Молчанова-Долінко В. О.

(Криворізький педагогічний інститут

ДВНЗ «Криворізький національний унівреситет»,

аспірант)

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

Сучасні умови розвитку педагогічного процесу в музичній галузі мають безпосередній вплив на здатність нашої країни увійти в єдиний європейський простір, що вимагає від сучасної системи вищої професійної освіти змінити та підвищити вимоги до якості професійної підготовки фахівців музичного мистецтва. Суспільство потребує підготовку кваліфікованого вчителя музичного мистецтва, а саме бажання опанування ним того обсягу інформації, котра впливатиме на професійність особистості. Без включення у власну діяльність професійної активності педагог не зможе здобути високого рівня знань і самореалізуватися в сфері обраної діяльності. Музичне мистецтво є досить особливим видом інтелектуальної діяльності особистості, в якій виявляються, як високі, так і низькі рівні майстерності майбутніх спеціалістів, а це означає, що педагоги – музиканти перш за все повинні направляти власну активність в процес навчання. Успіх вирішення даної проблеми розглядається в особливостях формування професійної готовності майбутніх вчителів музичного мистецтва.

Аналіз основних досліджень. Питання пошуку професійного становлення майбутнього вчителя розглядається в різних аспектах. Найбільш представленими є роботи з визначення здібності студента самостійно організовувати навчання (В.Буряк, В.Малихін, М. Солдатенко). Проблема професійної ідентичності майбутніх фахівців розкривається через розвиток науково-дослідної роботи (М.Іванов, О.Клімов, Т.Міщенко). У сучасних наукових працях з різних теоретичних поглядів розкриті соціально-педагогічні й психодидактичні умови розвитку пізнавальної активності студентів (М.Богомолова, І.Журавльов, О.Зоріна, І.Логвінов, Т.Тихомирова). Визначена характеристика суб’єктності студента як усвідомлена регуляція пізнавальної діяльності (К. Абульханова – Славська, І.Зязюн, І.Лернер, М.Скаткін, Н.Тализіна). Розвиток творчості як основи розумової діяльності розкривають психологи й педагоги (Ю.Бабанський, Н.Давидюк, І.Зімня, Ю.Мороз).

Мета статті полягає в тому, щоб теоретично проаналізувати і розв’язати проблему формування професійної готовності майбутніх вчителів музичного мистецтв, а саме з’ясувати її головні чинники.

В наш час освітні знання є доступними для тих, хто прагне оволодіти ними, водночас зростає роль використання здобутих знань для стимуляції професійної пізнавальної активності, а саме переробка здобутої інформації, яку студент отримує з різних джерел, застосування її для індивідуального розвитку та самовдосконалення самої особистості. Вона свідомо ставить перед собою пізнавальні і виховні завдання, здійснює їх з власних, а не зовнішніх спонукань. Усвідомлюючи низький рівень професійності, особистість бореться зі своїм незнанням та недоліками, сама опановує свої почуття, волю і вміння, прагне стимулювати пізнавальну активність. У результаті вдосконалення власної професійності, через стимуляцію пізнавальної активності, педагог зможе яскраво, а саме на високому рівні продемонструвати набуті знання на заняттях. Тому, сьогодні, проблема формування професійної готовності майбутнього вчителя музичного мистецтва є актуальною.

Основою формування професійної готовності майбутнього вчителя музичного мистецтва є учбово – пізнавальна діяльність студентів. Під учбовою діяльністю, на думку Е. Ярославової, розуміється «діяльність щодо самозмінення і саморозвитку тих, хто навчається, де предметом цієї діяльності є досвід їх самих, перетворюючий по лінії засвоєння нових знань та вмінь і включення їх в систему попереднього досвіду. Продуктом учбової діяльності є ті зміни в індивідуальному досвіді навчаючих, які виникли в результаті засвоєння фрагмента соціального досвіду». [3, с. 39].

