Филологические науки/2. Риторика и стилистика

Примак Г. М.

Мелітопольський Державний Педагогічний університет ім. Богдана Хмельницького, Україна

Особливості ідіостилю Деніела Кіза (на матеріалі роману «Flowers for Algernon»)

На сьогоднішній день науковці ще не досягли згоди не тільки у визначенні характеристик такого явища як ідіостиль, а й навіть у використанні для нього єдиного терміну. Так, різні мовознавці використовують у своїх роботах поняття ідіолекту, стилю, стильової манери та індивідуального стилю, надаючи їм визначення, подібне до характеристик ідіостилю. Найбільшу увагу лінгвістів приваблює питання тотожності понять ідіолекту та ідіостилю, що по-різному визначаються дослідниками. Таким чином, ця проблема актуалізується та призводить до підвищення уваги до питання індивідуальної мовної творчості.

На жаль, вітчизняні науковці майже не займалися дослідженням творчості відомого американського письменника ХХ ст. Деніела Кіза. Однак значний інтерес до його робіт проявляли зарубіжні мовознавці, серед яких Daniel E. Slotnik, Dwight Woodwarf та Rae Winters.

Метою даного дослідження є виявлення характерних особливостей авторської манери Деніела Кіза, унікальних рис його ідіостилю.

За Л. Ставицькою, ідіостиль письменника ширший за його ідіолект. Таким чином, перше поняття охоплює друге [6, с. 10]. Так, Л. Ставицька визначає ідіостиль як спосіб індивідуального мовлення письменника, його глибинні механізми формування мовної особистості, в той час як ідіолект є сукупністю конкретних виражальних засобів, що виявляються у текстах автора [6, с. 14].

Будучи бакалавром психології та магістром філології, а також володіючи беззаперечним літературним талантом, Д. Кіз зазнав передбачуваного успіху як письменник. На самому початку свого творчого шляху він звернувся до жанру фантастики. Так, в 1952 р. було опубліковано перше оповідання Д. Кіза «Precedent».

Справжню популярність письменник отримав після друку іншого свого оповідання – «Flowers for Algernon», котре вийшло у світ у 1959 р. Вже через рік твір було відзначено однією з найбільш престижних нагород у галузі наукової фантастики, літературною премією «Х'юго». За словами А.Корженевського, ця розповідь має незчисленний перелік переваг, адже не так багато фантастичних творів були так високо і майже одностайно оцінені як читачами, так і професіоналами цього непростого жанру. Д. Кіз зумів не лише продемонструвати нову техніку оповіді та розвитку сюжету, але й спромігся зробити це абсолютно природно. Так, перед нами постає дивовижна історія, котру не позбавив легкості літературний експеримент її автора [3, с. 316].

Таким чином, саме експеримент із оповідною формою стає визначальною рисою ідіостилю Д. Кіза. Найяскравіше своє вираження вона набуває у оповіданні та написаним за ним романом «Flowers for Algernon». Так, розповідь являє собою серію звітів і записів у особистому щоденнику від першої особи, а саме головного героя – розумово відсталого Чарлі Гордона. Деніел Кіз використовує відхилення від літературної норми для подання психічного і інтелектуального стану героя в різні етапи його життя і розвитку [4, c. 77]:

Dr Strausssays I shoud rite down what I think and remembir and evreything that happins to me from now on [7].

Детально продумане та вивірене композиційне рішення, разом із усвідомленим вибором та поєднанням різноманітних засобів художньої виразності, утворюють майстерно відпрацьовану систему літературного твору, яка є засобом досягнення головної авторської мети – створення надзвичайно сильного ідейно-естетичного посилу, котрий відчуває кожен читач. Про значимість цієї самої авторської «продуманості», досліджуючи суть цього явища, писав бельгійський філософ П. де Ман: «Фігура [актів, якими розповідається історія] присутня в кожній миті. Вона оформлена ще до початку дії. Її рух є лише поступове розгортання. <...> Ми спостерігаємо за героєм, який був свідомо обраний, його вчинки прораховано, а його поведінку узгоджено з тими подіями, які були передбачені до того як відбутися» [5].

