Перетятько О.І.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Заперечення як цілісна змістова категорія

Проблематика заперечення на сучасному етапі розвитку підтверджується науковими працями, присвяченими цій універсальній категорії на матеріалі різних мов: української, англійської, німецької, іспанської та ін. Значного поширення у лінгвістиці набула інтерпретація заперечення з погляду прагматики. Це свідчить про поліфункціональність категорії заперечення. Проте немає загальноприйнятної послідовної відповіді на запитання про сутність заперечення і не вироблено єдиного підходу щодо заперечного судження.

Будучи універсальною категорією мови зі складною й багатоаспектною семантикою та багатообразним арсеналом засобів вираження, заперечення одержує окреме тлумачення у світлі кожного нового напрямку мовознавства. Заперечення – елемент значення речення, який вказує, що зв'язок, який встановлюється між компонентами речення, на думку мовця, реально не існує або що відповідне стверджувальне речення відкидається мовцем як помилкове.

Найчастіше негативне висловлювання спостерігається в такій ситуації, коли відповідне ствердження було зроблено раніше або входить у загальну презумцію мовців. Заперечення – одна із властивих всім мовам світу вихідних, семантично нерозкладених значеннєвих категорій, які не піддаються визначенню через більш прості семантичні елементи. Синтаксичний аспект проблематики заперечення завжди був основним у дослідницькій практиці, і це іноді навіть приводить до тверджень, що заперечення – категорія, властива тільки реченню. Так, наприклад, В. В. Лебедев висловлює думку, що «минимальной языковой единицей, в пределах которой функционирует отрицание, является предикативная конструкция». Така позиція відбиває більш вузьке розуміння даного мовного явища й не узгоджується з фактами наявності заперечних мовних форм непредикативного характеру.

Сучасні тенденції розвитку лінгвістики характеризуються особливою увагою до умов ефективної ділової взаємодії, створення атмосфери взаєморозуміння, довіри і співробітництва. У науково-практичному плані комплексне вивчення висловлень із компонентом заперечення на матеріалі сучасної англійської та української мов дає можливість виявити структурні та семантичні особливості таких висловлень, їхню прагматичну значущість у комунікативному процесі. Це сприятиме поглибленню розуміння етнокультурної специфіки заперечення в міжкультурних ділових контактах.

Відомо, що структурні, морфологічні та граматичні відмінності англійської та української мов є підставою існування широкої палітри імпліцитних та експліцитних смислів, що віддзеркалює функціонування заперечення в діловому дискурсі.

Такі американські журнали, як Тайм, Юнайтед Стейтс енд Ворлд Репорт та Бостон Глоду Мегезін і є головними суспільно-політичними часописами США, за допомогою яких здійснюється масовий інтелектуальний та емоційний вплив на адресата з метою формування певного стереотипу сприйняття інформації, яка міститься в цих журналах. Подібний вплив на волю, свідомість та почуття адресата реалізується за допомогою більш ефективних засобів мовного та немовного характеру. Категорія заперечення відіграє неабияку роль у реалізації цього впливу, репрезентує свій арсенал експліцитних та імпліцитних засобів, сприяє появі суб’єктивно-оцінного ставлення адресата до інформації, що міститься в тексті, через співвідношення, контраст протилежних точок зору, поглядів, через мотивування відхилень будь-якої інформації про факти, відображені в тексті, через спростування, непогодження з існуючими та встановленими точками зору та оцінками. Категорія заперечення є одним із стилеутворювальних факторів ділової мови. Підтвердженням цього може слугувати частотність використання засобів категорії заперечення в досліджуваних ділових текстах з метою реалізації впливового потенціалу.

Під час дослідження засобів вираження заперечення в діловому тексті приділяється увага існуючій класифікації засобів заперечення в англійській мові. У документах офіційно-ділового дискурсу використовується багато традиційно відомих засобів заперечення, серед яких експліцитні та імпліцитні. Причому експліцитні засоби заперечення використовуються набагато частіше. Цей факт можна пояснити тим, що експліцитні засоби заперечення сприяють здійсненню емоціонального впливу на адресата та подальшому формуванню оцінки з боку адресата через відображення актуальної інформації та відношення адресанта до повідомленого прямо та відверто. Використання адресантом імпліцитних форм вираження підкорено іншим цілям та пояснюються, по-перше, його прагненням завуалювати реальну оцінку та ставлення до інформації, що представлена в тексті, по-друге, намір адресанта створити в адресата ілюзію відносно самостійності висновків, пов’язаних з декодуванням інформації. Проте, як під час експліцитного, так і під час імпліцитного засобів вираження заперечення для відображення реальної дійсності виконується одна і та сама функція – формування стереотипу сприйняття інформації, необхідного для певного зацікавленого кола.

Література

1. Діброва В. А. Засоби вираження заперечення в діловій англійській мові / Валентина Анатоліївна Діброва // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии: научно-метод. сб. – Славянск: СГПУ, 2008. – 224с.

2. Діброва В. А. Категорія заперечення та категорія заперечної оцінки / Валентина Анатоліївна Діброва // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского: наук. журнал. – Симферополь: ТНУ, 2009. – 447с.