Оленець
С.Ю.
Вищий державний навчальний заклад «Українська
медична стоматологічна академія», м. Полтава, Україна
Використання ментальних карт на
заняттях з медичної інформатики
Відомо,
що якщо інформація представлена лише у вигляді тексту, її засвоює близько 70%
студентів. Однак, додавши до неї малюнки, схеми або таблиці, засвоєння зростає
до 95 %. Саме тому для покращення засвоєння інформації можна користуватися
відповідними прийомами, такими наприклад як ментальні карти.
Ментальні карти – це техніка візуалізації
мислення; спосіб запису, за допомогою списків та схем (наприклад, «дерев» або
діаграм зав’язків). Головна відмінність ментальних карт від інших способів
візуалізації полягає в тому, що ментальні карти активізують пам'ять.
Діаграма зав’язків реалізується у вигляді дерева схеми, на якій
зображені слова, ідеї, завдання або інші поняття, пов'язані гілками, що
відходять від центрального поняття чи ідеї [1].
Ментальні карти вносять третій вимір до процесу запам’ятовування –
інформацію в них зручно організовувати, а її елементи легко пов'язуються між
собою. Карти «оживляють», візуалізують, фіксують інформацію за допомогою різних
прийомів (картинок, значків, кольорів, контурів та ін.). Це дуже допомагає як при
запам’ятовуванні так і при відтворенні її.
Щоб намалювати ментальну карту потрібно:
1. Взяти аркуш паперу і записати в центрі одним словом головну тему,
якій присвячена карта. Укласти її в замкнутий контур.
2. Від центральної теми провести гілки та розмістити на них ключові
слова, які з нею пов'язані.
3. Розширити карту, додаючи до вже намальованих гілок додаткові гілки з
ключовими словами, поки тема не буде вичерпана.
При складанні ментальних карт необхідно використовувати центральний
образ для якого застосовувати три і більше кольорів. Якомога частіше користуватися
графічними образами, надавати зображенню об'єм, а також використовувати опуклі
букви. Необхідно варіювати розмірами букв, товщиною ліній і масштабом графіки,
прагнучи до того, щоб відстань між елементами інтелект-карти була відповідною, використовувати
асоціації; стрілки, коли необхідно показати зв'язки між елементами ментальних
карт. Головні лінії можна робити плавними і більш жирними.
Можна також використовувати спеціальні «програми-визуалізатори». Таким
чином процес складання ментальних карт значно спроститься і стане реальною
альтернативою або чудовим помічником різним текстовим і графічним редакторам,
електронним таблицям, каталогізаторам та програмам для управління проектами.
Прикладами таких програм є:
·
Google - www.coggle.it
(безкоштовна);
·
Xmind - www.xmind.net
(умовно безкоштовна);
·
Freemind (безкоштовна);
·
MindNode - www.mindnode.com
(платна);
·
BubblUs - www.bubbl.us
(безкоштовна);
·
MindMeister - www.mindmeister.com
(платна);
·
Mapul - www.mapul.com
(платна);
·
WiseMapping - www.wisemapping.com
(безкоштовна);
·
Mind42 - www.mind42.com
(умовно безкоштовна);
·
Mindomo Basic - www.mindomo.com
(умовно безкоштовна).
Приклад ментальної карти
з медичної інформатики «Апаратне забезпечення ПК», складеної за допомогою
сервісу Google, подано на рис.1.
Ментальні карти можна використовувати при вивченні будь-якого предмету у
вищому навчальному закладі. Однак особливу увагу слід звернути на них при
вивченні інформатики, так як це допоможе студентам як навчитися складати такі
карти до заняття, так і познайомить їх із різноманітними програмами, що
дозволять автоматизувати дії.

Рис. 1 Апаратне забезпечення ПК
Таким чином, ментальні карти можуть стати зручним способом запису
значних обсягів інформації з подальшим її легким відтворенням за рахунок
візуалізації. Доцільно використовувати даний прийом на заняттях з медичної
інформатики, що дозволить опрацювати матеріал у короткий період та систематизує
знання студентів із теми.
Література:
1.
Сиббет Дэвид Визуализируй
это! Как использовать графику, стикеры и интеллект-карты для командной
работы. / Дэвид Сиббет. – М.: Альпина Паблишер,
2013. – 280 с.
2.
Наст Джейми Эффект
визуализации / Джейми Наст. — М.: Эксмо, 2008. — 256 с.
3.
Okada A. Knowledge
cartography: software tools and mapping techniques. / A. Okada, Shum S. Buckingham, T. Sherborne T.– London: Springer Ltd, 2008. – 424 p.