АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ МЕТОДОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Постановка проблеми. Переотворення знаннєво-орієнтованої парадигми освіти на компетентнісно-орієнтовану вимагає оновлення процесу фахової підготовки студентів у системі вищої педагогічної школи. Зміна провідного освітнього вектору забезпечується реалізацією компетентнісного підходу в навчально-виховній роботі вищих навчальних закладів. Задля того, щоб учителі початкових класів могли здійснювати та переформатовувати власну професійну діяльність на компетентнісній основі, вона має реалізуватися вже під час підготовки майбутніх фахівців.

Результати системного аналізу філософської та психолого-педагогічної літератури дають змогу говорити про те, що компетентність – це сукупність здібностей, рис особистості, необхідних для успішної професійної діяльності в тій чи іншій галузі (Л. Кобишева, Н. Кузьміна, А. Маркова, Г. Мухаметзянова, О. Новіков, В. Сластьонін, С. Чистякова та ін.).

А. Хуторський під компетентністю розуміє володіння людиною відповідною компетенцією, яка охоплює її особистісне ставлення до діяльності та об’єкту.

У Рекомендаціях з організації дослідно-експериментальної роботи зазначено, що компетентність – це здатність особистості до практичної діяльності, яка вимагає наявності певної системи знань, а отже, розуміння, відповідного типу мислення, яке дає змогу оперативно вирішувати різні проблеми і завдання [8, с. 28].

Постановка завдання. Метою даної статті є теоретичне обґрунтування проблеми формування методологічної компетентності майбутніх учителів початкових класів у процесі навчання психолого-педагогічних дисциплін.

Виклад основного матеріалу. Поняття «підхід» у загальному розумінні означає певну сукупність різноманітних засобів і прийомів, які діють певним чином на когось. У науковому розумінні поняття «підхід» тлумачиться як вихідна позиція, що складає основу дослідницької діяльності [7].

Учені по-різному надають визначення поняттю компетентнісного підходу. Компетентнісний підхід до освіти, зауважує М. Нагач, стає останнім часом усе більш поширеним і претендує на роль концептуальної основи освітньої політики, здійснюваної як державами, так і впливовими міжнародними організаціями, підсилює практичну орієнтацію освіти, підкреслює значення досвіду, умінь і навичок, що спираються на наукові знання [5]. Визначальним чинником у реалізації компетентнісного підходу є зорієнтованість на розвиток системного комплексу вмінь, смислових орієнтацій, адаптаційних можливостей, досвіду та способів трансформаційної діяльності з отриманням конкретного продукту [7].

Питання застосування компетентнісного підходу досліджували такі вчені: І. Бех, Н. Бібік, В. Вербицький, Г. Зайчук, І. Зимня, Д. Заводчикова, С. Караман, О. Малихін, Н. Мурованова, О. Овчарук, О. Пометун, В. Сластьонін, М. Сосніна, М. Філатова, А. Хуторський, Ю. Швалб та ін.

Методологія у широкому сенсі – це система принципів і способів побудови теоретичної та практичної діяльності, а також вчення про цю систему; це вчення про метод наукового пізнання й перетворення світу. У сучасній науковій літературі йдеться передусім про методологію наукового пізнання, яку розуміють як вчення про принципи побудови, форми та способи науково-дослідної діяльності [6, с. 31].

У структурі методологічного знання виділяють чотири рівні – філософський, загальнонауковий, конкретнонауковий та технологічний.

Філософський рівень методології – це загальні принципи пізнання та категоріальний склад науки в цілому. Методологічні функції виконує вся система філософського знання.

Загальнонаукова методологія – це теоретичні концепції, які використовуються в усіх або в більшості наукових дисциплін.

Конкретнонаукова методологія, тобто сукупність методів, принципів дослідження та процедур, що використовуються в тій чи іншій науковій дисципліні, вона містить у собі як проблеми специфічні для наукового пізнання у певній галузі, так і ті, що висуваються на більш високих рівнях методології, як, наприклад, проблеми системного підходу або моделювання в педагогічних дослідженнях.

Технологічний рівень методології – це методика і техніка дослідження, тобто набір процедур, які забезпечують отримання достовірного емпіричного матеріалу і його первинну обробку, після якої він може включатися в масив наукового знання. На цьому рівні методологічне знання має чітко виражений нормативний характер. Усі рівні методології утворюють складну систему, в межах якої між ними існує певне підпорядкування. При цьому філософський рівень є змістовою основою будь-якого методологічного знання, визначаючи світоглядні підходи до процесу пізнання і перетворення дійсності [3].

Питання методології висвітлювали в своїх працях М. Білуха, В. Будко, М. Бурчин, В. Загвязинський, А. Калуєв, А. Конверський, В. Кремень, О. Крушельницька, І. Кузнецов, В. Лубський, П. Мальцев, П. Приходько, І. П'ятницька-Позднякова, В. Сидоренко, В. Сергієнко та ін.

Методологічну культуру вчителя досліджували Є. Бондаревська, Г. Валєєва, Г. Кабанов, В. Краєвський, А. Кусжанова, С. Сисоєва, В. Сластьонін, А. Ходусов та ін.

Зокрема В. Краєвський до змісту методологічної культури відносить «знання, досвід творчої діяльності, досвід емоційно-ціннісного ставлення» [4, с. 121]. Складовими методологічної культури визначаються: методологічні знання філософського, загальнонаукового, конкретно-наукового й технологічного рівнів; здатність до проектування й організації навчально-виховного процесу: усвідомлення, формулювання й творче вирішення педагогічних задач, методична рефлексія.

