К. філол. н. Слюсар О. Ф.

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, Україна

Роль наголосу, як різновиду мовних інтерференцій, в процесі вивчення студентами споріднених мов

Останнім часом дедалі більшої популярності набувають програми з отримання подвійних, українських та закордонних, магістерських дипломів вищих навчальних закладів. Неабияке значення в цьому процесі займає рівень володіння іноземними мовами, в тому числі й самими викладачами. Питанням компетентності повинні приділяти більше уваги відповідні міністерства, натомість, в цій статті, варто зупинитися на окремих аспектах, з якими часто зустрічаються студенти під час вивчення іноземних мов, зокрема польської мови студентами українських вищих навчальних закладів.

Термін інтерференція, запроваджений Празькою лінгвістичною школою в середині ХХ століття, застосовується в сучасному мовознавстві на позначення негативних впливів певної мови (наприклад, рідної) на іншу (наприклад, іноземну). Незважаючи на велику кількість різновидів інтерференцій, а саме, якщо їх характеризувати з огляду на засоби комунікації, то варто виокремити дві групи: позалінгвальну (мімічну, жестикуляційну та позову) та лінгвальну (фонетично-фонологічну, лексичну та граматичну). Власне на фонетично-фонологічній площині варто зупинитися детальніше під час вивчення споріднених іноземних мов, а роль наголосу, в цьому процесі, важко переоцінити.

В українській мові наголос немає постійного місця в слові, є рухомим, на відміну від польської, де наголос падає на передостанній склад, крім запозичень та множини умовного способу дієслів. Власне тому, студенти українських навчальних закладів, використовуючи свої знання рідної мови, застосовують їх під час вивчення польської, в результаті отримуємо негативний вплив, тобто яскраво виражену мовну інтерференцію. Особливо це явище помітне під час вивчення іменників, з огляду на те, що в більшості українських іменників в множині наголос падає на останній склад, на відміну від польської, де наголос залишиться на передостанньому складі:

укр. лавки – пол. ławki;

укр. книжки – пол. książki;

укр. статті – пол. artykuły.

В українських дієсловах минулого часу наголос падає на останній склад, що різнить їх від польських відповідників:

укр. були – пол. byli;

укр. була – пол. była;

укр. було – пол. było.

В українських числівниках на -десят наголос також падає на останній склад, а польській – на передостанній:

укр. п’ятдесят – пол. pięćdziesiąt;

укр. шістдесят – пол. sześćdziesiąt;

укр. сімдесят – пол. siedemdziesiąt.

В двоскладових українських прикметниках наголос падає на останній склад:

укр. старий – пол. stary;

укр. зручний – пол. wygodny;

укр. тісний – пол. ciasny,

але, в деяких прикметниках, наголос може також падати на передостанній склад, як в польських відповідниках:

укр. чарівний – пол. czarujący;

укр. давній – пол. dawny;

укр. щоденний – пол. codzienny.

Наголос співпадатиме також у віддієслівних іменниках:

укр. послання – пол. posłanie;

укр. читання – пол. czytanie;

укр. видання – пол. wydanie,

а також в числівниках на -aдцять:

укр. п’ятнадцять – пол. piętnaście;

укр. шістнадцять – пол. szesnaście;

укр. сімнадцять – пол. siedemnaście.

Інколи в нагоді, для визначення наголосу шляхом порівняння, може стати й праслов’янська мова:

прас лов. dolina – укр. долина – пол. dolina;

праслов. babьskъjь – укр. бабський – пол. babski.

Хоча й не завжди ці наголоси співпадатимуть, приміром:

праслов. rǫčьnikъ – укр. рушник – пол. ręcznik;

праслов. jajьce – укр. яйце – пол. jajko.

Загалом, не варто покладатися на знання української чи праслов’янської мови під час вивчення польської мови, незважаючи на те, що це та сама мовна група.

Таким чином, вплив рідної мови на процес засвоєння іноземних мов, часто є негативним, та незважаючи на це, студенти повинні вміти правильно визначати місце наголосу в польській мові та використовувати здобуті знання в практичному спілкуванні.

Література:

1. Слюсар О. Ф. Польська мова. – Чернівці: Букрек, 2010. – 302 с.

2. Слюсар О. Ф., Макар Ю. І. Словник українсько-польський, польсько-український. – Чернівці: Букрек, 2011. – 736 с.

В статті розглянуто особливості та роль наголосу в вивчення польської мови. Проаналізовано основні групи, в польській та українській мовах, в яких наголос співпадає, та ті групи, в яких відрізнятимуться слова за наголосом.

Ключові слова: наголос, мовні інтерференції, польська мова.

The article consider the features and the role of accent in the Polish language study. Analyzed the basic groups that the same text accent in Polish and Ukrainian languages, and those groups which will have differ accent of words.

Keywords: accent, language interferences, Polish language.