зазначити, що центральний банк не повинен підтримувати дії уряду, які суперечать досягненню основної мети монетарної політики. Обґрунтоване пояснення центральним банком мети і способів її досягнення дозволить підвищити ефективність роботи всіх фінансових ринків. Необхідно розвивати фондовий ринок. Саме через його нерозвиненість виникають труднощі в регулюванні національним банком України грошової пропозиції шляхом проведення операцій на відкритому ринку. Слід продовжити політику підвищення рівня капіталізації банківської системи. Реалізація запропонованих заходів дозволить підняти рівень ефективності функціонування народного господарства України.

ЛІТЕРАТУРА

1. Академічний тлумачний словник української мови. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://sum.in.ua/s/fundamentaljnyj.

2. Dawn Freshwater, Sian Masiln-Prothero Blackwell's Nursing Dictionary. [Electronic resource]. – Mode of access http://www.worldcat.org/title/blackwells-nursing-dictionary/oclc/249316169.

3. Школьник І.О. Фінансовий ринок України: сучасний стан і перспективи розвитку : монографія / І.О. Школьник. – Суми : Вид-во ВВП "Мрія-1", 2013. – 348 с.

4. Миркин Я.М. Рынок ценных бумаг России: воздействие фундаментальных факторов, прогноз и политика развития / Я.М. Миркин. – М. : Изд-во "Альпина Паблишер", 2012. – 624 с.