Перепелиця К. Р.

Хaркiвcький торговельно-економiчний iнcтитyт

Київcького нaцiонaльного торговельно-економiчного yнiверcитетy, Укрaїнa

Нayковий керiвник: к.е.н., доц. Бyднiк М. М.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ

СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ

В світі намає такої діяльністі суб’єкта господарювання, яка б не була пов’язана з непередбачуваними подіями, що так чи інакше виникають в процесі їх діяльності та призводять до різного роду проблем та збитків. Це можна охарактеризувати словом «ризик». Серед усіх суб’єктів ризику окремо можна виділити страхові організації. Це унікальні інститути, що реалізують свою діяльність у ризиковому середовищі та погоджуються накопичувати додатково ще ризики інших суб’єктів господарювання. Страховики змушені все більш зважено підходити до здійснення операцій страхування, адже менеджмент страховиків стикається зі значною кількістю проблем. Система управління ризиками страхових компаній повинна бути комплексною і включати підходи до управління різними видами ризиків. Від того, наскільки така система буде обґрунтованою та системною, залежить уся подальша діяльність страхових компаній.

Питання, що безпосередньо стосуються методів управління ризиками в страховій діяльності, розглядаються в наукових працях таких вчених, як
В. В. Вітлінського, О. О. Гаманкової, С. С. Осадця, Г. І. Великоіваненко,
Г. В. Чернової, О. А. Лобанової, О. В. Чугунова, В. В. Шахова тощо.

Метою дослідження є розгляд сутності управління ризиками страховика.

Страхові компанії на відміну від будь-яких інших підприємницьких структур мають справу з великою кількістю ризиків [1, с. 91]. Сукупність ризиків, прийнятих на страхування, характеризується таким поняттям, як страховий портфель, структура якого, в кінцевому підсумку, визначає подальшу долю існування страхової компанії як суб’єкту
господарювання [2, с. 192].

Управління ризиками страховика – це цілеспрямована діяльність компанії щодо ідентифікації, оцінювання та контролю за ризиками, що можуть завдати небезпеки ресурсам страхової компанії або її здатності виконувати страхові зобов’язання та приносити прибуток.

Існують чотири основні методи управління ризиками страховика:

- уникнення ризику, що являє собою повне припинення діяльності, що містить в собі потенційну небезпеку;

- скорочення ризику припускає зниження можливості втрати, за рахунок обмеження ризикованої діяльності;

- утримання ризику, що передбачає знаходження в зоні ризику;

- передача ризику (страхування від ризику). При цьому способі фінансовий ризик передається третій стороні.

Перші три методи мають схожу сутність як для різних суб’єктів підприємницької діяльності так і для страхових компаній, а використання методу передачі ризиків в страховій сфері суттєво відрізняється і має специфічні ознаки. Насамперед це викликано тим, що страхова компанія виступає тим суб’єктом, що за визначену у договорі страхову премію бере на себе відповідальність відшкодувати збитки в разі настання страхового випадку. Слід приділяти увагу операціям з передачі страхових ризиків – перестрахуванню.

Перестрахування – це необхідна умова забезпечення фінансової стійкості й нормальної діяльності страховика незалежно від розміру його капіталу та страхових резервів. Перестраховик, фінансово підтримуючи страхову компанію, сприяє розширенню її страхової діяльності. Це дуже важливо для страховика, що зацікавлений у розширенні можливостей своєї компанії.

Перестрахування не лише захищає страховиків, а й сприяє захисту самого страхувальника, працівників страхових компаній від втрати роботи, акціонерів компаній від зниження прибутку. Також держава має гарантію надходження податків від страхової діяльності.

Окрім традиційного перестрахування, існують альтернативні інструменти передачі страхових ризиків, що забезпечують формування джерел їх покриття завдяки механізмам фондового ринку. До них належать: облігації катастроф (cat bond), сайдкари (sidecar), варанти збитків страхової галузі (insurance loss warranty) тощо [3].

Зважаючи на низку чинників, серед яких: мінливе економічне середовище, нестабільність політичної ситуації, зростання напруженості у соціальній сфері та інше, страхові компанії повинні зосередити основну увагу на управлінні своїми ризиками. Окрім загальноприйнятих методів управління ризиками страховим компаніям у своїй діяльності потрібно використовувати ще й специфічні. Передача ризиків в страховій сфері має декілька особливостей. Внаслідок взаємодії страхового та фондового ринків почали розвиватися нові альтернативні інструменти передачі страхових ризиків. Їх застосування в страховій діяльності, поряд із перестрахуванням, є пріоритетним напрямком розвитку системи ризик-менеджменту в страхових організаціях.

На сучасному етапі розвитку страхової діяльності страховики повинні бути готовими до запровадження нових процедур та методів в управлінні ризиками щоб відповідати новим вимогам, і надалі збільшувати свою вартість.

Література:

1. Баранов А. Л. Страхові організації в системі управління ризиками /
А. Л. Баранов // «Фінансовий механізм вирішення глобальних проблем:попередження економічних криз»: матеріали І Міжнар. наук.-практ.конф. (20–21 вересня 2012 р.). – Ч. 2. – Дніпропетровськ: Біла К. О., 2012. – С. 90-91.

2. Гаманкова О. О. Фінанси страхових організацій: Навч. посіб. /
О. О. Гаманкова. – К.: КНЕУ, 2007. – 328 с.

3. Пахненко О. М. Фінансові методи управління страховими ризиками на зовнішньому страховому ринку / О. М. Пахненко. – 2010. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lib.uabs.edu.ua/library/ Visnik/Numbers/2_29_2010/29_04_04.pdf

4. Страхование: учебник / под ред. Т.А. Федоровой. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Магистр, 2008. – 1006 с.