Маючи освіту психолога, Деніел Кіз зумів інтегрувати цю науку і у свою літературну творчість. Романи «The Minds of Billy Milligan», «The Milligan Wars» та «Flowers for Algernon» розповідають про психічно хворих людей. Проте не це робить Д. Кіза різноплановим митцем. Унікальною рисою його авторського стилю є глибокий психологізм творів.

Згідно з А. Єсіним, психологізм – «це досить повне, докладне і глибоке зображення почуттів, думок, переживань вигаданої особи (літературного персонажа) за допомогою специфічних засобів художньої літератури» [1]. У власній йому лаконічній манері Д. Кіз здатен виразити емоції своїх персонажів:

Milligan cringed in the corner of the tiny cell, shaking violently. Suddenly, after a slight choking sound, he fainted. A minute later, he opened his eyes and stared around in astonishment at the walls, the toilet, the bunk. «Oh God, no!» he shouted. «Not again!» [8].

Найоригінальнішим стилістичним ходом для досягнення психологізму портрету головного героя стало масове застосування графонів у романі «Flowers for Algernon»:

I told Dr Strauss that Miss Kinnian never gave me tests like that only riting and reeding [7].

Хворий на недоумство Чарлі Гордон пройшов увесь шлях від розумово відсталої людини до справжнього генія і назад. Його страждання, смуток, радість та усвідомлення власної безпорадності автор подає від імені самого героя, надаючи їм літературного виразу, прямо пропорційного розумовому стану людини, що підвергнули експериментальній операції на підвищення IQ.

Таким чином, характерними рисами авторського стилю Д. Кіза ми можемо вказати на його експериментування із літературною формою та стилістичними засобами, композиційну вивіреність та продуманість творів, глибокий психологізм у зображенні персонажів.

Перспективою подальшого дослідження може бути аналіз інших стилістичних прийомів, які Д. Кіз використав у своєму романі «Flowers for Algernon».

Література:

1. Есин А. Б. Психологизм русской классической литературы [Электронный ресурс] / А.Б. Есин. - Режим доступу: http://www.rulit.me/books/psihologizm-russkoj-klassicheskoj-literatury-read-352191-1.html

2. Зинченко В. П., Мещеряков Б. Г. Большой психологический словарь [Електронний ресурс] В. П. Зинченко, Б. Г. Мещеряков — Режим доступу: http://www.elkniga.ru/static/booksample/00/19/15/00191530.bin. dir/00191530.pdf

3. Корженевский, А. И. Послесловие к роману «Цветы для Элджернона» [Текст] / А. И. Корженевский. – М.: Эксмо, 2007. – С. 315-317.

4. Ли Д.Ю., Нестерик Э.В. Особенности перевода полуотмеченных структур и отклонений от литературной нормы в поэтическом тексте // Международный студенческий научный вестник. – 2015. – № 5-1. – С. 77-79.

5. Манн, де П. Слепота и прозрение [Електронний ресурс] / П. де Ман. –Режим доступу: http://royallib.com/book/man_pol_de/slepota_i_prozrenie.html

6. Ставицька Л. О. Про термін ідіолект / Леся Ставицька // Українська мова. – 2009. – № 4. – С. 3–17.

7. Keyes D. Flowers for Algernon [Електронний ресурс] / D. Keyes. — Режим доступу: http:// www.oglethorpe.edu/faculty/~m_rulison/Honors/ Speculative Fiction/Documents

8. Keyes D. The Minds of Billy Milligan [Електронний ресурс] / D. Keyes. — Режим доступу: https://ru.scribd.com/doc/249398282/The-Minds-of-Billy-Milligan-Daniel-Keyes