Педагогічне симулювання як стратегія управління професійного становлення спеціаліста, повинна будуватися у відповідності до сучасних вимог підготовки педагога – професіонала, спираючись на широку сферу об’єктивних і суб’єктивних факторів, які впливають на ситуацію розвитку студентів, їх внутрішню позицію. Можливість її прояву перш за все залежить від внутрішніх умов суб’єкта, від його психічного стану, багатства мотивів, рівня інтелектуального і емоційно – вольового розвитку, а також від зовнішніх умов у вигляді моделей навчання.

Важливим чинником під час формування професійної готовності майбутніх вчителів музичного мистецтва є потреби. О. Дусавицький виділив три групи потреб, котрі впливають на роботу студентів для здійснення учбово – пізнавальної діяльності: професійно – пізнавальна потреба, виражена в інтересах до засвоєння професійних знань, способів діяльності; потреба у вищому навчанні як прагнення до визначеного статусу в суспільстві; потреба в студентському житті. Виходячи із зазначеного головна потреба в учбовій діяльності є професійно – пізнавальна, зміст якої складає інтерес до засобів отримання професійних знань, до умов і законів їх виникнення [1]. Дана потреба отримає результат, якщо суб’єкт застосовуватиме пізнавальну активність для здобуття професійності в музичній діяльності.

Процес формування духовної культури також є особливо необхідним для професійної готовності майбутніх спеціалістів, а саме під час навчання. Різноманітні соціальні властивості особистості – її потреби, інтереси, цілі та життєві плани з'являються не випадково як для самої людини, так і для суспільства: вони готуються кожним попереднім етапом, розгортаються і проявляються в той чи інший період життя, мають спрямовувати у майбутнє. Саме формування духовності майбутнього вчителя музичного мистецтва в період професійної підготовки відбувається у процесі його навчально – пізнавальної, навчально – практичної, позааудиторної та самостійної діяльності за допомогою вирішення завдань з певним алгоритмом функціонування. Кожному етапові відповідають свої методи, розроблені за ступенем зростання складності навчальних завдань. Поступове розширення і ускладнення завдань активізує складові культури майбутнього вчителя музичного мистецтва, що дозволяє у процесі професійної підготовки сформувати духовність на більш високому рівні.

Зазначимо, що важливим етапом освітньої підготовки майбутніх вчителів музики є формування компонентів професійної компетентності, серед яких науковці виділяють особистісну, соціально-психологічну, ділову та організаторську компетенції, що вимагає від майбутнього фахівця володінням комунікативними уміннями та навичками.

На основі вищесказаного зазначимо, що майбутній вчитель музичного мистецтва повинен активно приймати участь в практичній діяльності – концертах, олімпіадах – конкурсах, на семінарах, в проведені власних яскравих уроків під час проходження педагогічної практики, встановлюючи високий інтелектуально – професійний потенціал. Він звичайно ж із задоволенням вивчатиме кожну нову книгу, присвячену музично – педагогічній діяльності, відшукуватиме в репертуарі нові яскраві твори, знаходячи в них власну природу почуттів і думок на основі композиторських, відвідуватиме філармонію, оперні спектаклі для збагачення емоційного і художнього сприйняття. І головним в діяльності педагога – музиканта є прагнення до оптимізації процесу навчання, застосування системного методу в дослідженні проблем, знаходження нових творчих рішень, створюючи широке поле джерел музичної культури для вдосконалення професійної готовності майбутнього спеціаліста.

Література

1. Дусавицкий А. К. Мотивы учебной деятельности студентов / А. К. Дусавицкий: учеб. пособие. – Харьков: ХГУ, 1987. – 55 с.

2. Шевнюк О.Л. Зміст культурологічної освіти майбутнього вчителя / О. Л. Шевнюк // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: [зб. наукових праць. Випуск 7 ]. – К., НПУ, 2002.- С.169 – 177.

3. Ярославова Е. Н. Факторы формирования профессионально – познавательной активности студентов: автореф. дис. пед. наук / Е. Н. Ярославова. – Челябинск, 1999. – 23 с.