Методологічна культура вчителя, за Є.  Бондаревською – це форма діяльності педагогічної свідомості, побудова самим педагогом методології особистісно-професійного саморозвитку. Вона наголошує, що особливістю методологічної культури є здатність вчителя до суб’єктивного розуміння педагогічного процесу, вміння вести методологічний пошук тобто оволодіння ним діяльністю з визначення сенсу, основ, ідей педагогічних явищ як особистісно значущих у контексті професійного саморозвитку та здійснення педагогічної діяльності. [1, с. 112].

Методологічна компетентність є невід’ємним компонентом професійно-педагогічної компетентності вчителя й передбачає наявність, а також використання вчителем методологічних знань, методологічних умінь і навичок у педагогічній діяльності, цінності та мотиви професійної діяльності, досвід використання набутих у процесі навчання знань, умінь і навичок.

Методологічну компетентність як складник професійно-педагогічної компетентності знаходимо в наукових дослідженнях О. Бережнова, В. Болотова, Г. Валєєва, О. Вегнера, П. Кабанова, Т. Красноперова, В. Краєвського, В. Сластьоніна, І. Соколової, С. Трубачової, Н. Щетініної та ін.

Психолого-педагогічна підготовка студентів – це процес становлення психолого-педагогічної компетентності майбутнього вчителя початкових класів у контексті підготовки до повноцінної фахової діяльності. У ході навчання психолого-педагогічних дисциплін закладаються основи ефективного професійного вдосконалення.

Дидактичний потенціал навчання психолого-педагогічних дисциплін щодо формування професійно значущих компетентностей майбутнього вчителя досліджували М. Артюшина, Г. Балл, Д. Дзвінчук, В. Козаков, В. Краєвський, О. Лук’янова, Т. Поясок, Т. Тернавська, М. Фоміна, Ю. Чебакова та ін.

Аналіз стану дослідження проблеми формування методологічної компетентності майбутніх учителів початкових класів засвідчує, що існують певні суперечності, а саме:

- між наявністю суспільно зумовленої потреби в модернізації освіти в цілому й вищої освіти зокрема на засадах реалізації положень компетентнісного підходу до процесу й результатів навчання та відсутністю функціональних механізмів практичного втілення теоретичних і власне методологічних напрацювань учених;

- між об’єктивною потребою суспільства у підготовці компетентних педагогічних фахівців для системи початкової освіти та невизначеністю сутності та змісту професійної компетентності вчителя початкових класів;

- між розумінням студентами необхідності й значущості розвитку методологічної компетентності та недостатнім рівнем наявних знань, сформованості вмінь, практичного досвіду їх використання на мотиваційно-ціннісній основі, що й є ознаками сформованості методологічної компетентності;

- між необхідністю формування методологічної компетентності майбутніх учителів початкових класів та відсутністю обґрунтованого дидактико-методичного забезпечення процесу її формування;

- між усвідомленням наявності дидактичного потенціалу психолого-педагогічних дисциплін щодо формування досліджуваного феномену та відсутністю розробленої технології формування методологічної компетентності у процесі навчання психолого-педагогічних дисциплін.

Висновки. Однією зі складових процесу реалізації провідних положень компетентнісного підходу в контексті підготовки майбутніх учителів початкових класів, гідних наукового вивчення, є формування в них методологічної компетентності. Але дидактичні механізми формування методологічної компетентності майбутніх учителів початкових класів у процесі навчання психолого-педагогічних дисциплін не були предметом наукових досліджень.

Необхідність усунення виявлених суперечностей, а також аналіз наукових джерел дає змогу стверджувати, що ідеї дослідників відносно розуміння сутності методологічної культури та методологічної компетентності різняться. Саме цим зумовлюється потреба більш глибокого вивчення змісту та структури досліджуваного феномена.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бондаревская Е. В., Кульневич С. В. Педагогика: личность в гуманистических теориях и системах воспитания. – Ростов-на-Дону: «Учитель», 1999.

2. Дубасенюк О.А., Семенюк Т.В., Антонова О.Є. Професійна підготовка

майбутнього вчителя до педагогічної діяльності: Монографія. –Житомир: Житомир. держ. пед. ун-т, 2003. – 193 с.

3. Зайченко І.В. Педагогіка: Навчальний посібник . – К.: Освіта України, КНТ, 2008. – 528 с.

4. Краевский В. В. Три измерения в педагогике // М. Н. Скаткин и современное образование: Материалы научно-практ. Конф. В 2-х т. – М.– 2000. – Т.1. – С.11-17.

5. Нагач М. В. Підготовка майбутніх учителів у школах професійного розвитку в США [текст]: автореф. Дис. На здобуття наук. Ступеня канд. Пед. Наук: 13.00.04 [спец. «Теорія і методика професійної освіти»] / М. В. Нагач. – К., 2008. – 21 с

6. П.І. Підкасистий. ПЕДАГОГІКА. Навчальний посібник для студентів педаго гічних вузів і педагогічних коледжів. - М: Педагогічне товариство Росії. - 640 с., 1998 - перейти до змісту підручника

7. Педагогічні видання / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Поточні номери журналу та їх автори / Випуск №3 [2010] / О. П. Савченко. Компетентнісний підхід у сучасній вищій школі

8. Формування громадянської компетентності учнівської молоді. Відкриття європейського року громадянської освіти в Україні: Матеріали Міжнар. Наук.-практ. Конф. Х., 2005.